Екологічна психологія Чорнобиля

Напередодні 26 квітня у Чернігові відбулася ІІІ Міжнародна науково-практична конференція“ Сучасні проблеми екологічної психології. 20 років після Чорнобиля”.

Вже вкотре провідні науковці, фахівці і спеціалісти України, Білорусі, Росії та далекого зарубіжжя намагаються привернути увагу міжнародної громадськості до психологічних проблем віддалених наслідків найбільшої у світовому масштабі екотехногенної катастрофи.

Адже Чорнобильська аварія – це глобальна катастрофа ХХ століття, що потрясла фундаментальні підвалили людства – в духовному, соціальному та матеріальному аспектах. Чорнобиль – це наслідок беззаперечної пріоритетності інженерно-технічного й економічного над екологічною та гуманістичною доцільністю. Чорнобиль – це глобальне, багатофакторне, унікальне, гіперскладне явище, вивчати і виліковувати яке треба не елементарними лінійними чи мозаїчними діями, а неординарними та нетрадиційними підходами.

Чорнобиль – це трагедія енергетична. Чорнобиль “підірвав” міф про “мирний атом”. Він взяв під сумнів безпеку атомної енергетики. Можливо, це глухий кут цивілізації. Очевидно, що пошук альтернативних видів енергії – єдиний шлях порятунку. Чорнобиль – це трагедія, насамперед, методологічна та організаційна: ні наука, ні практика не знають, як з нею впоратися. З одного боку, ядерну енергетику треба згортати, з іншого – Україна не може собі цього дозволити.

Зміст роботи конференції торкався широкого кола проблем, що пов’язані з наслідками Чорнобиля. Зокрема, обговорювалися питання змін способу життя внаслідок Чорнобильської катастрофи, проблеми особистості і свідомості людей під впливом цієї трагедії, психосоціального розвитку "дітей Чорнобиля", вплив Чорнобильської катастрофи на зміни в екологічній свідомості. Соціально-психологічний удар по населенню став найбільшою несподіванкою наслідків Чорнобиля. Можна було передбачити екологічні, економічні та медичні наслідки. Хіросіма, Челябінськ та ядерні полігони Казахстану дали більш ніж переконливий досвід. Чорнобиль продемонстрував велетенський руйнівний вплив катастроф на АЕС на соціально-психологічну сферу величезних мас населення.

Як наслідок, в основі різних емоційно-чуттєвих станів людей, що потерпіли від аварії, у більшості випадків – пригніченість, смуток, печаль, тобто те, що часто спеціалісти називають депресією. Психологи переконані, що депресія - це поєднання негативних емоцій і загального гальмування активності, а страх, напруженість разом із загальним збудженням спричиняють агресивність. Як депресія, так і агресивність ведуть до зменшення шансів на подолання складної життєвої ситуації найоптимальнішим чином, знижують вірогідність конструктивних дій і поведінки в цілому.

Депресія, тривожність, занепокоєність у поєднанні з фізичним нездужанням, як відомо, викликають відчуття неадекватності тому, що діється, нереальності власного “я”, відчуття близького нервового зриву, що постійно насувається. Такі люди сприйнятливі до будь-якого зовнішнього впливу, некритичні, байдужі, малопрацездатні. І, як правило, така “нервовість” не зникає від того, що зовнішня ситуація ніби задовольняє людину, це не спонукає її “розвіятись” і вступити в боротьбу за життя.

Учасники конференції наголошували, що більшість потерпілих чекає чи просто вимагає від держави та різних фондів допомоги, гарантій, пільг. Тобто, споживацька поведінка домінує. Державою виділені значні кошти для допомоги потерпілим. Та річ у тім, що це не допомагає відновленню психічного здоров’я людей, їхній здатності активно діяти і виявляти ініціативу, тобто практично одужувати. З часом кризові явища в психіці потерпілих не зменшуються, не стираються, а наростають, набуваючи хронічного характеру і перетворюючись у непатологічні невротичні розлади.

Така ситуація, безперечно, бентежить учених. Адже психічне здоров’я окремого індивіда складає здоров’я нації в цілому. Під час круглих столів і секційних засідань учасники конференції ділились набутим досвідом саме в практичних питаннях соціально-психологічної реабілітації та підтримки населення, що постраждало від екологічних катастроф, муніципального управління і соціальної роботи за цих умов.

У ході конференції була презентована діяльність соціально-психологічних центрів та організацій, які працюють у постраждалих регіонах України, а також проводилися майстер-класи з післякатастрофної психологічної реабілітації дітей, креативних методів викладання екологічної психології, використання організаційно-діяльнісних ігор та тренінгових технологій у розвитку постраждалих спільнот. Окрім цього, учасники конференції працювали над пошуком шляхів вирішення спільних проблем, адже важко не погодитись із думкою доктора психологічних наук, професора, завідувача лабораторії екопсихології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України Юрія Михайловича Швалба: “Чорнобильська катастрофа має чітко фіксований початок і не має кінця. Ми не можемо говорити про наслідки трагедії як завершений процес”.

Аварія стала першопричиною виникнення нової науки – екологічної психології. "Екологічна психологія" - нова галузь психологічної науки, що вивчає суб`єктивний, внутрішній, ментальний простір психіки людей. Це, насамперед, переживання дійсності, у тому числі, довкілля, і не тільки природного, а й соціального, культурного, антропогенного. Адже є об`єктивна дійсність, яка вимірюється приладами, аналізами, іншими показниками, а є й інша дійсність, яка відтворюється у людській психіці: відчуттями, сприйняттям, уявленням, запам`ятовуванням, осмисленням і т. ін. (що вивчається у загальній психології).

Однак не уявлення, сприйняття чи відчуття реальної дійсності вивчає екологічна психологія, а досліджує вона те, як людина ставиться до того, що сприймає від довкілля чи внутрішнього свого світу. Переживання, відношення і ставлення, оцінки і судження, очікування, і занепокоєння, побоювання, внутрішні протести, сумніви або ж задоволення чи узгодженість із внутрішнім "я", схвалення чи несхвалення того, що сприймається, вивчає ця наука.

Отже, люди не тільки психічно відтворюють явища і події, а ще й ставляться до них по-своєму, своєрідно переживають їх і займають відповідну позицію, відповідно діють. Діють вони, як і сприймають дійсність не завжди у повній відповідності до об`єктивного і реального, а часто навпаки - у розріз або всупереч об`єктивному. Іншими словами, суб`єктивне у нашій екологічній свідомості не завжди співпадає з об`єктивним. Саме закономірності і залежності людського ставлення до світу речей, подій і явищ об`єктивної дійсності і стала вивчати нова наукова галузь - екологічна психологія.

Трагедія Чорнобиля підштовхнула вчених до вивчення саме цих явищ людської психіки. Необхідність цих досліджень значною мірою зумовлена наслідками Чорнобильської катастрофи, з них вони розпочалися, від них прямує екологічна психологія у майбутнє. Здобутки таких знань і принципів дослідження переносяться в інші сфери суспільної практики, орієнтують нас на розуміння того, що коїться у душах і помислах людей, і, зокрема, тих людей, які потерпіли від наслідків Чорнобиля. Підтвердження цьому - монографія кандидата психологічних наук, завідувача кафедри психології Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Василя Олексійовича Скребця "Екологічна психологія у віддалених наслідках екологічно-техногенної катастрофи" (К., Вид. "Слово", 2005.- 440 с.).