Помста по-прилуцьки?

Нещодавно з екрану телевізора депутат Прилуцької міської ради Тетяна Клименко, не називаючи прізвищ, повідомила, що дехто з депутатів упродовж тривалого часу незаконно користується пільгами в оплаті за житлово-комунальні послуги, а точніше, нічогісінько узагалі не платить.

Для з’ясування цієї ситуації Тетяна Михайлівна направила депутатське звернення на ім’я секретаря ради Володимира Папазова і чекає відповідного рішення.

Цей виступ не залишив байдужим нікого, хто його чув і бачив. Інтригою залишалося одне питання: «Хто ж із депутатів міської ради так ганебно потурає закони України?» І як стало відомо вже наступного дня, мова йшла про голову фракції «Батьківщина» Світлану Яременко, матір загиблого воїна-афганця.

Упродовж сімнадцяти років Світлана Володимирівна, відповідно до свого статусу, користувалася правом на стовідсоткову пільгу за житлово-комунальні послуги. А нині з невідомих причин окремим депутатам стало незрозуміло: за що і чому.

Світлана Володимирівна почала доводити свою правоту в різних інстанціях. Звернулася вона і до редакції нашої газети, адже приховувати немає чого – її материнське серце болить і плаче, а ще вимагає встановлення справедливості.

Її син Сергій Водолазський виконував інтернаціональний обов’язок на території Афганістану з 1984 по 1985 рік, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 12.09.1986 року нагороджений орденом «Червоної зірки» за успішне виконання завдань по наданню інтернаціональної допомоги Демократичній Республіці Афганістан; в одному з боїв, захищаючи командира, отримав вогнепальне непроникаюче поранення спинного мозку, яке й стало причиною його смерті.

 Окрім зібраних Світланою Володимирівною документів, які красномовно засвідчують законність отримання нею пільг, вона має ще й два посвідчення. Перше – посвідчення матері військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, видане Прилуцьким міським військовим комісаріатом ще у травні 1996 року. Інше – члена сім’ї загиблого, видане управлінням праці і соціального захисту населення Прилук у червні 2000 року. Обидва ці документи дають їй право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Особливу увагу звертаємо на слово, яке записане у дужках – померлих, так як Володимир Блідченко, пояснюючи позицію фінуправління по невключенню Світлани Яременко у списки пільговиків, наголосив, що її син Сергій не загинув у Афганістані, а помер пізніше. До того ж, пільги виділяються із місцевого бюджету. «Кому хочемо, тому й даємо», - врешті-решт підсумував начальник фінансового управління.

От і виходить, що наша влада (а не хто інший) розпоряджається коштами, як своїми особистими, на свій розсуд. Якщо ж хтось чимось не догодив їй, то і матиме, як кажуть у народі, дулю з маком. А чи законно це, чи ні, - попробуйте розібратися. Та Світлана Яременко розбереться, бо правда на її боці.

А як потім їй у вічі дивитимуться Тетяна Клименко (яка нібито «заварила» цю кашу), Володимир Папазов (який також нібито з боку), Володимир Блідченко (чиїми вустами виносилися різного роду рішення)? І головне, як на це реагує міський голова? Хіба йому не відома ця прикра, якщо не сказати - парадоксальна - ситуація? Про це ми, без сумніву, нічого не знатимемо. Крайні, як завжди, знайдуться, і, можливо, понесуть покарання.

Та невже вони можуть спокійно спати, отак цинічно наплювавши в душу матері, яка втратила своє дитя на війні? Невже їх не мучить совість? Напевно, ні, бо вони лише прості виконавці, вірніше, маріонетки у чиїхось руках, завдання яких хоча й таким методом, принизити неугодного політика й показати, хто в домі хазяїн.