Еко-податок та рентна плата – у запитаннях і відповідях

Чернігівська ОДПІ провела черговий сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія».

Цього разу з платниками податків з питань адміністрування екологічного податку та рентної плати спілкувалася головний державний ревізор - інспектор відділу адміністрування екологічного податку та рентної плати і місцевих податків Марина Демиденко.

Пропонуємо деякі запитання та відповіді, що обговорювалися під час проведення заходу.          

Запитання:
Чи є платником екологічного податку суб'єкт господарювання, який здійснює тимчасове розміщення (зберігання) відходів до їх видалення, шляхом вивезення відповідно до укладеного договору із спеціалізованим підприємством на утилізацію?

Відповідь:
Відповідно до пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Згідно пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 розділу VIII "Екологічний податок" Кодексу платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Не є платниками податку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п. 240.5 ст. 240 Кодексу).

Згідно із пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Кодексу об'єктом та базою оподаткування по екологічному податку, що справляється за розміщення відходів є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 249.6 ст. 249 Кодексу екологічний податок за розміщення відходів обчислюється платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів.

Ставки екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах наведені у ст. 246 Кодексу; за розміщення окремих видів надзвичайно небезпечних відходів наведені у п. 246.1 Кодексу; за розміщення відходів залежно від класу небезпеки (I, II, III, IV) та рівня небезпечності відходів наведені у п. 246.2 ст. 246 Кодексу.

За розміщення відходів, на які не встановлено клас небезпеки, застосовується ставка податку, встановлена за розміщення відходів I класу небезпеки (п. 246.3 ст. 246 Кодексу).

Клас відходів визначається відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України і питання щодо визначення класу небезпечності відходів не належить до сфери повноважень органів фіскальної служби.

Таким чином, суб'єкт господарювання, який здійснює тимчасове розміщення (зберігання) відходів до їх видалення, шляхом вивезення відповідно до укладеного договору із спеціалізованим підприємством на утилізацію та захоронення, не є платниками екологічного податку.

Позиція ДФС України щодо питань справляння екологічного податку за розміщення відходів розміщена на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі "ЗІР" ДФС України в розділі "Запитання-відповіді", категорія 120 "Екологічний податок".

Запитання 2:
Чи збільшується розмір екологічного податку, якщо у суб’єкта господарювання є перевищення затверджених лімітів на утворення та розміщення відходів або у разі їх відсутності?

Відповідь:
Відповідно до пп.242.1.3 п.242.1 ст.242 Кодексу визначено об’єкт та базу оподаткування по екологічному податку, що справляється за розміщення відходів, зокрема, обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання.
 Згідно із п.249.6 ст.249 Кодексу суми екологічного податку, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів у порядку, визначеному Кодексом. Тобто, на підставі фактичних обсягів розміщення відходів протягом звітного кварталу.
 Наявність або відсутність затверджених лімітів на утворення та розміщення відходів у платника екологічного податку не впливає на обчислення сум екологічного податку, що справляється за розміщення відходів.
 Розмір екологічного податку при обчисленні сум податку у разі перевищення платником податку затверджених лімітів на утворення та розміщення відходів або у разі їх відсутності не збільшується.

Позиція ДФС України щодо питань справляння екологічного податку за розміщення відходів розміщена на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі "ЗІР" ДФС України в розділі "Запитання-відповіді", категорія 120 "Екологічний податок".

Запитання 3:
Які коефіцієнти зазначаються у рядках 10.1-10.4 Додатка 5 «Розрахунок з рентної плати за спеціальне використання води» до податкової декларації з рентної плати?

Відповідь:
У Додатку 5 «Розрахунок з рентної плати за спеціальне використання води» до податкової декларації з рентної плати, зазначаються коефіцієнти, які застосовуються до ставок рентної плати за спеціальне використання води, зокрема:

•  у рядку 10.1 – 0,005 (для теплоелектростанцій з прямоточною системою водопостачання рентна плата за фактичний обсяг води, що пропускається через конденсатори турбін для охолодження);
•  у рядку 10.2 – 0,3 (житлово-комунальні підприємства);
•  у рядку 10.3 – 2 (у разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує);
•  у рядку 10.4 – 5 (у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води).

Запитання 4:
За якою формою суб’єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, повинні направляти контролюючим органам перелік лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки та лісові квитки?

Відповідь:
Відповідно до п. п. 258.2.6 п. 258.2 ст. 258 Кодексу суб’єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, направляють контролюючим органам перелік лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки та лісові квитки, за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Форми переліків лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки та лісові квитки, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2015 № 627.

Чернігівська ОДПІ