Про народного генерала. З повагою...

Кілька днів не писав про Віктора Івановича Свинарьова. У робочі дні не вдавалося знайти в особистому архіві цю чорно-білу світлину, яку ви бачите.

Вона відноситься ще до радянських часів, коли на кожній стіні висіли атрибути того часу – портрети вождів. Її, як іншу з тієї ж пресконференції, зробив чернігівський фотограф Валерій Інютін.

…Віктор Іванович тоді ще очолював міську міліцію. А я відточував детективний жанр у міській газеті «Чернігівські відомості», навчаючись стилістиці у Жоржа Сіменона.

Домовилися з Віктором Івановичем, що він підсадить мене на чергову машину. Так я кілька разів готував репортажі влітку 1991 року про виклики міліції на ті чи інші пригоди.

Зустрілися тоді під вечір на пляжі Золотий берег. Черговий по рації повідомив, що там «Запорожець» заїхав у воду. Наш екіпаж прибув на виклик. Віктор Іванович уже неспішно ходив на місці події і запитав, як завжди з доброзичливою усмішкою :

-Ну як, побачили уже щось цікаве?

А потім відкрив мені таке поняття, як «п'яна п'ятниця», ще й розповів кілька подібних історій зі своєї служби. А наступного четверга у «Чернігівських відомостях» 1991 року уже вийшов репортаж «П'яна п'ятниця». Малюнок до нього зробив гартівський художник Ярослав Бугаєвич - просив його ілюструвати цікаві, на мій погляд, публікації.

На жаль, поки що не знайшов вирізку цього матеріалу. Як і світлину Віктора Івановича разом із Сергієм Іллічем Богданом та ще кимось десь у 2010-2011 роках навпроти сучасного АТБ, біля центрального ринку.

…Згадуються привітні зустрічі набагато пізніше на центральній алеї міста, проспекту Миру, де Віктор Іванович любив гуляти, а я ходив на роботу чи у справах.

… Відпочивайте, Вікторе Івановичу. А ми будемо згадувати вас «незлим тихим словом», за вашу привітність, доброзичливість і людяність. Невипадково вас назвали «народним генералом».

Владислав САВЕНОК