Чому ми бідні? Думка

Дмитро Журавель із села Митченки Бахмацького р-ну Чернігівщини спростовує заєложену приказку про замкнене коло «Чому ми бідні – бо дурні. А чому дурні – бо бідні».

Мені 50 років. Працюю агрономом в одному господарстві із часу закінчення Уманської сільськогосподарської академії у 1982 році.

Назва і статут господарства два рази змінювалися. Змінювались і мої посади. По службовій драбині вище головного агронома (був півроку) не піднімався...

До редакції газети пишу вперше. Надії на публікацію 0,001%. Вважайте що це — крик душі.

Зараз багато хто каже, що при Брежнєві ми пожили. Я згоден, що тоді середній рівень життя був вищий, але все ж таки набагато нижчий від країн «загниваючого капіталізму».

А тепер моя філософія – чому ми так бідно живемо?

Наприклад, на Заході у сім’ї мільярдера народилася нормальна дитина. Звичайно, батьки дадуть їй освіту і, грубо кажучи, керівну посаду.

Якщо ж дитина, перепрошую, дебіл – то її матеріально забезпечать, але освіти і керівної посади давати не будуть.

А у нас (і я вважаю, це з 1917 року так) якщо хоч одне з батьків хоч якийсь «начальничок».... Фактично купують і диплом про освіту, і керівну посаду. I, звісно, не завжди, але часто, такі стрімко рухаються по службовій драбині і керують нормальними людьми.

Прошу ні в якому разі не думати, що я ображений долею. Вважаю себе самою щасливою людиною на землі, бо мені здається, що мене люблять жінка і дві дочки. До речі, студентки. I мені не дуже хочеться, щоб ними колись керували, перепрошую, дебіли.

По-сучасному, це, здається, називається боротьбою з корупцією. Доки не виведем цієї корупції, доти так і житимем. Ну, оце і все.

З повагою Дмитро Григорович Журавель,
с. Митченки Бахмацького р-ну Чернігівської обл.