Реалії приймальні усміхненого мера

У чернігівських провладних ЗМІ, зокрема в ефірі Чернігівського міського телебачення та на сторінках газети «Чернігівські відомості», регулярно висвітлюється робота Відділу звернень громадян та соціальних питань чернігівської міськраді.

Звісно ж, головним героєм сюжетів та статей є міський голова Олександр Соколов, який із посмішкою на вустах вислуховує кожного мешканця міста та нібито прикладає усіх зусиль, щоб допомогти.

Кореспондент «Високого Валу» вирішив особисто з’ясувати ефективність роботи приймальні міського голови та звернувся до пана Соколова із власною проблемою.

Мої батьки, як і багато інших мешканців нашого міста, що проживають на перших поверхах багатоповерхових будинків та не мають власних балконів, років п’ятнадцять тому вирішили усунути прогалину проектувальників. Зрештою, треба ж десь зберігати поламані лижі, макулатуру, старій одяг та інший непотріб.

Збудували без нахабства, на одне вікно і гармонійно вписали балкон у фасад дев’ятиповерхового будинку.

І все б нічого, якби не потреба у паспорті на квартиру (кооперативну), яка виникла років 12 потому, у 2007-му. Виявилося, що паспорт не можна отримати до тих пір, поки балкон не стане «узаконеним».

Звернулися до Управління архітектури та містобудування Чернігівської міськради і через декілька днів отримали письмову відповідь із переліком усіх необхідних для процесу узаконення документів.

Зокрема, у листі-відповіді зазначалося: «...згідно з Правилами забудови та використання територій, затвердженими сесією Чернігівської міськради 31.05.2007 року, для вирішення даного питання Вам необхідно надати до управління архітектури та містобудування міської ради наступні документи: ...». І підпис головного архітектора міста пані Павлінської.

У дуже короткий строк всі папери були зібрані (заплачений штраф за незаконне будівництво, отриманий технічний паспорт на квартиру тощо) і передані в управління архітектури.

Йшов час. Тиждень, місяць, рік. На всі запити щодо узаконення лунала одна й та ж відповідь: «зі дня на день».

У травні 2008-го (через рік) зателефонували із архітектури та попросили надати ... фото балкону. Мовляв, як тільки буде фото – через тиждень-другий балкон буде узаконений. Наступного дня після дзвінка фото було в архітектурі.

І знову тиша з боку управління архітектури, яка обірвалася лише у січні 2009-го. «На Ваше звернення стосовно узаконення самочинного будівництва повідомляємо, що в зв’язку з винесенням Чернігівською міжрайонною природоохоронною прокуратурою припису про усунення порушень вимог містобудівного законодавства від ...15.08.08 року (виділення моє, - автор), розгляд питань виконкомами районних в м. Чернігові рад стосовно прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об’єктів не здійснюється». Підпис – начальник управління Л.В.Павлінська.

До чого ж тут постанова від 15.08.08 р.(про яку повідомляють 21.01.09р.), якщо всі необхідні для узаконення балкону документи були подані ще влітку 2007-го? Саме з таким запитанням я вирішив звернутися до міського голови пана Соколова та записався до нього на прийом.

Чекати довелося близько місяця - все ж таки у мера і без розмов про неузаконені балкони роботи вистачає.

Олександр Володимирович, як і ще 4-5 чоловік (зокрема начальник відділу звернень громадян пан Кухаренко), які також були присутні на прийомі, уважно вислухав, запитав дещо та сказав:

 - Ігоре Олексійовичу, якщо ви документально підтвердите мені факт подачі вами документів на узаконення балкону до 15.08.08 р., то проблем нема. Ваше питання вирішимо, а винних покараємо, - посміхаючись додав мер.

Наступного дня я надав підтверджуючі документи пану Кухаренку, як це просив міський голова, а той, у свою чергу, проінформував мене, що мер вже дав наказ пані Павлінській розібратися із моєю справою протягом двох тижнів.

Дійсно, всього через декілька днів після зустрічі з міським головою надійшов лист від Павлінської, який повідомляв, що узаконення балкону наразі неможливо.

Але найбільш цікаве в листі далі - вчасно процес узаконення не відбувся по причині того, що комісія, яка виносить рішення щодо узаконення... не проводила жодного засідання протягом півроку. А саме до того моменту, коли на черговій сесії Чернігівської міськради (вже у 2008-му) депутати визнали таким, що втратив чинність розділ 5.10 (від 31.05.07 р.), який передбачав процедуру узаконення самочинного будівництва.

Чому людина повинна страждати через те, що комісія не засідала півроку? Чому через те, що комісія півроку не виконувала свою роботу і не здійснювала покладені на неї функції, страждають мешканці міста (а постраждало чимало людей), а їй (комісії) це зійшло з рук?

Ці питання, разом із питанням про недотримання міським головою СВОГО слова, я хотів адресувати пану Соколову і відразу ж після отримання листа пішов записуватися на прийом.

Пан Кухаренко, побачивши останню відписку Павлінської, також не міг второпати.

 - Вона ж сама себе цим листом підставляє. Мабуть і не читала те, що підписувала.

На прийом до мера мене знову записали та пообіцяли подзвонити одразу після 9-го травня. Пройшов місяць – тиша. Я пішов до відділу звернень громадян, що розташований по вул. Шевченка 9, щоб з’ясувати ситуацію.

 - Пан Кухаренко наразі у відпустці, - почув я відповідь на своє запитання. – Без нього мер не приймає. (Отож, виходить, що два місяці на рік мер не приймає – відпустка Кухаренка плюс відпустка самого пана Соколова, - автор).

Через два місяці після запису, 6 липня, мені зателефонували із відділу та запропонували зустріч... із паном Сердюком, заступником міського голови, аргументуючи тим, що міський голова поки що не приймає.

Заступник, на відміну від голови, нічого не обіцяв, а весь зміст його слів зводився до того, що винний насамперед я, оскільки самочинно побудував балкон. Після мене винний уряд, що не приймає необхідних законів. Міська ж влада ні при чому.

 - Так, - каже пан Сердюк, - раніше ми якимось чином намагалися узаконювати балкони. Зараз же закон не дозволяє. (Напевне і хороми на три вікна завдовжки та три метри завширшки «якимось чином» узаконювали, причому у тому ж 2007-му, - автор). Можете або звертатися до суду, або пройти іншу спробу узаконення – з новим збором папірців, новими штрафами й іншими витратами (і де гарантія, що цього разу спроба буде вдалою? - автор), або чекати.

Мер, зі слів пана заступника, був погано обізнаний у питанні, коли говорив про вирішення проблеми у разі доведення мною факту вчасної подачі документів.

Якщо ж я хочу поскаржитися на пані Павлінську, то маю написати відповідну заяву та надати документи, що доводять її вину.

Отож, мер у відділі звернень громадян виявився таким як і у телевізорі, усміхненим та балакучим. А от задоволення скарг та вирішення проблем мешканців, викликаних, у першу чергу, незаконними діями міської влади або її бездіяльністю, нажаль, далеке від того, про яке сповіщають місцеві провладні ЗМІ.

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити