Чернігівщина: До покинутого військового містечка повертаються жителі

У колишньому військовому містечку Розсудів-1 у Ріпкинському районі до кінця року мають відкрити пункт тимчасового утримання нелегальних мігрантів.

Розрахований він на 239 осіб. Сюди доправлятимуть порушників східного кордону України, що тягнеться від Білорусі до російського Ставрополя.

У лісі стоять три житлові п’ятиповерхівки, казарма, штаб, двоповерхова школа. Це — військове містечко Розсудів-1.

Територія майбутнього пункту утримання огороджена подвійним парканом: усередині двометровий сітчастий, зовні — триметровий із заліза. Між парканами ходитимуть працівники держслужби охорони та цивільні охоронці.

— Колючого дроту в нас немає. Хоча в Польщі таким же парканом йде колючка, — показує господарство заступник директора пункту 55-річний Анатолій Пашко. — Я особисто бачив пункти в Європі. То в Швеції режим демократичний, а ось у Данії — справжня тюрма.

На території облаштували ізолятори для буйних нелегалів. Дворики тут заґратовані. Двері кімнат схожі на тюремні. На них замки, засуви, стопори й «кормушки».

Колишню казарму розділять на чоловічу та жіночу частини. У кімнатах зможуть розміститися 4–6 осіб.

На відкриття пункту з держбюджету виділено 12 млн. Уже використали 10. Замовник реконструкції — управління капбудівництва УМВС області. Генеральний підрядник — державне підприємство ”Укрсівербуд”.

На Чернігівщині вже діє пункт утримання нелегалів, на 21 особу при прикордонному загоні. Його відкрили торік.

Колись у містечку Розсудів-1 жили чотири тисячі осіб — солдати, офіцери з сім’ями. Чотири роки тому військову частину розформували. Поки йшов процес передачі майна Держкомнацміграції, а потім МВС, у квартирах не було світла й тепла.

П’ятиповерхівки протікали. Проривали каналізаційні труби. Сім’ї переїздили до квартир порожніх будинків, шукаючи теплішого й сухішого місця. Містечко опалювалося мазутною котельнею. За трубу з чорним димом її прозвали ”Титаніком”.

Поступово більшість мешканців виїхали. Ті, хто не отримав нового житла, чекали черги.

16 сімей, що залишилися в Розсудові, живуть у службових квартирах у одному під’їзді. Лише він опалюється автономною газовою котельнею. Над будинком поставили новий шатровий дах. Люди працюють у пункті або на будівництві. В середньому отримують 600 грн. Наприклад, директор закритої розсудівської школи нині — майстер у ”Укрсівербуді”.

61-річний Валерій Тимошук працював вільнонайманим при частині в Розсудові. Потім отримав квартиру в Балаклеї на Харківщині.

— Я порадився з синами і продав її за 15 тисяч доларів. Зараз живу в Розсудові сам у службовій квартирі. Жінка померла, сини служать у Розсудові, охороняють залишки військових вишок, — розповідає Тимощук. — Живуть у Любечі за 12 кілометрів звідси.

Знаходять роботу в Розсудові й жителі навколишніх сіл. 47-річна Олександра Курило з Павлівки влаштувалася секретарем. Її чоловік нині працює інженером із техніки безпеки, а буде механіком. Їздять на роботу автобусом за 12 км.

Якщо раніше люди тікали з Розсудова, то нині хочуть повернутися до містечка.

— Ми отримали трикімнатну квартиру в місті Балаклея на Харківщині, — говорить 31-річна Тетяна Антоненко. — Але в Балаклеї нам не сподобалося. Усе чуже, гарну роботу знайти важко, до рідні далеко. Ми ту квартиру продали за 15 тисяч доларів. Так само зробили всі, хто переїхав. Поки живемо в матері в селі Березівка під Розсудовим. Думаємо повернутися до містечка.

— Люди дзвонять із літа. Хочуть не тільки працювати в нас, а й отримати службову квартиру, — каже директор пункту утримання нелегалів підполковник міліції Євген Салуян, 41 рік.

— У нас уже працює 50 осіб. Будемо брати ще 100. Кандидати на 90 відсотків підібрані. В основному це жителі найближчих сіл та Любеча. Важко знайти лише перекладачів із китайської та фарсі, психолога, лікарів. Ми готові возити таких спеціалістів із Чернігова або поселити їх у Розсудові.

На фото:
У колишньому військовому містечку Розсудів Ріпкинського району Чернігівської області робітники, що будують пункт для нелегалів, ідуть до роботи. На будівництві задіяли 150 осіб. Набирали їх у сусідніх селах та в Чернігові (фото автора).