Медицина, як людина, - сміється, плаче і хворіє

Першим у цьому світі людину зустрічає лікар. До нього ми звертаємося і впродовж всього життя, коли виникають негаразди зі здоров’ям. А коли зненацька наш організм атакує гострий біль, ще й набираємо невідкладне «03» і чекаємо на миттєву допомогу і полегшення своїх страждань. Лікарю ми розповідаємо всі свої біди і печалі, але ніколи не цікавимось, як живуть лікарі, можливо, і їм щось болить...

Тож напередодні професійного свята - Дня медичного працівника, про турботи і здобутки медичної галузі району та її працівників ми говоримо із заступником головного лікаря центральної районної лікарні по медичному обслуговуванню населення Георгієм Михайловичем Дудуцою.

- Георгію Михайловичу, як правило, у свята прийнято говорити про хороше, але у даному випадку, я бачу, вирватись із душі насамперед проситься те, що най-більше наболіло. Тож на що «хворіє» сьогодні наша медицина?
- Хвороб у нашій галузі дійсно багато. Але джерело їх виникнення одне - недостатнє фінансування галузі. Про яку якість надання медичних послуг і покращення їх можна говорити, якщо тільки на цей рік у бюджеті нам закладено коштів лише 70% від мінімальної потреби? При тому, що з цієї суми 80% йде на оплату заробітної плати, розрахунки за енергоносії і придбання ліків невідкладної допомоги і то в неповному обсязі. Тож на зміцнення матеріально-технічної бази не залишається практично нічого. В той час, як автомобіль «швидкої допомоги» коштує 40 тисяч гривень, а кардіограф - 5 тисяч. Тож і змушені лікарі, червоніючи від сорому, перш ніж поцікавитись, що у пацієнта болить, з’ясовувати, чи є в нього кошти на придбання ліків. Все це накладає відбиток на здоров’я і самих лікарів. Статистика показує, що рівень захворюваності лікарів сьогодні прирівнюється до працівників важкої промисловості. А середня тривалість життя медпрацівників на 15-20 років менша, ніж пацієнтів. Але про це ніхто не знає.

Звичайно, турбує й питання оплати праці. Сьогодні лікар після за-кінчення вузу отримує 420 гривень. За ці кошти він повинен забезпечити себе спецодягом. Бо останній раз безкоштовно спецодяг видавали у лікарні років 15 тому. Вже давно не видається лікарям, які працюють в шкідливих умовах, і спецхарчування. Наразі відсутня плата медичним працівникам села за понаднормовий час. Тому вже сьогодні актуальна кадрова проблема на ФАПах.

- То як же вам вдається сьогодні вижити?
- Завдяки самовідданій праці всього колективу, який очолює В.П.Заєць, та добрим людям, які надають нам благодійну, спонсорську допомогу. Завдяки фінансовій підтримці НГВУ «Чернігівнафтогаз», агропромислового об’єднання ім.І.Супруненка, Прилуцького маслозаводу та багатьох інших підприємств у минулому році нам вдалося провести капітальний ремонт рентгенологічного, флюоро-графічного, операційного та хірургічного відділень, поточні ремонти терапевтичного, поліклінічного, пологового відділень центральної районної лікарні. Придбано м’який інвентар для хірургічного та дитячого відділень. Закуплений фіброгастроскоп, електрокардіографи, нові автоклави, відремонтовано фізапаратуру. Це дозволило відновити сучасні діагностично-лікувальні методики, впровадити нові форми господарської діяльності, забезпечити безперебійну роботу лабораторій. Проведено також капітальний ремонт Ладанської районної лікарні зі встановленням міні-котельні, для їх потреб придбали автомобіль «швидкої допомоги».

- У минулому році було створено благодійний фонд «Лікарняна каса». Яка доля її сьогодні і чи виправдовує така форма лікування?
- Членами «Лікарняної каси» є 4036 чоловік. А проліковано за весь період існування каси 1115 хворих, з яких 643 вже в цьому році, на що було витрачено 72352 грн., що в середньому складає 112, 5 грн. на чоловіка. Гадаю, що при щомісячному внеску 5 гривень, пролікуватися на таку суму, а часто й значно більшу, цілком вигідно.

- Сьогодні по всій Україні широкого розмаху набирає реформування галузі медицини. Воно торкається якимось чином і наших медичних закладів?
- Велика увага приділяється розвитку сімейної медицини. В районі вже створено 3 амбулаторії загальної практики сімейної медицини, ще шість лікарів проходять стажування в Харківській медичній академії. Але, щоб подолати інертність медичних працівників та населення, довести, що така форма надання медичних послуг набагато краща і зручніша, треба не один рік.

- У що вірять і на що сподіваються наші лікарі?
- На збільшення державних асигнувань і заробітної плати. Хочеться вірити, що обіцянка підняти заробітну плату медичним працівникам на 57% стане реальністю.

- На завершення, що хочете побажати своїм колегам з нагоди професійного свята?
- Користуючись нагодою, вітаю всіх працівників і пенсіонерів медичної галузі з професійним святом. Бажаю міцного здоров’я, благополуччя в родинах, віри, надії й тер-піння. А також щиро дякую всім керівникам підприємств, установ, організацій, приватним підприємцям за благодійність і розуміння наших проблем. Будьте здорові!


Наталія Дорошенко,
«Прилуччина»