Після цього інциденту Влад був відрахований з технікуму. Ним зацікавилися спецслужби: поліцейські приходили і питали, звідки він взяв футболку. Дід, прихильник Путіна, відправив його до батька, в Жигульовськ.
В інтерв'ю Радіо Свобода Влад розповідав:
"У військкоматі я сказав, що не хочу служити і не хочу йти воювати проти своїх братів. У мене на телефоні записаний гімн України. І перед заходом я вирішив включити гімн України, тому що російську армію я не підтримую взагалі і служити в ній вважаю ганьбою. Ось так включив гімн України і сказав: "Хлопці, я не піду воювати в російську армію".
Історія Влада Колеснікова стала широко відома, про нього писали і російські, і західні ЗМІ. Він вів
популярний блог і брав участь в ряді опозиційних груп в "Фейсбуці". Однак у Жигулівську Влад не знайшов спільної мови з родичами і скаржився на цькування з боку однолітків:
"Стосунки з людьми просто жах - вже обіцяли побити, кидали в мене бруд і сніжки, постійні образи і штовхання ліктями в коридорах. Навіть один дав в обличчя (не сильно, на щастя). Мені не можна звертатися в поліцію (ті ще влітку дали зрозуміти, що допомагати мені не будуть і, процитую, "сам би тобі в морду дав за такі речі ..."). У Жигулівську тут зі мною взагалі що завгодно можуть зробити. Відчайдушно шукаю, куди можна поїхати", - писав він у листопаді кореспонденту Радіо Свобода.
25 грудня Влад Колесников прийняв смертельну дозу ліків. Поліція повідомила кореспонденту Радіо Свобода, що врятувати його не вдалося.
Додати коментар: