Останнє оновлення: 10:26 вівторок, 26 листопада
журналісти на війні
Ви знаходитесь: Політика / Соціум / Без електрики, мобільного зв’язку та інтернету: журналіст про роботу в оточеному Чернігові
Без електрики, мобільного зв’язку та інтернету: журналіст про роботу в оточеному Чернігові

Без електрики, мобільного зв’язку та інтернету: журналіст про роботу в оточеному Чернігові

Відсутність електроенергії, мобільного зв’язку та інтернету. Це тільки частина викликів, з якими довелося стикнутися журналістам під час роботи у Чернігові під час бойових дій.

У міжнародний день свободи преси чернігівський журналіст Владислав Савенок розповів, як готувався до можливої окупації та чи боявся потрапити до полону.

Чернігівський журналіст Владислав Савенок від початку війни залишився у місті та документував злочини російської армії проти українців. Розповідає, спокійно сприйняв початок повномасштабного наступу росіян, почав готуватися до нього за два місяця:

"Знаючи свій стан здоров’я, а він вже не найкращий, я накупив собі ліків, попередив дітей, з мене сміялися, звичайно. Накупив батарейок, підготував свої павербанки, зробив запаси харчів. Я позаряджав усі свої комп’ютери, щоб можна було потім витягувати з них енергію".

Владислав вже мав досвід воєнної журналістики. У 2014-2015 роках працював на сході України. У Чернігові чоловік пішки та на велосипеді об’їхав майже усі місця обстрілів.

30 березня росіяни поцілили в центральну частину міста, він був першим журналістом, який зняв руйнування центрального ринку:

"Потім відзняв бібліотеку Короленка, яка пошкоджена і буквально через кілька годин ці знімки опублікувалися Асошиейтид прес, в Німеччині, Індії, Іспанії, Франції та інших країнах, воно пішло хвилею. Світ повинен був знати, що відбувається в Чернігові після того, як росіяни оголосили про те, що вони відводять війська, а вони не відвели, продовжували обстріли Чернігова".

За час роботи чоловік мав сутички із місцевими та територіальною обороною.

"Не дивлячись на те, що у мене тут було написано на жилеті "press" – вимагали посвідчення, показував, не вірили, кликали кілька разів тероборону, інколи приходила тероборона, пересмикувала автомат і говорила "відійдіть від нього". Треба було назвати ще адресу лікарні однієї, другої, третьої, я їх без заминки назвав, тоді повірили і дозволили знімати", – каже Владислав Савенок.
Роботу ускладнювала й відсутність електрики, мобільного зв’язку та інтернету.

Головне для журналіста під час війни – зберегти своє життя, каже Владислав. Тому підготувався й до варіанту окупації росіянами Чернігова:

"Полону не боявся, але все б зробив, щоб до нього не потрапити. У мене було кілька варіантів, як я буду діяти. Якщо не дай боже сюди зайдуть рашисти на випадок оточення (окупації) приготував мобільний телефон з мобільною карткою, зареєстрованою на іншу людину з російським прізвищем. Я серйозно поговорив з дружиною. Ми домовилися, як ми розійдемося, вона піде в інше місце, я в інше – на квартиру свого знайомого, який виїхав . Треба було заховати свої документи на всяк випадок, щоб вижити, тобто все треба думати наперед, інакше у війні цій не вижити і не перемогти".

Усі матеріали журналіст викладав на власній сторінці у Фейсбуці та передавав колегам з Освітнього дому прав людини.

Детальніше дивіться у відео:

закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  20 років тому у Чернігові застосували сльозогінний газ

SVOBODA.FM