Як «Високий Вал» на Кубок полював або Журналісти в армії (Фото)

Напередодні святої для всіх журналістів дати – Дня Журналіста для акул пера Чернігова влаштували один цікавий сюрприз. Наші бійці невидимого фронту повинні були витримати справжній бій і показати з якого матеріалу вони зроблені. Зброя, синці, поранення та перемоги — усе було справжнє. Але про все по порядку.

Колеги по цеху – співробітники Регіонального медіа центру Міністерства оборони України за підтримки Благодійного Фонду імені Двічі Героя Радянського Союзу Олександра Молодчого та лазертаг-клубу «Сектор 0.74» влаштували журналістські бої з лазер-тагу. Змагатися мали акули пера з трьох регіонів України — Чернігова, Полтави та Сум.

Попри те, що і набої та ураження були віртуальними (прим. ред. лазер-таг – дослівно з англійської лазерна мішень, тобто у реальні "стволи" вмонтована електроніка, яка відтворює всі тактико-технічні характеристики бойової зброї: дальність пострілу, швидкострільність, вміст набоїв у магазині тощо. А от влучання фіксується лазером), битви вийшли доволі запеклими.

З огляду на те, що чернігівці живуть найдалі від місця змагань — 27-го Сумського реактивного артилерійського полку, відомого своїм основним озброєнням – системою «Ураган» — журналісти вирушили за добу до початку бою. Навіть злива та холод, які тоді накрили Чернігів, не стали на заваді.

Конотоп — справжнє місто сюрпризів

На шляху до Сум журналісти-туристи побували у Конотопі та оглянули тамтешні цікавинки — музей авіації та краєзнавчий музей. Покуштували кулінарний делікатес міста — смачнющі булочки з маком, які місцевий люд прозвав «кирпичами». А ще побачили тамтешні трамваї. Так-так, у місті, де живе менше ста тисяч чоловік є вузькоколійка із трьома лініями міського трамваю.

А під крилом вертольоту…

До речі, про авіацію. Конотоп відомий своїм авіаремонтним заводом «Авіакон», та ще тим, що колись тут базувався полк військових вертольотчиків. Тож, у такому місці сам Бог велів, як-то кажуть, облаштувати музей авіації. Поки що це музей під відкритим небом. Тут розташовані до десятка військових машин — Мі-2, Мі-6АЯ, Мі-8Т, Мі-24А, Мі-24В, а також навчально-бойовий літак Л-39. Що найцікавіше, усі експонати в гарному стані. І музей надає унікальну можливість побувати в середині транспортно-бойового вертольота Мі-8Т, посидіти у пілотському кріслі і власноруч випробувати роботу управління. Усі механізми справні! І цікаві журналісти не втримались і практично всі спробували: як-то вони відчути себе керманичем бойової машини.

Про кожен зі своїх крилатих улюбленців понад півтори години розповідав чернігівцям сам директор музей Микола Ганзя. Цього ентузіаста своєї справи ажняк не засмучує те, що увесь адмінкорпус музею і досі розташований в колишньому КПП колишньої військової частини, а весь штат закладу налічує лише триє людини. Єдине, за що у Миколи Ганзі справді болить серце — коли нівечать літаки та вертольоти, навіть списані та встановлені як пам‘ятники.

Особливо болюча тема — ті експонати, які розташовані у Чернігові на базі колишнього військового училища льотчиків. «Як би ж нам дозволили їх привезти сюди, ми б їх доглядали та зберегли для нащадків, а так їх просто нищать», бідкається музейник. Тож його найпалкішим проханням до журналістів було переказати це побажання чернігівським можновладцям. Що ж, просили — переказуємо.

Суми зустріли грозою…

Буревій та злива лютували не тільки в Чернігові. Суми підготували чернігівським ЗМІ наймокріший прийом. Коли нарешті надвечір акули пера прибули до міста, то через погодні умови навіть не вдалося оглянути окрасу Сходу України. А шкода. Тож мокрі, знесилені журналісти влаштувалися на нічний відпочинок у 27-му Сумському реактивному артилерійському полку. До речі, за гостинність сумчанам окрема дяка. А от дехто з побратимів по перу замість зручного ліжка обрав жорстке сидіння автобусу — мовляв, так краще: і відпочити можна і за коштовною лазертагівською зброєю догляд буде.

