ДАІ не до сентиментів

Середа видалася не морозною, сирою та сльотною. В такий день краще б сидіти в теплій кімнаті та дивитися якийсь серіал... Але професійна цікавість вивела нас на незатишні зимові вулиці.

Разом з фотокореспондентом ми увійшли до складу екіпажу ДАІ, який забезпечував у цей день порядок на дорозі.

Знайомимось з інспекторами Державтоінспекції, капітанами Андрієм Кізимом та Юрієм Єменом. Cідаємо у їхній ВАЗ, далеко не шикарний. Але хлопці пишаються машиною, яка в підрозділі давно, вважають її справжньою бойовою подругою: “Наша “старушка” кому хочеш фори дасть...”

Вирушаємо у місця, де багато людей і транспорту. На перехрестя центральних вулиць, де порядок на дорозі особливо необхідний. Тут, на жаль, найчастіше трапляються ДТП. Саме тут, в першу чергу, потрібна профілактика.

Наші обидва супутники закінчили Київську Академію МВС. У підрозділі – тривалий час, набули в роботі певного досвіду.

Розпитую про ситуацію з правопорушеннями, яка склалася після введення в дію Закону України про нові штрафи, і чую досить обнадійливу відповідь, що правопорушень стало набагато менше і що, найголовнійше, зменшилася аварійність.

Під’їжджаємо до одного з перехресть по вулиці Київській і розпочинаємо чергування...

Епізод перший: Зальот!

Капітан Умен зупиняє легкове авто, вітається з водієм-порушником, ввічливо просить пред’явити всі необхідні папери. Потім пояснює йому скоєне порушення: при червоному світлі світлофора водій зупинив свій транспортний засіб не перед знаком пішохідного переходу, як це вимагається, а прямо на ньому.

Водій починає сперечатися і доводити свою правоту, інспектори демонструють йому відеозапис правопорушення, зроблений ними на відеокамеру. Водій намагається довести, що його порушення незначне, що воно не створило ніякої аварії. Йому відповідають, що з тими, хто створює аварійні ситуації, розмовляють у суді і, зазвичай, позбавляють водійського посвідчення від 6 до 12 місяців...

Крім всього, водій не має при собі страхового поліса на машину. На нього довго і ретельно складають адміністративний протокол, і це - одне з досить некомфортних know-how закону. Потім пояснюють, що штраф – 425 гривень – повинен заплатити протягом 15 діб...

Епізод другий: Нас не хвилює...

На цьому ж перехресті аналогічне правопорушення скоїв і господар іншого авто – “Таврії”, який поспішав у лікарню з хворою мамою. На нього теж складають протокол про адміністративне порушення, і теж довгенько.

Говорю інспектору: “У нього в машині хвора мати, він везе її на операцію, обидва хвилюються, поспішають до лікарні... Невже не можна було зробити зауваження і відпустити?“.

– Порушення є порушення, – чую у відповідь. – Раніше в законі було передбачене зауваження за дрібне порушення, тепер – немає. Ми не маємо права бути сентиментальними, добренькими, пробачати... На дорозі немає молодих і старих, здорових та хворих, досвідчених чи починаючих. Є водій, і він повинен дотримуватись вимог закону, повинен бути виваженим, обережним, уважним за кермом. До того ж, коли відпустимо, нас просто звинуватять у корупційних діях, Ви ж знаєте менталітет наших людей – нас всіх хабарниками вважають...

Запитую, хто на їх думку, обережніший за кермом – чоловіки чи жінки?

- Всі порушують – і ті, і ті, – говорить Андрій. - Навіть і деякі представниці слабкої статі інколи дозволяють собі сісти за кермо на підпитку. Зустрічався з такою, штрафував, попереджував, висновків не зробила, потрапила в ДТП...

На думку ж Юрія, жінки відповідальніші, ніж чоловіки, вони не так “лихачать”, як чоловіки, не захоплюються швидкістю, не поспішають на обгін...

