Перший ювілей благодійного фонду Софії Русової — 5 років!

Цьогоріч Благодійний фонд імені Софії Русової святкує свій 5-річний ювілей.

Свята, ювілейні дати, фестивалі та конкурси, проведені за підтримки цього фонду — це лише невелика частинка всього, що було зроблено.

Про започаткування доброї справи, реалізовані проекти, та майбутні плани говоримо з головою фонду Іваном Чаусом.

 — Як виникла ідея створення благодійного фонду?

— Ідея виникла досить спонтанно, після знайомства з історією родини Ліндфорс та діяльністю Софії Русової. Хоча я ще не до кінця пізнав її багатогранну спадщину, але її духовність та самовідданість на ниві просвітництва дають чудовий приклад для наслідування. Творити не лише для себе, а й для інших, адже духовні цінності залишаються нетлінними.

Часто згадую слова: «Скільки всього дано Людині! Потрібно лише все багатство з користю та розумно використовувати! Кожна людина має знайти свій світлий шлях і йти по ньому, створюючи щось корисне для свого народу. Ну а як же? Для себе жити сумно і нецікаво».

— Чому про діяльність фонду так мало інформації у ЗМІ?

— Це особисто моя філософія. Якщо я роблю якусь справу, чи комусь допомагаю – то роблю це просто  від щирого серця, а не заради піару. Благодійний фонд — це частина моєї душі, яка щиро хоче допомогти людям.

— Розкажіть детальніше про діяльність фонду, кому ви допомагаєте?

— Все навіть перелічити важко, а можливо і недоречно. Скільки вже надано допомоги інвалідам, малозабезпеченим, обдарованим дітям, студентам, науковцям, ветеранам, військовим в зону АТО…

Фонд приділяє велику увагу спадщині Софії Русової, але цим не обмежується.

Наш край надзвичайно історично багатий. Мені дуже цікава історія старообрядців у Добрянці, де залишилась єдина старообрядницька церква в нашій області. Цікава доля Омеляна Пугачова, який тривалий час перебував у Добрянці, де нашим фондом встановлено пам’ятний знак. Захоплюючою є історія стародавнього Любечу та святого Антонія Печерьского…Нас цікавить життєвий шлях святих Феодосія, Лаврентія, Філарета...

— Що із здійсненого за ці 5 років для вас найважливіше?

— По-перше, дуже складно було створювати музей Софії Русової. Спершу думав, що створити музей можна за декілька місяців, але глибоко помилявся. Здавалося, маленьке приміщення, а скільки зусиль докладено для його створення.

Першим був етап реконструкції та реставрації, який тривав біля року. Ще понад 3 роки пішло на зібрання матеріалів, відтворення інтер’єру позаминулого століття. До цієї справи було залучено ряд провідних фахівців Чернігівського історичного музею імені Тарновського. Багато ексклюзивних експонатів надані родичами Софії Русової з-за кордону — це численні фото, листування, особисті речі, книги та оригінали рукописів, які на цей час існують лише в одному екземплярі.

Друге — це започаткування міжнародного фестивалю авторської пісні та свята Івана Купала на Голубих озерах, який вже є досить відомим як в Україні, так і в сусідніх країнах….

Ми заснували багато обласних конкурсів на різну тематику, в яких молодь та діти мають можливість реалізуватися духовно.

На майбутнє – планів, звичайно багато, але не будемо наперед про все говорити.

— Проведення заходів такого рівня – справа нелегка. Звідки Ви берете натхнення для втілення своїх проектів?

— Зрозуміло, що особистої вигоди з цього не маю. Все, що пов’язано з духовністю – для мене цікаво і важливо.

Ми живемо в складний час, часто людям не вистачає хоча б маленької іскорки щастя. Даруючи ці чудові миті та переживання іншим, і сам почуваєшся щасливішим.