Як журналісти кота рятували

Наступного дня вранці незадовго до старту лазертаг-чемпіонату стався ще один цікавий інцидент. Наш автобус розташувався поблизу величезного ангару, де базувалася грізна бойова техніка сумського полку. А над величезними у два поверхи заввишки дверима будівлі сидів кіт і голосно нявкав. Вигадливі журналісти обговорили кільканадцять способів рятунку. Аж доки один боєць не здогадався трохи полякати кота — жбурнувши вгору старий валянець. Тварина моментально позадкувала і зникла в скляному отворі дверної коробки. Як зі сміхом нам повідомили сумські артилеристи — коти на дверях тут звична річ.

Хто зможе перестрибнути рівчак? Умовний…

Перед тим, як вручити майбутнім бійцям електронну зброю — їх випробували на полосі перешкод. По четверо представників з кожної зі сторін змагалися як швидше бігти, стрибати, дертися з окопів та долати умовну стіну. В особистій першості тут відзначився Анатолій Вихров з Сум. І тільки потім псевдо-спортсменів відправили на лазертаг. Полем бою послужило невеличке поросле травою колишнє футбольне поле. У кущах, поблизу мурашників під хмарою комарів мусили воювати бідолашні акули пера. А поки одні воювали, інші змагалися — хто найшвидше одягне протигаз, а хто — розібрати-зібрати автомат Калашнікова. Автомат підкорився редактору Чернігівського обласного радіо Віталію Луговському, а швидше за всіх одягла протигаз Валентина Кружко з Полтави.

Лазерні бої по-нашому

Хоч як сумчани та полтавчани воювали, але перемога дісталася стомленим після мандрів чернігівцям. Команда «Чернігів-2» під керівництвом того ж Віталія Луговського (в її складі і воював «Високий Вал») тричі «вклала» усіх суперників. Кореспонденту «ВВ» особисто вдалося «підстрелити» кілька суперників. Скільки їх було — не знаємо. Бо керувалися суворівським принципом: «Бити, а не рахувати».

У підсумку Кубок змагань знову повернувся до Чернігова. Але переможені не образилися. Натомість пообіцяли чимдуж тренуватися, і навіть сформувати власну лазертаг-команду, щоб наступного року Кубок таки лишився у них.

Володимир Лазарєв, представник регіонального медіа-центру України по Полтавській області від Чернігівського медіа-центру:

— Враження після змагань — просто супер! Емоції зашкалюють. Мене під час лазерних боїв довше за всіх «вбивали». Хоча зброя дісталася не з легких — ручний кулемет Дєгтярьова, він важить понад 12 кг! А я нещодавно відсвяткував 50 років! А що до всього іншого…Мабуть, це єдиний випадок, коли тебе «вбивають», а ти можеш встати та посміхатися і радіти життю. Тож, плануємо і собі в Полтаві створити перспективну лазертагівську команду! Ми хочемо теж перемагати.

Командир 27 Сумського РЕАПу полковник Валерій Ісмаїлов та головний суддя змагань керівник Регіонального медіа-центру Міністерства оборони України (м. Чернігів) підполковник Валентин Буряченко нагородили переможців у командному та особистому заліках дипломами, грамотами та призами.

- Я вважаю, - сказав полковник Валерій Ісмаїлов, - що такі змагання дають змогу журналістам побувати в ролі справжніх солдатів та пройнятися бойовим армійським духом.

А від себе ми можемо додати: Валерій Ісмаїлов виявився не тільки гостинним господарем та справжнім солдатом, а ще й артистичною особистістю — як хвацько він танцював разом з журналістами — це, скажу вам, щось!

Тож, під звуки полкового оркестру чернігівці помандрували з Сум додому. Щоправда, цього разу залишати місто було трохи сумно, адже тут у нас з‘явились друзі.