Головний екоінспектор Чернігівської області: Мої підлеглі брехуни і лежні

Працівники Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (ДЕІ) направили колективного листа прем’єр-міністру Юлії Тимошенко, у якому жаліються на свого «корумпованого, брутального та самозакоханого» начальника Валентина Коворотного.

Декілька днів тому кореспондент «Високого Валу» зустрівся особисто із начальником ДЕІ Валентином Васильовичем Коворотним та з’ясував його думку щодо листа.

 - Лист із собою? – не встиг я повністю потрапити в середину його кабінету, спитав мене пан Коворотний. Я протягнув йому першу частину листа, ту, що не містить підпису авторів.

З Ляшком не знайомий, але всіх нардепів знаю

Читав В.Коворотний довго, хвилин 15, мабуть ретельно вчитувався та думав, як реагувати та що казати.

 - Це все брехня, - обірвав тишу Валентин Васильович. – Все, до останнього слова.

 - Валентине Васильовичу, копію цього листа ваші підлеглі направили народному депутату Олегу Ляшку. Як ви думаєте, навіщо і чи знайомі ви з паном Ляшком?

 - Тобто з народним депутатом Олегом Ляшком ви ніколи не зустрічалися і не спілкувалися?

 - Я знайомий із усіма народними депутатами Верховної Ради.

 - Так знайомі ви із паном Ляшком чи ні?

 - Я ж кажу, що знайомий із усіма депутатами Верховної Ради.

 - Ваші підлеглі, з якими мені вдалося поспілкуватися, говорять, що ви є протеже нардепа О.Ляшка і саме він посприяв вашій появі на посаді начальника ДЕІ?

 - До якої політичної сили ви належите?

 - Ви знаєте, була б моя воля, я б заборонив усі політичні сили, крім однієї…

 - Ні, партії державності, яка б турбувалася за нашу державу і її населення.

Ледащі працівники не люблять трудящого начальника

 - Як ви вважаєте, чому колектив ДЕІ вами незадоволений?

 - Тому що всі вони лежні, звикли нічого не робити, а коли прийшов я, людина трудяща і нетерпляча лежнів навколо себе, їм це не сподобалось. Я відразу ж всім сказав, що хто не хоче працювати, хай краще звільняється. Головне, щоб у них бажання працювати було – не знають чогось, навчимо. І я їх вчив.

 - Вибачте, але чому ви, новачок у інспекції, можете навчити її старожилів - людей, що не один десяток років тут працюють?

 - Повірте, у мене є необхідні знання. Я коли був на стажуванні, то днями сидів у інспекції і перелопатив гору різної літератури. До того ж вчив я не сам. Кожного понеділка у нас були заняття, які проводили і мої заступники, і запрошені гості.

 - До речі, про ваше стажування. Вам не було соромно підсиджувати колишнього начальника Логвина, який був головним інспектором області під час вашого стажування? Які взагалі були у вас стосунки із Логвином?

 - Ніяких не було. Він виділив мені кабінет для стажування і ми практично не розмовляли. Щодо підсиджування, то мене могли направити у будь-яку область, а не обов’язково залишити у Чернігові.

 - Чи правда, що у минулому проти вас порушували кримінальну справу?

 - У ДЕІ поговорюють, що за хабар у 5 тисяч гривень ви дали дозвіл на відновлення роботи печі по опаленню цегли на Цегельному заводі у Березному. Зараз піч працює, хоча порушення у її роботі так і не усунені.

 - Брехня. Робота печі була відновлена, оскільки її зупинка була незаконною. Рішення «про призупинення» було винесено на основі неправдивих даних інспектора, що проводив плановий огляд заводу.

 - Ваші підлеглі пишуть, що ви щодня виписуєте на себе чотири подорожні листи на чотири різні автомобілі, але авто із гаражів майже не виїжджають. Говорять, нібито кожного вечора ваш водій накручує на спідометрах необхідну кількість кілометрів, а гроші за невитрачене пальне йдуть особисто вам у кишеню.

 - Можете прямо зараз піти і звірити показники лічильників на спідометрах і дорожніх листах. Та й взагалі, як ви собі уявляєте процес намотування лічильників, там же заводські пломби всюди стоять?

Після цього пан Коворотний викликав свого водія, який повів мене на звірку показників на спідометрах і у дорожніх листах. Цифри майже співпали.

 - Як ваше прізвище? – щойно я повернувся, спитав у мене досить несподівано, пан начальник. – Місце роботи, контактний телефон?

Я надав необхідну інформацію, більшість із якої повідомив ще на початку розмови.

 - Звірив, але ж хто буде намотувати лічильники у середині робочого дня. Якщо це й трапляється, то, звичайно ж, ввечері, коли всі розходяться по домівках. Скажіть, яка у вас освіта?

 - Я закінчив Полтавський кооперативний інститут. Якщо ви натякаєте на мою здатність бути начальником інспекції, то я вам скажу, що бути керівником не вчать у жодному учбовому закладі. Щоб керувати, необхідні особисті риси як вроджені, так і надбані. Хочу вам сказати, що у мене великий досвід роботи на керівних посадах.

 - Чи сьогодні ви вважаєте себе достатньо компетентним для роботи на посаді головного екологічного інспектора області?

 - Найголовніше, що я люблю працювати і терпіти не можу лежнів. Розумієте, жодний керівник не скаже вам, що знає все про свою роботу, і я також. Але, як ви бачите, я зараз сиджу і вільно з вами спілкуюся, оскільки дуже гарно попрацював на стажуванні і добре працюю зараз.

 - Ну, з моїми знаннями про інспекцію, навіть ваша прибиральниця могла б вільно зі мною спілкуватися. Скажіть краще про інше. Більшість населення нашої країни вважає всіх інспекторів хабарниками, які фіксують порушення у роботі підприємств і не стягують із них штрафи на користь держави, а вимагають хабарі у свою кишеню. Невже ваші лежні навіть на свою кишеню працювати не хочуть?

 - Якщо вам відомі факти хабарництва серед інспекторів, то повідомте або мене, або відповідні органи. Що ж до їх (інспекторів) безпосередніх обов’язків, то ось, подивіться на їх показники. Самі нулі у кожній графі.

 - Чому ж ви їх не звільняєте?

 - Викинути людину на вулицю дуже просто, але я не хочу цього робити - я думаю про їх сім’ї і кожного разу даю їм шанс виправитися.

Лось із кабаном тут ні при чому

 - Чи правда, що ви перевели вашого підлеглого Парфентієва у Сеньківку тільки за те, що він відмовився убитого лося назвати кабаном, щоб вбивця міг уникнути покарання?

 - І знову неправда. У Парфентієва дуже погані показники роботи і я дав йому можливість виправитися у Сеньківці.

 - Дуже дякую, Валентине Васильовичу, за витрачений на мене час та за відповіді на досить непрості запитання. Хочу побажати вам, щоб підлеглі більше не засмучували вас подібними листами і щоб лежнів ви, врешті-решт, переробили у трудоголіків.

 - Дякую. Але я впевнений, що такі листи будуть постійно з’являтися, оскільки завжди знайдуться люди, що не люблять працювати, і які намагаються у своїх вадах звинуватити «поганого» керівника. 

Збільшити

Збільшити

Збільшити