«Десна» - «Кримтеплиця». Постскриптум

В останньому домашньому матчі чемпіонату України футболісти чернігівської „Десни” програли „Кримтеплиці” – 2:3. Звичайно, це не є добре, однак будемо справедливі – гості перемогли цілком заслужено.

Та врешті-решт, у спортивному плані нічого страшного не трапилось, адже на поразках вчаться, та й просто у світі немає команд, які б не програвали. Але сьогодні хотілося б сказати про інше.

Я вболіваю за „Десну” з 1986 року, відтоді, як ще 14-літнім юнаком вперше прийшов на домашню гру команди. І ось вже 23 роки уважно слідкую за виступами чернігівських футболістів, намагаючись бути в курсі багатьох клубних справ, як суто футбольних, так і позафутбольних.

На жаль, мушу констатувати: такого хаосу і безладу, в якому останнім часом перебуває чернігівський футбол, ще не було. І, здається, далі може бути ще гірше.

Мабуть, немає в Україні іншого клубу, де б з такою калейдоскопічністю упродовж лише одного сезону змінювались президенти: Савченко – Коротков – Поворознюк. При цьому команда продовжує грати без зарплати, і грати досить пристойно. Незважаючи ні на що, доводячи свій професіоналізм, поважаючи самих себе і своїх шанувальників.

Сидячи на трибунах, хочеться вболівати, радіти перемогам, насолоджуватися грою. І не думати про те позафутбольне, що може зіпсувати свято футболу. Але сьогодні не так. Сьогодні на першому місці негатив.

Що приніс чернігівському футболу нинішній рік? Спочатку Валерія Короткова з Рівного (якого, здається, після представлення в прес-центрі ФК „Десна” більше ніхто не бачив), потім клуб очолив бізнесмен з Кіровоградської області. Команду першої ліги в одному лише чемпіонаті очолюють почергово банкір, бізнесмен, фермер. Хто буде наступним? Брокер? Продюсер? Тракторист? Кочегар? Україна вже сміється. Дійсно, це було б смішно, якби не було так сумно.

Сьогоднішня „Десна” – це безприданниця, яка не маючи свого надійного господаря, потрапляє з одних рук в інші, стає предметом позакулісних ігор, обману, політики, амбіцій, інтриг. Наче та бідна Лариса Агудалова з відомого роману Олександра Островського.

Напередодні матчу „Десна” – „Кримтеплиця” стала відома остання „гаряча” новина – з посади віце-президента „Десни” звільнився Іван Чаус. На мій погляд, з причини принципових розходжень з президентом клубу Олександром Поворознюком у питаннях бачення шляхів подальшого розвитку чернігівського футболу. Бо не бачив перспектив співпраці з новим президентом, методи роботи якого ведуть до нівелювання системного розвитку обласного футболу, створеної за останнє десятиліття. Він був готовий залишити клуб ще при Короткову, але не міг кинути команду, якій присвятив 10 років свого життя. Та всьому є край.

Я вийшов на зв’язок з Іваном Чаусом, щоб розставити всі крапки над «і». Він відмовився від інтерв’ю . „Зараз я не хочу говорити на цю тему. Можливо, пізніше”. Журналіст має бути неупередженим, і тому хотілося б знати точку зору самого пана Поворознюка. Але... Зайшовши в офіс ФК ”Десна”, я почув... відбірну лайку з вуст нового президента. Саме таким чином він спілкувався з працівниками клубу.

Бажання брати у нього інтерв’ю відразу зникло. Невихованість і безкультур’я відштовхують. До речі, як і брехня. Олександр Поворознюк при знайомстві з чернігівськими журналістами говорив про те, що свого часу грав за резервістів кіровоградської „Зірки” і криворізького „Кривбасу”. Але кількох телефонних дзвінків у футбольні структури Кіровоградської і Дніпропетровської областей було достатньо, щоб зрозуміти – це блеф.

Що мав на увазі Іван Чаус, говорячи про принципові розходження з О.Поворознюком у поглядах на концепцію розвитку чернігівського футболу?

По-перше, новий президент клубу декларує бажання вкладати кошти виключно в команду, не приділяючи уваги розвитку дитячо-юнацького футболу, стимулюванню дитячих тренерів, потребам ветеранів команди.

Кадрова політика останніх президентів „Десни” вже призвела до того, що кращі вихованці чернігівських футбольних шкіл опиняються не в „Десні”, а в Києві, Донецьку, Харкові, Дніпропетровську. А ті, хто й залишається поки що в Чернігові, не бачать для себе перспектив у головній команді області. Нонсенс? На жаль, реалії.

По-друге, за нинішнього стану речей в „Десні” знищується інститут спортивного менеджменту, без якого нормальне функціонування футбольного господарства неможливе. А сільськогосподарська агрофірма і футбол – речі надто різні, щоб їх ефективно поєднати.

Ще один аспект проблеми – це ставлення до футболу з боку міської влади. Звичайно, Чернігів – це не Київ, не Донецьк і не Харків, тут немає тих коштів, які б дозволили фінансувати виступи команди у першій лізі. Не знаходяться у нас і бізнесмени того рівня, які б поклали на себе фінансування команди. Але чернігівський футбол – це не тільки „Десна”. Є ще, наприклад, занедбаний стадіон „Локомотив”, справу доведення якого до ладу цілком могло б покласти на себе місто.

Не виключаю, що у залишенні Чаусом „Десни” є й політична причина. Здається, міська влада напередодні виборів хоче зробити футбольний клуб своїм „рупором” у боротьбі за голоси виборців. А Чаус до політики завжди був і є байдужим, він займається футболом.

Що може бути в найближчий час? Здається, нічого доброго. Можна передбачити, що на посаду віце-президента клубу з подачі пані Тунік-Фриз, яка останнім часом кружляє навколо „Десни”, скоріш за все, буде призначена нова людина, яка, здається, навряд чи буде людиною футбольною. Команда дограє сезон і, очевидно, посяде цілком пристойне місце.

А що далі? Чи надовго у бізнесмена-фермера з Кіровоградщини вистачить цікавості до команди з Чернігова і взаєморозуміння з міською владою? В які клуби далі тікатимуть з Чернігова молоді перспективні футболісти і чи багато їх буде в „Десні” у наступному чемпіонаті? Як швидко загине інфраструктура чернігівського футболу, що напрацьовувалась упродовж останніх 10 років? Йдемо до руїни, і це очевидно.

А Івана Чауса я по-людськи розумію. Коли ти прагнеш робити щось корисне, але відчуваєш свою непотрібність, то треба йти...