Куди не підеш – плати !

Саме життя змусило мене написати листа в газету. Мені — 71 рік, тож є що згадати на довгому шляху.

Народився я в березні 1941-го, а в 1952-му, тобто коли мені виповнилося 11 років, уже працював. Спершу на комбайні копили солому, потім возили зерно на склади, мішки носили по трапу, зимою на поля возили гній волами.

Тяжко було. А в 1958 році направили мене у школу водіїв. Так до 2010-го і працював я у сільському господарстві.

А прийшов рік 2011-й — і пішла біда за бідою. Захворіла дружина: лікарня, операція. Найстрашніше, що за ліки — плати, лікарям — плати, медсестрам за уколи та крапельниці — також плати. Та це ще півбіди. Тяжче стало, коли дружина померла. Похорон — гроші, поминки — гроші. А їх нема. Як позичиш, так ті борги віддавати нічим.

Та й на тому ще не край лихові. У далекому 1985-му нам з дружиною дали ділянку для будівництва. Будували дуже довго і закінчили лише в 2004 році, коли й приватизували землю. За все платили самі. А тепер, у 2012 році, за все знову мушу платити сам: за свою половину і за половину покійної вже дружини. Не можу зрозуміти чому...

Кадастровий номер на державному акті є, але в комп’ютер він не внесений. У Ніжинському міському відділі земельних ресурсів змушують переробити документи. За перерахунок — знов плати, тепер уже 650 грн. Пішов забирати документи, і там розкривай гаманець. Далі — БТІ. Викликати техніка —плати, прийшов — плати.

Закрив сходи в будинок, щоб дощ, сніг не падав, — самозабудова. Переробив тимчасовий курятник — капітальна самозабудова. Прийшов забирати документи — давай гроші. Але чому я маю за це платити, ніхто мені не пояснює. Тикають носом у папери на стінці, та й годі.

По виграним судам, між іншим, дітям війни досі нічого не виплатили. А ми ж після війни працювали напівголодні, напівголі. А нині, здається, часи ще гірші настали. Борги забирають здоров’я та життя. Отримав пенсію, ледь розрахувався, а щоб до наступної дожити — знову лізу у борги. І так, мабуть, до скону. Як же жити далі, що робити?..

З повагою,

М. СОКОЛ,

пенсіонер, ветеран праці, ударник двох п’ятирічок, переможець соцзмагань.

Ніжин, Чернігівської області