7 МІЛЬЙОНІВ — ЗА ВІТРОМ

Перевіривши діяльність регіонального відділення Української державної інноваційної компанії, фахівці контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області  дійшли невтішного висновку. На момент перевірки загальна дебіторська заборгованість перед інноваційною компанією за позиками, виданими упродовж 1997 — 2000 років, склала 7 мільйонів 700 тисяч гривень.

Хто винен? І що робити?

Безумовно, чимало проблем у взаємовідносинах УДІК з боржниками виникає через недосконалість чинних нормативних актів та юридичних колізій. Роками продовжуються тяжби. Працівники КРУ неодноразово повідомляли правоохоронні органи про проблеми, пов’язані з поверненням інноваційних коштів.  Але змін на краще не відбувається.

Хто в цьому винен? І з кого, врешті-решт, можна спитати за мільйони розбазарених народних гривень?

У 2002 році органи ДКРС перевірили діяльність Чернігівського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії. Тоді на момент перевірки 13 підприємств заборгували інноваційній компанії понад 9 мільйонів гривень. І вже на той час повернення позик в сумі 5,1 мільйонів гривень було сумнівним.

І от 2005 рік. Працівники КРУ знову провели перевірку Чернігівського відділення УДІК щодо цільового використання взятих у держави кредитів і вчасного повернення їх до бюджету. І знайшли аж... один приклад сумлінного ставлення підприємства щодо виконання своїх зобов’язань за інноваційним договором. (ВАТ „Ясен”, отримавши у 1999 році безвідсоткову позику в розмірі 627, 9 тисяч гривень з метою реалізації проекту „Лінія розливу мінеральної води „Менська Остреч” у ПЕТ-пляшки” повернула борг державі у визначені терміни).

Але це скоріше виключення з правила. В решті випадків, як це не сумно, позиція боржників ані скільки не змінилась: „Повертати позику, ой, як не хочеться”.

Кілька красномовних прикладів. ВАТ „Завод нафтового і газового машинобудування” ще у 1999 році отримав   від інноваційної компанії позику в  2,5 мільйона гривень. Це становило 62% від загальної вартості проекту. Кінцевий термін повернення  грошей державі збіг у 2002 році.

ВАТ „Нафтогазмаш” позичило в УДІК під інноваційний проект  2 мільйони 660 тисяч гривень. У грудні 2004 року підприємство визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Борг вважається небезпечним. І знову кошти державі можуть не повернутись.

Закрите акціонерного товариство „Науково-виробниче об’єднання „Чернігівеліткартопля” отримало в 1997 році 849 тисяч гривень. Кінцевий термін повернення інноваційної позики минув у 2000 році. Інноваційна компанія відкрила виконавче запровадження  на суму заборгованості. Судові засідання відбуваються, але „віз і нині там”.  Кошти ніхто повертати не збирається.

Ось тобі, бабцю, і… ріпак,

І ще один інноваційний проект у Чернігівській області лопнув, як мильна бульбашка, спорожнивши державну казну на 3 мільйони гривень. Але про це — більш докладно.

У 2000 році Чернігівська державна сільськогосподарська  машинно-технологічна станція  (ЧДС МТС) запропонувала інноваційний проект з красивою назвою  „Інтенсивна технологія вирощування олійних культур на базі вітчизняних наукових досягнень з одночасним очищенням землі від радіоактивного забруднення”.

Ідея знайшла схвалення і гарячу підтримку в тодішнього керівництва області. Проект пройшов необхідну експертизу, і його виконавець, тобто ЧДС МТС, отримав від Чернігівського регіонального відділення Держіннофонду (правонаступником якого згодом стало ЧРВ Української державної інноваційної компанії) позику в сумі 1 мільйон 431 тисяч гривень.

На ці кошти кошторисом до інноваційного проекту, зокрема, передбачалось придбати 14 тонн насіння ярого ріпаку по ціні 8,5 тис. грн. за одну тонну і  64 тонн суперфосфату на суму 31 тис. грн. За рахунок коштів інноваційної позики також  МТС мала придбати 6 одиниць обладнання на загальну суму 86, 4 тис. грн. А, крім того, для реалізації проекту згідно з договорами фінансового лізингу МТС (її Бобровицька філія) отримувала 15 одиниць сільгосптехніки на загальну суму 1528 тис.грн.

