Чернігівщина славна своєю легкою промисловістю. Була

Чернігівські тканини купують у США, Євросоюзі та Китаї, у той час в Україні вони чомусь не конкурентоздатні.

У чому причина? У високих якісних стандартах нашої країни чи у купці чиновників, які збагачуються на ПДВ та імпорті тканин?

- На Чернігівщині досить давні традиції легкої промисловості, а сама вона ще донедавна годувала величезну кількість людей та давала левову частку бюджету, - говорить віце-президент комвольно-суконної компанії «ЧЕКСІЛ» Дмитро Попов. - Сьогодні ж легка промисловість Чернігова лежить на спині. Говорять, що ми не конкурентоздатні, але це маячня.

За словами пана Попова, продукцію «ЧЕКСІЛ» купують ледве не півсвіту, а Україні вона не потрібна, оскільки певна купка українських чиновників збагачується за рахунок ПДВ та імпорту тканин.

- Я працюю на текстильному підприємстві, яке виготовляє шерстяні тканини, - продовжує пан віце-президент. - Ми їх експортуємо до США, Євросоюзу та Китаю. Якщо навіть Китай купує наші тканини, то ми конкурентоздатні. Всередині ж країни все інакше.

У чому таємниця? В оподаткуванні. Ми виготовляємо тканини, продаємо їх та сплачуємо державі 20% ПДВ, який нам досить часто не повертають. Коли ж завозять тканину із Китаю, то імпортери платять певним хитрим фірмам лише біля 7%, з яких мізерна доля ПДВ, а інша – заробіток дільців та хабарі.

Ніякі антиконтрабандні компанії не можуть зміни ситуацію, оскільки фінансові потоки дуже потужні, а живляться ними досить впливові посадовці.

- Чому це не зупиняється? – питає Дмитро Попов. - Тому що фінансовий потік від цих фірм йде потужною стабільною струйою в тінь. Допоки він буде живити політиків, нічого ми не вирішимо. Усі програми «контрабанда – стоп!» закінчуються рівно тоді, коли чіпляються комерційні інтереси певних людей.

Саме тому вся легка промисловість Чернігівщини й України в цілому була продана з потрохами (???) тим людям, які заробляють на ПДВ. Така ж ситуація у багатьох інших галузях вітчизняної промисловості, - підкреслив пан Попов в ефірі радіо «Ера FM».