Театр маріонеток по-борзянському. Частина1

З найдревніших часів в мовах різних народів світу існувало порівняння людини з маріонеткою, яку смикають за ниточку.

Тема маріонетки, ниток, які приводять її в рух, нарешті, тем людської волі, яка керує тим рухом є постійною проблемою в сучасному житті та спілкуванні в політичному середовищі.

Люди, які порівнюються з маріонетками, наче ляльки, не мають власної волі і керуються нитками, які йдуть від ляльковода. Хто ж вони - ляльководи?

Ляльковод - це маніпулятор, людина, яка відноситься до інших людей як до таких, яких можна контролювати, використовувати задля досягнення власної мети. Життя маніпулятора завжди супроводжує окозамилювання, цинізм, контроль над оточуючими його людьми.

Такий театр маріонеток існує і на нашій Борзнянщині. Хто ж вони - маріонетки, ляльководи?

Головним ляльководом є вже відома нам людина, найдобріший і найсвятіший чоловік  - "головна скотиняка» Борзнянського району" - Хавило Анатолій Петрович (ХАП). Тепер про решту дійових осіб.

Депутатство як шлях до влади.

В одній "Радикальній" упряжці з Анатолійєм Петровичем іде ще один депутат обласної ради - Ромака Людмила Олексіївна, завідуюча Борзнянським відділенням Чернігівського обласного центру екстренної медичної допомоги та медицини катастроф.

Вона вважає, що депутатство дає їй право керувати всіма в районі та досягти нарешті бажаних керівних вершин. А якщо не їй, то принаймні прилаштувати десь на керівну посаду свого чоловіка - Ромаку Романа Леонідовича, лікаря-акушера Борзнянської ЦРЛ. Тому, отримавши завдяки Хавилу депутатство, слухняно виконує всі його вказівки.

Сім’я Ромак - це дуже цікава сім’я. Людмила Олексіївна так тепер зайнята "громадською" роботою, що інтереси виборців залишаються на задньому плані. На роботу вона тепер з’являється як "сонце в похмуру погоду". А якщо і перебуває на робочому місці, то швидка допомога в першу чергу використовується для власних послуг.

Зранку на роботу - швидкою, на обід - також швидкою, а потім з обіду та з роботи. І пальне, виявляється, на такі поїздки знаходиться. А от коли в село до хворих їхати, то просять людей  заплатити за бензин, тільки при цих умовах виїздять на виклик. А, крім того, хворі у неї поділені на дві категорії - "регіоналів" та "нерегіоналів".

Вказівка Людмили Олексіївни - допомогу "регіоналам" не надавати. Так ніби швидка допомога є її власною, і вона вирішує, кому жити, а кому вмирати. Отже власні інтереси нашої депутатки є первинними.

Отак веде себе і Ромака Роман Леонідович. З роботи іде раніше всіх, дотримання трудової дисципліни, то не для нього. Якщо він раптом втомлюється на робочому місці, то люди нехай почекають, а в кабінеті УЗД можна і поспати.

А якщо не там, то можна відпочити під час роботи у дружини на швидкій, там навіть телевізор є. Якщо людина хоче поїхати в Чернігів, Київ чи Ніжин, щоб зробити УЗД, Роман Леонідович дуже сердиться, бо хто дав право везти його гроші в інші міста. При прийомі гнобить людей, тобто любить, як душу, а нормально відноситься тільки до тих хворих, хто сотнею бік почухає.

Його улюблені висловлювання: "спочатку гроші, а потім стільці" або "дещо можемо пришити не туди, а то і зовсім зашити". Хто там сказав про гроші?  Усьо беЖплатно, як вся наша медицина.

Хтось пліткує, що ця сімейка нещодавно придбала новенький, просто з автосалону, імпортний автомобіль вартість якого близько 30 тис. дол. НЕ повіримо! Убийте, не повіримо!

Не так це в наш час просто зробити на невелику лікарську зарплату. То звідки ж гроші?

Чи не з тих, що клали в карман по "100" чоловікові, а також  дружина за бензин за виклики назбирала? Не може бути! Люди казна-що кажуть!

Громадські маріонетки

Важливим для ляльковода Хавила (ХАПа) є участь Л.О.Ромаки у діяльності громадської організації "Народна рада Борзнянського району". Через неї він, заховавшись у тінь, вміло маніпулює всіма учасниками цього зборища.

І вони, як ляльки-маріонетки, слухняно виконують його вказівки. Тепер зрозуміло, що і створювалась ця структура для "обслуговування" Хавила А.П. та наближених до нього осіб.

Головним для цієї громадської організації є не закон, а політична доцільність. Вміло і настирливо вони розправляються з тими неугодними, на яких вкаже наш головний "Радикал" району. А хто ж вони ці "громадські  маріонетки"? Хто дав їм право судити людей, вирішувати їх долю без законних на те підстав?

Кілька слів про членів ГО "Народна рада Борзнянського району". Всі члени цієї організації вважають себе головними патріотами в районі, тільки вони і більше ніхто. Але у всіх є минуле.

Яке моральне право має судити інших Зайко Ю.І. - в комуністичному минулому інструктор райкому партії, чи пропагандист школи основ марксизму-ленінізму Мазур Б.Ю., до того ж обидва члени КПРС до закінчення її дільності.