Епізод третій: Десь в глибині... ми добрі

Їдемо на автовокзал, щоб перевірити технічний стан автобусів приватних перевізників. Інспектори розмовляють з водіями, передивляються документи...Тут все в нормі - і з паперами, і з технічним станом, і з зимовою гумою. Наостанок бажаємо водіям щасливої дороги...

Взагалі, наші супутники-інспектори – люди інтелігентні, розмовляють з людьми настійливо, але ввічливо (сподіваємось, що вони завжди такі, не тільки при пресі). Питаю у них: ”Хто для вас водій – ворог чи друг?”.

– Безперечно, друг, товариш... Один згубив барсетку, колеги випадково знайшли, відшукали його і повернули... Всі ми люди, жити й існувати поряд з кожним потрібно по-людськи...

- Нині, на жаль, в зв’язку з новими штрафами, ми знаходимося на передньому краї між державою і людьми. Пом’якшуємо удар, як буфер...

Штрафи, безперечно, “депутатські”, їх у змозі лише депутати платити, а звичайні людині... Але ж – така в нас робота. Більшість водіїв це розуміє, тому спілкування, в цілому, нормальне...

"Будь обережним – не зупинять"

Особливо роздратовані “драконівськими” штрафами самі водії, з якими вдалося поспілкуватися під час чергування.

Микола Васильович: «Вважаю, несправедливо, і крапка. Що я такого особливого скоїв? Чи на червоне світло поїхав, чи збив когось?.. Чи, може, п’яний за кермом? За таке незначне порушення повинен майже всю місячну зарплатню на штраф віддати... Жінка мене з хати вижене... А що хлопці, я їх не винувачу, служба є служба. Винуваті ті, хто такі закони прийняв. Це ж здирництво, грабіж і знущання над людьми... Не про таку Верховну Раду ми мріяли...».

Олексій: «Наказувати такими великими грошима водія за мінімальне порушення - остання справа. Та ще в такі скрутні часи. Свідомість якось по-іншому потрібно виховувати, а не по кишені бити. Останній кусок хліба забирають... Порушення від порушення різниться, а в цьому законі все під одну гребінку...».

Віктор Петрович: «Я вже нічому не дивуюся. Все, що коїться за останні часи в країні – суцільна шизофренія. Оці величезні штрафи – одна маленька частинка загального божевілля. Кризою нас лякають – та в них у всіх в головах криза, у керманичів наших...».

Максим Пилипович: «Штрафи – це для порушників, хай вони їх і лякаються. Я ніколи нічого не порушував, тому спокійний. Дотримуйся всіх правил, будь обережним на дорозі, в дорозі – і тебе ні один “даішник” ніколи не зупинить...».

Епізод четвертий: Паски у таксі

При в’їзді в місто зупиняємо авто з “шашечками” на даху. Пасажири в салоні пристебнуті ременями безпеки, але ж у водія немає ліцензійної картки, яка дає право на перевезення пасажирів. І взагалі, необхідні документи у нього не в порядку.

Складається протокол про адміністративне порушення, копія вручається правопорушнику... Водій обіцяє і штраф заплатити у визначений термін, і недоліки виправити...

Взагалі, під час нашого спільного чергування грубих порушень не було (може, спрацювало своєрідне водійське братство, а, може, водії наші дійсно стали більш свідомими).

На щастя, не зустріли жодного водія у стані алкогольного сп’яніння, не стали свідками аварії. Ніхто навіть і швидкості руху не перевищив, не порушив правила обгону, зупинки і стоянки. І в салонах маршрутних таксі знаходилось саме стільки пасажирів, скільки передбачено технічною характеристикою даного транспортного засобу. І навіть пішоходи не порушували правила дорожнього руху. Це, безумовно, порадувало нас всіх.

Розпрощалися ми з інспекторами майже друзями... У кожного з нас своя професія, своє коло спілкування. Загальною є країна, в якій ми живемо - країна з її людьми, бідами, законами, дорогами...