Обласний центр без власної FM-хвилі

Місто Чернігів, обласний центр з населенням близько 300 тисяч, не має власної FM-хвилі. Жителі міста слухають більше десятка станцій, але всі вони є ретрансляторами загальнонаціональних мереж.

У середині 2000-х в Чернігові було кілька спроб створити ФМ-ку з місцевим контентом, але всі вони зникали за півроку.

Сьогодні максимум на що можуть розраховувати чернігівці, це врізки місцевих новин, раніше ще були «столи замовлень вітань»,  і, звичайно, місцева реклама.

Традиційне «дротове» радіо представлене державною (суспільною) телерадіокомпанією, але це також кілька годин на добу таж у традиційному форматі.

Хоча запит на місцевий контент безмовно є. Тут широке поле для творчості, як то  авторські програми, місцеві виконавці і так далі. Але все, за словами місцевих «радійників», упирається в гроші та дозволи.

Ми поспілкувалися  з представниками  радійної сфери Чернігова,  і ось що вони кажуть.

Виконавчий директор департаменту радіо Чернігівської Медіа Групи Леся Федоренко.

Радіо – дуже специфічний і зарегламентований бізнес. У ньому багато великих разових капіталовкладень, в обладнання перш за все. Тому робити самостійну радіостанцію самоокупною в регіоні раніше було дуже складно, тим більше, коли за спиною не було якоїсь серйозної фінансової підтримки. В кінці 90-х ринок радіореклами був відсутній в принципі – рекламодавець взагалі не розумів, що це і навіщо. Зараз же технології дуже швидко рухаються, розвиваються і дешевшають. Готувати ефір сьогодні технологічно набагато простіше. Тому, думаю, зараз така радіостанція в Чернігові можливо і могла б бути успішною. Але, звісно, за умови роботи професійної команди, причому і творчої і маркетингової та комерційної її частини. Зараз все більше з’являється інтернет-радіостанцій. Так, поки що це нішові продукти, але для їх запуску не потрібно практично жодних дозволів або ліцензій. Тому не виключаю, що їх кількість в майбутньому значно збільшиться.

Більш розлогий коментар надав чернігівський «фанат» місцевого радіо Олег Головатенко. Він уже не перший рік  намагається запустити власну радіостанцію в Чернігові, але поки всі творчі задуми реалізуються лише у форматі інтернет-радіо Свобода.ФМ, де Олег є головним редактором.

Відсутність власного FM-мовлення є наслідком взаємопов’язаних речей – медійної окупації і корупції. В меншій мірі це невдалий менеджмент. Перші два чинники – ключові. Тому за чверть століття між центром і регіонами склався своєрідний «бізнес», який не має нічого спільного з медіа. За гроші неукраїнського немедійного походження правовласники російських брендів зі столиці (часто негромадяни України) фактично знищили здорову конкуренцію, скупили частотний ресурс або змінили позивні місцевим станціям. Слухач фактично викреслений з процесу. Він не є суб’єктом попиту, а є лише об’єктом пропозиції. «Пропозиція» до цього часу була результатом не попиту, а штучного клонування форматів «шансону» і «русского радіо».

Місцеві бізнесмени замість створення власного інформаційного продукту часто продавали свої частоти мережевим мовникам і отримували переважне право ретранслювати їхній вже готовий продукт, заробляючи на рекламі. З конкуренцією за право ретрансляції непотребу пов’язані інтриги і боротьба на місцевому рівні. Іноді дуже жорстка. Адже такий «бізнес» значно рентабельніший за створення місцевої станції і робочих місць. Так утворювався єдиний з Росією радіопростір. Нацрада при цьому закривала очі на багато речей починаючи від власних конкурсів. Наприклад, транслятор російської попси міг заявити концепцію «дитячих і пізнавальних програм» і виграти частоту у Національної телерадіокомпанії. Представник Нацради у регіоні може спокійно відзвітуватися про роботу мережевої станції як за «місцеву» з «власним» продуктом. Більше того, український мовник може взагалі не отримати частоти під місцеву станцію у прикордонному з РФ районі на другому році війни за відсутності будь-яких конкурентів.

Кілька висновків. На місцевому рівні зробити ФМ радіостанцію силами ентузіастів без серйозної фінансової підтримки та лобізму на рівні Києва майже нереально. Якщо питання грошей можна вирішити за допомогою, наприклад, грантових коштів (успішний досвід чернігівського інтернет радіо Свобода.ФМ), то з лобізмом в Нацраді для отримання частоти ради немає.

Львівське радіо Vgolos, що постало на основі однойменного сайту, FM Галичина і тернопільську «Українську Хвилю», яким вдалося стати відомими і популярними, можна вважати виключенням. Є на Чернігівщині і свій приклад місцевого мовлення в ФМ –діапазоні – це місто Прилуки, де працюють дві місцеві станції. Але фактичним власником цих станцій є місцева бізнесова-політична група, яка розглядає ЗМІ як інструмент впливу, а не бізнесу. І тут ми знову повертаємось до питання лобізму та прозорих правил гри….

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує Інститут масової інформації (ІМІ) за підтримки Посольства США.

Павло ПУЩЕНКО,
регіональний представник ІМІ в Чернігівській обл.