Про українські радіотелескопи та досягнення вчених-астрономів світового значення

Директор Радіоастрономічного інституту НАН України член- кореспондент НАН України В’ячеслав Захаренко розповів про досягнення українських учених-астрономів та дослідження, що здійснюються ними сьогодні, й унікальні радіотелескопи, якими виконуються складні наукові завдання.

Про це йшлося в інтерв’ю кореспондентові «Укрінформ» Світлані Лігостаєвій.

– Наш інститут проводить дослідження Всесвіту навіть не з моменту свого заснування в 1985 році, а ще раніше – з 1971 року, з моменту створення під керівництвом академіка АН УРСР Семена Яковича Брауде декаметрового радіотелескопа УТР-1, а потім і УТР-2 – на базі Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР (Харків). Але й після створення УТР-2 харківські вчені не зупинилися, а створили ще чотири додаткові радіотелескопи (1976-1993 рр.), які разом із гігантом УТР-2 становлять єдиний інструмент – інтерферометр УРАН. Його антени розташовані в місті Змієві Харківської області, а також у селі Степанівка поблизу Полтави, потім – на території Волинської області й іще – під Одесою, назагал вони охоплюють території в 900 км зі сходу на захід і близько 600 км з півночі на південь.

– Зазвичай в українського читача спрацьовує стереотип, що все найзначніше було зроблено за Радянського Союзу, а зараз учені лише користуються тогочасними досягненнями.

– Не применшуючи тих досягнень, одразу можу спростувати цей міф і підбадьорити наших читачів. Без постійної модернізації радіотелескопів і радіоастрономічної техніки, без результатів світового рівня, одержуваних на УТР-2 і в системі УРАН, наші радіотелескопи давно пішли б в історію, як пішли й уже розібрані на запчастини чимало радіотелескопів у всьому світі. Приміром, зараз відкрито близько 2,5 тисяч пульсарів – екзотичних залишків вибухів наднових зірок. До 2010 року в декаметровому діапазоні усіма радіотелескопами світу було виявлено радіовипромінювання всього 12 таких об’єктів. Ми додали до цього списку ще 30.

– У 2006 році завдяки УТР-2 вперше у світі наземний інструмент зафіксував наявність розрядів блискавок в атмосфері Сатурна – інопланетних блискавок.

– А хто це може повторити? Є такі радіотелескопи в світі?

– На поверхні Землі – ніхто. Ми навіть потерпаємо від того, що порівнянних за ефективністю інструментів немає в жодної країни світу, і підтвердження наших результатів, а це в науці надзвичайно важливо, потребує дуже серйозних зусиль. Так, факт наявності тих самих сигналів блискавок на Сатурні підтверджено дослідженнями, здійсненими з орбіти Сатурна космічним апаратом «Кассіні» (США). Згодом, у 2014 році, опубліковані наші результати про відкриття тонкої тимчасової структури цих блискавок, адже приймальна апаратура УТР-2 має часову роздільну здатність на 10 000 кращу, ніж приймач на «Кассіні». До того ж, сам космічний апарат у вересні 2017 року був відправлений углиб хмарного покриву газового гіганта і припинив існування. Тепер місія дослідження сатурніанських блискавок покладено тільки на УТР-2.

– Знаю, що в Граково введено в експлуатацію першу чергу новітнього радіотелескопа харківської марки під назвою ГУРТ...

– Мрія астрономів усього світу – створити радіотелескоп з площею 1 млн. кв. м. На нашій обсерваторії імені Брауде, де розміщений УТР-2, достатньо місця для того, щоб ГУРТ досяг і навіть перевершив цей масштаб. Уже зараз для ГУРТу встановлено 550 антенних елементів із рекордною чутливістю. Все це стало можливе завдяки тому, що з 2006 року Національна академія наук України створила спеціальну програму і виділяє на це приблизно по 1 млн грн на рік. Першу чергу ГУРТу введено в експлуатацію в 2015 році. Зараз установка антен триває, хоча темпи повинні бути значно вищі.

– Питання впирається в гроші?

– Звісно. Це дуже масштабний проект. Достатньо сказати, що подібний, але більш високочастотний глобальний світовий проект Square Kilometre Array («Один квадратний кілометр») фінансують більш як 10 високотехнологічних країн, зокрема, Велика Братания, Італія, Канада, і він має початковий бюджет у 1,5 млрд євро. Ми ж за обмеженого фінансування вважаємо за краще вкладати кошти тільки в нові розробки: ГУРТ і його блоки – це вже цифрові схеми фазування антен.

– Які ще завдання вирішує Радіоастрономічний інститут?

– Дослідження інституту, де працюють близько 300 чоловік, включно з трьома академіками й чотирма членами-кореспондентами НАН України, близько 30-ма докторами й понад 50-ма кандидатами наук, крім декаметрової і міліметрової радіоастрономії охоплюють широкий спектр наукових напрямів, пов'язаних з вивченням далекого і близького космосу. Це молекулярна спектроскопія, яка досліджує спектри молекул, що знаходяться в космосі, і тих, які забруднюють атмосферу нашої планети. Це дослідження таких важливих складових оболонок Землі, як іоносфера, радіаційні пояси, озоновий шар. Здійснюємо й радіофізичне дослідження ближнього космосу з антарктичної станції «Академік Вернадський».

Для відкриття таємниць Всесвіту радіотелескопи повинні бути ще чутливіші й установити їх потрібно не тільки на Землі, але й на зворотному боці Місяця. Такий проект нами вже розроблено. Символічно буде, якщо, як ми очікуємо, новий радіотелескоп харківської марки «примісячиться» неподалік кратера, названого на честь академіка Брауде...

* * *

Доробок харківських радіоастрономів висунуто на здобуття Державної премії України в галузі науки й техніки 2018 року. Йдеться про здійснені тут дослідженнях радіовипромінювання Всесвіту на низькочастотних декаметрових хвилях - одних із найважливіших за своєю інформативністю в сучасній всехвильовій астрономії. Проведені дослідження та їх результати закріплюють пріоритет України і забезпечують її інтеграцію в європейський і світовий науковий простір, включно з приєднанням до сучасних світових мереж наземних і космічних радіотелескопів.

«Укрінформ»