“Податки очима дітей”: Офіційний реліз і неофіційна думка

З метою формування високої податкової культури у підростаючого покоління, виховання економічної та правової освіти у молоді – майбутніх платників податків, поліпшення позитивного іміджу податкової служби України Державна податкова адміністрація України запровадила проведення щорічного Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості „Податки очима дітей”.

Другий етап конкурсу дитячої творчості проводився протягом травня Чернігівською державною податковою адміністрацією спільно з громадськими організаціями, зокрема, Чернігівським територіальним відділення Асоціації платників податків України, Асоціацією промисловців та підприємців “Полісся”, із спілкою журналістів України, а також обласним Палацом дітей та юнацтва.

Журі визначило переможців другого етапу конкурсу дитячої творчості у трьох вікових категоріях в номінаціях: „Найкращий художній твір на податкову тематику”, „Найкращий твір декоративно-прикладного мистецтва на податкову тематику” та „Найкращий літературний твір на податкову тематику”. Усі учасники конкурсу, що зайняли I-III місця, будуть відзначені почесними грамотами та подарунками. Роботи переможців, зайнявших перші місця, будуть направлені для участі у Всеукраїнському конкурсі.

Всі члени жюрі дотримуються одностайної думки – діти талановиті і добре розуміються на податковій тематиці. Вражає глибина розкриття теми, різножанровість та оригінальність викладення матеріалу. Конкурс має важливе виховне значення, адже із шкільного віку дозволяє дітям усвідомлювати важливість податків у житті держави та суспільства.

ДПА в Чернігівській області

Нещодавно Державна Податкова Адміністрація України провела черговий конкурс дитячої творчості. Можливістю безкоштовно поїхати до Артеку дітей спокусили пропагувати податкову дисципліну. У спілкуванні із журналістами конкурсанти у своїй дитячій безпосередності не приховували, що тема для низ далека: «...просто мені хотілося виграти путівку на море». Проте найефективніший спосіб зомбування – це самозомбування, особливо у такому віці. І найогидніша форма пропаганди – це пропаганда, що експлуатує дитинство.

Діти писали вірші та малювали картинки. Але що їм відомо про податкову систему? Лише те, що їм розповіли дорослі: «податки – це школи та лікарні». Але в такому юному віці вони ще не здатні критично порівняти зарплатню лікаря із зарплатнею народного депутата, малесеньку «гостинку» вчителя з однією з багатьох резиденцій президента. Вони не знають, що школи ремонтуються не на податки, а за рахунок «добровільних» поборів з батьків; а дитячі садочки, побудовані ще за радянських часів, весь час скорочують і продають їхні приміщення комерційним структурам. Що хворі весь час мають платити, бо за бюджетні кошти закуповується лише активоване вугілля, та й лікарі теж хочуть іноді поїсти. Вони ще не знають, що саме через податки, які опосередковано складають левову частину вартості будь-якого товару, їхні батьки не завжди можуть дозволити собі купити їм красиві іграшки, одяг а іноді - навіть забезпечити повноцінне харчування.

Платити податки пропагують вустами тих, хто ще ніколи їх не платив. Тих, кого жодного разу не лупцювала по бєспрєдєлу міліція, яка утримується на ці самі податки. Кому жодного разу не плювали в обличчя можновладці – «слуги народу». Це лише в офіційній пропаганді податківців податки – це пенсії. Але варто порівняти бабусину пенсію із зарплатнею якого-небудь генерала, щоб зрозуміти пріоритети. Варто порівняти кількість кукольних театрів і цирків із кількістю райвідділків міліції, щоб зрозуміти головний напрямок роботи державного апарату. Із ростом ВВП кількість дитячих поліклінік зменшується, проте збільшується кількість ментів та посадочних місць у переповнених тюрмах, місця в яких вистачало навіть за часів сталінського тоталітаризму, проте не за сучасної демократії.

Податкова нагадує німецького поліцая, що втірає про громадський порядок. Так, він ганяє бабусь, що хочуть їсти і тому у злочинний спосіб торгують цигарками біля переходу. Але ми то розуміємо, що головне завдання поліцая полягає в підтримці окупаційного режиму, а не в наведенні ладу біля виходу з метро.

Варто чесно визнати: ми є заручниками держави. Ватро раз і назавжди розділити поняття «держава» (в сенсі бюрократично-репресивного апарату) і «Вітчизна» (в сенсі суб’єкту Світової історії). Податки мають бути перейменовані в більш точне – «побори» (чи як варіант – «данину»). Силові структури – в окупаційні війська, а міліція, нарешті – в поліцію (відповідно співробітників – в поліцаїв). Не варто займатися самообманом: це не ми платимо їм зарплатню, а вони деруть з нас три шкури силою (а точніше нашою слабкістю та безпорадністю). І саме тому ці «слуги народу» плюють нам в обличчя і сміються, коли ми згадуємо за свої права. Бо права мають ті, хто здатен їх взяти.

Виглядає фальшиво, коли діти співають про велике кохання. Бо вони ще нічого не знають про це почуття. Через брак життєвого досвіду молоді виконавці не в змозі осягнути переживань великого Моцарта, і відповідно не можуть його зіграти. Іноді їхнє виконання уміляє дорослих, але дуже шкодить їхньому подальшому навчанню. Як свідчать професіонали, діти-«зірки» часто виростають у дуже посередніх музикантів.

Вірші дітлахів про податки також звучать фальшиво. Проте до того ж огидно, коли дітьми прикривається Податкова. І змушує їх декламувати: «продай іграшку - віддай гроші на будівництво концлагеря».

Брат Андрій, bratstvo.info