У Чернігівській області в селі Красному Партизанському лишилося три ветерани

Вони жодного разу не були на святкових парадах у Києві.

Кури і кролики сьогодні єдині слухачі військових історій Михайла Івановича. Партизанське село Красне поціновувачами розповідей про війну не славиться. Молодь давно вже розїхалась, іншим мещканцям двадцяти хат не до байок. Михайлу Івановичу немає перед ким навіть колекцією кашкетів похизуватися. Тоді ж у сорок першому за радянську зірку з картуза пропонували срібний годинниик. Утім, пан Михайло на це не спокусився.

Михайло Іванович, ветеран:
- Просить, дай зірочку. Я кажу - навіщо, він - я тобі годинник швейцарський дам, посилку. Я як приїду додому в Америку, скажу: оце я воював з радянськими солдатами.

Нагоди одягнути рідні серцю кашкети у пана Михайла немає. З бойовими товаришами зустрічається лише раз на рік. Іноді 9 травня виїздить у сісіднє село Бирки на парад.

Михайло Іванович, ветеран:
- Я там всегда выступаю, там кроме меня некому виступить, а я - как дипломат. Так председатель колхоза меня всегда представляет, что тот и тот, так я потом начинаю рапортовать.

На війні з сімнадцяти років. Одразу взяли в артилеристи. Цілив у гармати до кінця війни.   Перемогу зустрів у Берліні. Коли повернувся. став головою сільського клубу танців. Зараз  живе пан  Михайло один, доглядає за господарством. Онуки з Києва приїзядть щотижня. Вони вже дорослі,  тому Михайло Іванович їм правду про горілку на війні розповідає.

Михайло Іванович, ветеран:
- Вечером ужин приносят и наркомовские сто грамм, кто остался жив. Сто грамм и ужин. Каждій вечер, каждый день. Было так, что напивались, даже отравлялись, напивались спиртом, а я этого не принимал.

Цікавить сьогодні  Михайла Івановича політична ситуація у країні. Роздумами про це  може ділитися годинами. У селі його навіть жартома називають  пропрезидентським ветераном.

Сільський клуб, дошка для оголошень і лавка. Центр Красного. У партизанському селі сьогодні лишилося три ветерани. 9 травня замість солдатської кашы і квітів, усі вони збираються на власний парад тут. Після спілкування розходяться по домівках, до зустрічі вже наступного року.