Засукавши рукава, керівники підприємства приступили до справи. Закупили аж 26,4 тонни насіння ярого ріпаку за ціною 4,5 тис. грн. за тонну, суперфосфат і техніку. Але, як з’ясували контролери-ревізори, взимку і навесні  2002 року насіння ріпаку реалізували Ніжинському жиркомбінату як таке, що втратило посівні якості. Оскільки в 2001 — 2002 році фактично не використовувалось для посівів через відсутність необхідних площ.

Суперфосфат було частково продано ФГ „Колос” (13,82 т), а частково (10,2 т) списано як нестачу внаслідок крадіжки (причому без необхідної в такому разі інвентаризації).

Не краща доля спіткала й лізингову сільгосптехніку. Так, станом на 29.08.05 контролери-ревізори КРУ в Бобровицькій філії ЧДС МТС переконалися в наявності  лише чотирьох (з 15-ти) одиниць обладнання. Решта техніки на загальну суму 1392,2 тис. грн. перебувала у третіх осіб — у Чернігівській, Вінницькій, Кіровоградській, Київській областях. Місце знаходження ж решти майна (двох плугів, двох культиваторів і сівалки) на загальну суму  115,9 тис. грн. спеціалістам контрольно-ревізійної служби так і не вдалося встановити.

На сьогоднішній день термін повернення інноваційної позики вже минув. Але ані запозичених грошей, ані ріпаку від цього проекту держава так і не побачила… І, мабуть, вже не побачить. Інноваційні кошти випарувалися, як у того спритного факіра: були і не стало. Ось такий фокус, панове!

Матеріали перевірки КРУ передані до правоохоронних органів. Тож слово — за слідчими обласної прокуратури.

Що кажуть спеціалісти КРУ

Алла МАКСАК, начальник відділу контролю в сфері освіти, науки, культури:

— ЧДС МТС мала повернути інноваційні кошти в ІІІ кварталі 2005 року. Але графіки погашення позики та лізингових платежів не виконуються. У даному випадку кошти, виділені державою на виконання інноваційного проекту, використовуються не за цільовим призначенням. Результатом фінансово-господарської діяльності ЧДС МТС станом на І півріччя 2005 року є непокриті збитки в сумі 8 мільйонів 226,5 тис. грн. Отже не важко спрогнозувати результат такої діяльності: повернення коштів в державну казну залишається під великим сумнівом.

Коментар прокуратури

Світлана ШКЛЯР, начальник відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави:

— Обласній прокуратурі вже вдалося дещо зробити для припинення порушень закону в цій ситуації. Створено прецедент для повернення техніки, розвезеної по різних областях. Справа в тому, що перевірка з приводу незаконної передачі техніки, отриманої в рамках цього проекту на умовах лізингу, в інші регіони „на відповідальне зберігання” проводилась і прокуратурою. Результатом став її позов до господарського суду щодо двох зернозбиральних комбайнів — найдорожчих машин (в сумі коштують майже мільйон) з отриманої за даним проектом сільгосптехніки. 18 серпня суд зобов’язав  підприємство з Вінничини повернути ці комбайни. Тобто шлях прокладено, тепер справа — за активністю інноваційної компанії.

В частині ж нецільового використання коштів, які виділялись на закупівлю насіння ріпаку (119 тисяч грн.), перевірка ще продовжується.

Думка ЧРВ УДІК

Андрій ТРУБЕНОК, голова Чернігівського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії:

— У тій ситуації (мається на увазі 2000 рік – авт.) адміністрації області дуже хотілося впровадити цей проект. До нас направлялись відповідні  листи, звернення. Це не можна було не брати до уваги. Адже, якщо проект не має підтримки від влади, для нього це великий мінус. І потім… Проект пройшов експертизу Державного Центру експертизи (м. Харків)... На мою думку, з одного боку тут далась взнаки недосконалість технології видачі

 інноваційних позик на той час, з іншого боку — мали місце несумлінність і зловживання конкретного виконавця проекту.

Позиція виконавця проекту

Олександр ЧАЙКА, директор ЧДС МТС:

— У жодному разі не вважаю себе винним. На момент отримання інноваційної позики на руках у мене були договори оренди землі, укладені з сільгосппідприємствами терміном на 5 років. Але після розпаювання земель у нас почали забирати посівні площі. У нашого підприємства з’явився сильний конкурент на землю. Врешті-решт, наш проект не вдався… Між тим у 2000 році я подумав, що життя склалося, що на нашому підприємстві буде побудовано маленький комунізм.

 

Головний спеціаліст з питань взаємодії зі ЗМІ
та зв’язках з громадськістю КРУ в Чернігівській області