Плануй та дій. Що варто знати кожній ОТГ?

Декілька днів тому у Чернігові відбувся Форум зі стратегічного планування громад Чернігівської та Київської областей.

Захід проходив у рамках проекту з підтримки реформи місцевого самоврядування, впровадження партисипативної моделі стратегічного планування в громадах Північної, Центральної і Західної України.

Участь в обговоренні взяли шість громад з Чернігівщини та дві з Київщини.

Детальніше про мету та роботу зібрання в ефірі «Вечері на Свободі» розповів Володимир Бойко – радник з питань регіонального розвитку Чернігівського центру розвитку місцевого самоврядування та директор Чернігівськогго ЦППК.

Хто спонсорує проект? І для чого це йому потрібно?

Всі заходи здійснюються за допомоги польського Фонду підтримки місцевої демократії, тобто за кошти польських платників податків. Чому вони це роблять? По-перше, допомога з таких питань передбачення статутом організації. По-друге, успішний сусід (у цьому випадку Україна), не створюватиме проблем.

Що таке стратегічне планування в ОТГ?

Це довгостроковий план на основі проміжних цілей. Приклад простий: споруда не з’являється просто так. Спочатку потрібно спланувати фундамент, стіни, дах тощо. Такий собі мозаїчний метод отримання бажаної картинки.

Щоб знати, що робити сьогодні, подумай – що ти хочеш мати завтра.

Скільки громад Чернігівщини беруть участь в проекті?

Чернігівщина в рейтингу Мінрегіону третя, щодо впровадження реформи. Наразі у нас створено 38 громад. Якщо говорити безпосередньо про стратегічне планування, то три громади вже ухвалили стратегії, три – на громадському обговоренні, ще кілька мають хороші напрацювання, деякі лише розпочинають.

Безпосередньо у проекті, що триватиме до травня наступного року, – 6 громад.

Більшість з цих ОТГ мають отримати, якщо не готову стратегію, то з дуже високим рівнем напрацювання.

До слова, стратегічне планування – це норма в законодавстві України. До прикладу - стратегія «Україна 2020» чи «Стратегія розвитку Чернігівської області 2020». Перша стратегія написана у 1991 році для Івано-Франківська.

Загалом, стратегії ОТГ мають стати фундаментом загальнодержавної. Наразі нема бази, то і система підвисає.

Одне з важливих завдань – ознайомити громади з методом планування, навчити їх користуватися цим інструментом.

За який рахунок живуть громади?

Якщо не аналізувати увесь Податковий кодекс, то це власні, податкові і неподаткові надходження, а також спеціальний фонд (це те, що заробляють бюджетні установи). Є трансферти з державного бюджету: дотації, субвенції (конкретно на якусь галузь).

Окреме питання - державна інфраструктурна субвенція. Розрахунок видатків здійснюється за врахування кількості населення. Чернігівщина велика за площею, але малонаселена.

Важливо навчитися раціонально використовувати державні кошти. Ключове питання - збільшити власні надходження. Треба проекти з економічним ефектом. Треба вчитися заробляти.

Загалом «стратегічне планування» - термін бізнесовий. Такий собі елемент фінансової відповідальності, вміння балансувати витрати і зароблене.

Що таке партисипативний підхід?

Це - різні форми залучення мешканців громади до прийняття рішень. Поширена форма - «бюджет участі». Партисипація можлива і під час стратегічного планування. Методика розроблена саме Фондом підтримки демократії.

Можна розробити прекрасний документ, але громада про це не знатиме. Важливий не лише документ, а шлях до нього.

Також мені подобається така форма як «місцеві ініціативи». Суть: маєте бажання щось зробити, то звертайтеся - допоможуть, але ви маєте до цього докластися. (наприклад встановлення майданчику за кошт громади, але обслуговування – на ініціативній групі).

Партисипація формує довіру до органів влади та один до одного в громаді.

Кілька слів про досвід інших країн

На Чернігівщині активно діє проект U-LEAD, один з напрямків роботи якого - підтримка розробки стратегії. Передбачено візити до гмін Польщі, аби побачити все наживо та ще раз переконатися, що без стратегічного планування неможливо навіть розраховувати на значні кошти донорів. У рамках проекту представники громад обмінюються досвідом з іноземними колегами, а згодом така комунікація налагодиться і в середині країни.