Може ще й досі бережуть свої партійні квитки? Або Білозор В.М. -  заступник голови Борзнянської РДА в часи керівництва райдержадміністрацією Хавила А.П.. Дуже мало покерував  на цій посаді, мабуть знову хочеться до "корита".

Але найцікавішою особистістю в цьому театрі маріонеток  є голова ГО Тесленко В.Г., яка, як говорять злі язики, сама себе і призначила на цю посаду. Вона вважає себе захисником народу, демократом, правдолюбом, борцем з корупцією. Тільки бореться вона аж надто по-комуністичному. Звичку бути активісткою ще з дитинства нікуди не подінеш, адже звичка, то друга натура.

Тільки так, безкомпромісно, без жалю вміє боротися колишній голова комсомольської організації Шаповалівської школи, член КПРС. Бо так її вчили комсомольсько-комуністичні керівники. Служили одним, тепер служать іншим, але з тією ж екзальтованістю, наснагою, по-ленінськи, аж нормальні люди дивуються.

Але хай би цей борець розповів, звідки хатка у Борзні як з води, в гарному стані, відремонтована, по новому вмебльована. А ще новенька імпортна машинка з автосалону. Де взяв гроші цей борець на все це? І нехай розповість, яка була заробітна плата цього борця під час роботи головою райкому профспілки працівників освіти.

А була вона немаленькою, близько 6 тисяч гривень. Мало хто з керівників у районі мав таку. А це ж людські гроші, адже профспілка - це також громадська організація (бачте, як її тягне до громадських організацій). Щоб заробити вчителю зарплату таку як у його профспілкового лідера, потрібно було працювати на подвійну ставку, та й то навряд чи досяг би такого рівня.

Зараз Тесленко В.Г. вже на пенсії, дохід невеликий. Чоловік без роботи. На що живуть, диву даєшся. На що вчать молодшого сина крім аспірантури ще й на заочному відділенні інституту міжнародних відносин Національного університету ім.Т.Г.Шевченка. Туди немалі гроші потрібно щороку заплатити.

У 26 років  син об’їздив уже півсвіту, в соціальних сітях  виставлені всі фото. А це теж коштує немалих грошей. То може б наш невтомний борець з корупцією прозвітувався, звідки у нього такі доходи. Чи може це наслідки роботи в театрі маріонеток Хавила А.П.?

Мабуть працювати в одній упряжці з "головною скотинякою Борзнянського району" вигідно та дохідно? А може син на своїй орієнтації заробив?

Тоді стає зрозумілим, чому родина така близька до "радикалізму". Тоді точно вистачить на все, тоді буде за що розглядати всі красоти світу.

Наш голова ГО "Народна рада Борзнянського району" вважає себе дуже принциповим правдолюбом. А чому ж тоді цей правдолюб у другому турі президентських виборів 2010 року за вказівкою Ющенка В.А. поставив свій підпис у листі на підтримку Януковича як майбутнього Президента України? Нічого там в душі не зашкребло? А тепер вважає, що має право судити інших. То, чи має вона таке право, це великий знак питання!

Нащадок

Працюючи на посаді голови Борзнянської районної державної адміністрації досить короткий проміжок часу Анатолій Петрович Хавило зумів приробити ноги деяким державним коштам. Але у зв’язку із зміною політичної ситуації вимущений був піти з цієї, досить прибуткової для нього роботи.

Але після себе він залишив достойну зміну - Бондаренка В.В., який на даний час виконує обов’язки голови Борзнянської РДА. Це дійсно його нащадок в усіх сенсах - політичному та фінансовому, і такий же неперебірливий, безсовісний і нахабний, як і його патрон. Тобто справжній продовжувач традицій «головної скотиняки» Борзнянського району.

Як керував Анатолій Петрович райдержадміністрацією, так фактично і керує. Тому що з усіма питаннями, навіть найменшими, нащадок звертається за порадою до Хавила. І тут, заховавшись за його спиною, Анатолій Петрович смикає за ниточки, керує районом, як вправний ляльковод.

Вибрав Хавило такого нащадка недаремно. Кажуть в народі, що свій свояка бачить здалека. За словами односельчан Бондаренка В.В. він, працюючи на посаді Степанівського сільського голови, ніколи ні з чим не розминався.

Всі пусті дворища поблизу Десни поприхвачував, попереписував на себе та родичів.  

Клевещуть люди ! Ой клевещуть!

Кажуть і такі дурниці, начебто сіно на луках покосять, то він його попродає і гроші в свою кишеню покладе. Навіть такий дріб’язок попідбирає. Зверхній, сільських жителів за людей не вважав. Не вірте, ой не вірте!

Та й, працюючи в райдержадміністрації, також на перше місце ставить свої фінансові інтереси. Дійсно справжній нащадок і продовжувач всіх справ Хавила А.П.

Хавилу так дуже зручно, заховавшись в тінь, фактично керувати районом. Адже для нього своє особисте є первинним. Просто диву даєшся, чому виборці, знаючи істинну суть цієї людини, голосують за нього? 

Хочеться звернутися до виборців зі словами. Схаменіться люди! Не довіряйте таким як Хавило Анатолій Петрович! Про них якось кажуть  чи називають - не зрозумієш – пройди світом.

Чи не він один з тих, хто фактично руйнував економіку району та багатів на бідах нашої Борзнянщини?

Василь ХРАПАТИЙ