Журналіст Павло Повод пішов від нас

Його талантом не можна було не захоплюватися. Коли натрапляв на спокійний, неспішний і розсудливий голос Павла Повода на обласному радіо, я не міг відірватися від приймача.

Адже це завжди обіцяло бути мудро, аргументовано, цікаво, сміливо і з невідпорною логікою.

Дивлячись на «Захаровича» (так його називали молодші колеги), який неквапно курив народну махорку біля споруди обласного радіо, хотів збагнути: звідки у цьому простуватому з виду чоловіку стільки розуму та іронії.

Коли черговий раз хвалив його за цікаву програму «від Повода» , почуту десь на риболовлі з транзистора чи з «кухонного радіо», зустрічався з його усмішкою і примруженими очима.

Саме таку примружену усмішку (головне фото) помітив при останній нашій зустрічі – 9 Травня 2012 року . Павло Захарович стояв на Лісковиці, напроти 4 школи по вулиці Толстого, коли проходила святкова колона.

Він помітив, як я прицілився фотоапаратом і усміхнувся. Як завжди по-доброму, як личило цій мудрій людині.

...Коли моє покоління тільки входило в журналістику після університетів у кінці 80-х, Павло Повод мав свій власний і неповторний голос. Не лише трохи хриплуватий, а голос сповнений гідності. Він з обласного радіо говорив по-нашому – мудро і просто, як народ.

Якось, пригадують колеги з обласного радіо, туди по початку 90-х приїхала делегація американців з перекладачем. Розмову з ними випало записати Поводу.

Він неквапливо зайшов у студію. Американці - у костюмах з шармом аристократії. Павло Захарович простакуватий в виду. Гості на нього зиркнули. Оцінювали. І раптом Повод неквапом, без перекладача, заговорив з ними англійською.

Іноземці зрозуміли, що цей чоловік не такий простий, як з виду. Програма була записана. Американці приязно прощалися. А Захарович, як завжди усміхався і мружився на всі компліменти, якими його дружньо «атакували» колеги.

Чи не останнім місцем роботи Павла Захаровича було обласне телебачення.На екрані він майже не показувався, а за кадром звучав його мудрий голос.

Він спускався на «перекур» на східці споруди редакційно-видавничого комплексу про проспекту Перемоги,62, який за звичкою називають «Деснянська правда», де знаходиться обласне телебачення.

Саме там пощастило зробити одну з фотографій Павла Повода у солом’яному брилі, в якому побачив його у спеку. Але поки що не знайду цієї фотографії.

Пішов від нас Павло Захарович 24 вересня, на 69 році життя.

Не вистачатиме нам Вас, Павле Захаровичу. Вашої мудрості, урівноваженості.

Вічна пам’ять Вам.

Фото автора

Збільшити

Збільшити