Ефект й успіх Костянтина Москальця не цікавлять

Важко бути водночас і суперпопулярним, і відомим вузькому ґрону поціновувачів. Письменнику Костянтинові Москальцю, 44 роки, чи не єдиному в українській літературі вдається поєднати ці протилежні речі.

По-перше, всі чули пісню «Вона» («Завтра прийде до кімнати») його авторства у виконанні Тараса Чубая і гурту «Плач Єремії» — цей безперечний гімн депресивних дев’яностих.

По-друге, існує ще одна — тиха і глибока іпостась творця медитативної лірики («Думи», 1989, «Нічні пастухи буття», 2001), тонкої споглядальної прози («Рання осінь», 2000) і блискучої есеїстики («Людина на крижині», 1999). Іпостась письменника-самітника, який живе у збудованій власноруч Келії Чайної Троянди в околицях Бахмача на Чернігівщині.

Письменник належить до покоління восьмидесятників, яке всуціль змінило обличчя сучасної літератури. Для зручності літераторів-восьмидесятників поділили на так званих метафористів і сповідальників.

Костя Москальця неможливо визначити однозначно, бо в його випадку «чистий митець», образотворець, постійно перебуває у творчому конфлікті з філософом, який намагається проторити стежку до пізнання істини. Відтак у письменникові сперечаються «поезія» і «правда», але жодна з них не здатна перемогти.

«Спочатку була самотність…» — можна було б написати про письменника . Але це «надто гучна самотність», бо Москалець чи не найсильніше прив’язаний до літературної традиції, що її від Василя Стуса і Володимира Свідзинського та «високих» європейських можна провести до німецьких романтиків Новаліса і Кляйста.

Неможливо також оминути його «сходозалежності». Москалець — послідовний «споглядальник» і дзен-буддист нашої літератури. Можливо, тому його не цікавлять зовнішні ефекти й успіх, котрі залишилися в іншому часі. Як, приміром, участь у львівському театрі «Не журись» і кар’єра барда. Нині важко уявити, що 1989 року Москалець переміг у номінації «авторська пісня» на фестивалі «Червона Рута».

Представлений уривок демонструє Москальця «рокового» — сучасного, дотепного й енергійного. І це, безперечно, доказ його феноменальності, адже Москальця неможливо визначити однозначно. Це цілий континент, де, здається, всіляке буває і всьому може знайтися місце.