ДЕПУТАТО ПЛЕВАНТО НА ЗАКОНО або З вовками жити, по-вовчому вити!

«Поновити Г.Л. Котенко на посаді продавця магазину «Ялинка» Чернігівського Державного лісогосподарського об’єднання «Чернігівліс»; стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та ХХХ гривень морального відшкодування» - витяг з Рішення Апеляційного суду Чернігівської області.

БРАКОНЬЄРСЬКИМИ СТЕЖКАМИ

Ліси Чернігівщини. Улюблені місця грибників, мисливців на вовків та вовків – на мисливців, лісників - на браконьєрів. Словом: хижаки виходять на полювання.

Величезні лісні угіддя. Без доброго хазяїна скрутно довелося б цьому багатству, оскільки не всі доброзичливо до нього ставляться. Та й хижаки то тут, то там виходять за рамки дозволеного. То скажений вовк на людей накинеться, то лисичка-сестричка курочок повиносить, то депутат … Ой! Ну й сюди вже забрели. І не страшно? Звісно ні. Недоторканість – і скажений вовк не страшний.

От і не бояться вони ні вовка, ні закону. А «інколи» ним просто нехтують. Потім ще «інколи»… і знову недоторканість. Ні Кодекс, ні Закон, ні Рішення суду їм не указ. То ж може краще обминати їх стороною?

ПРОДАВЕЦЬ ПРОТИ ДЕПУТАТА

Але, «Вовка боятись – в ліс не ходити!» – вирішила продавець фірмового магазину об’єднання «Чернігівліс» Г.Л. Котенко, та й вистрілила позовом за незаконне звільнення з роботи.

І «попала», та й надовго. Сім судових засідань, під головуванням судді Гук Л.І. Деснянського районного суду м. Чернігова, довелось пережити жінці з немовлям та неповнолітнім сином на руках. А за нею - батьки пенсіонери, яким би хоч на старість літ відпочити від бюрократично-справедливих режимів їх трудових буднів; чоловік із низькою заробітною платою. А проти неї -його величність - посадовець обласного масштабу, начальник Чернігівського Державного лісогосподарського об’єднання «Чернігівліс» Й.М. Райчинець – депутат обласної ради.

 Саме з його «легкої» руки, незважаючи на повідомлення про те, що Г.Л. знаходиться на лікарняному у зв’язку з пологами, 31 грудня 2004 року, її було викинуто на вулицю, ніби у зв’язку з ліквідацією підприємства.

І ось «судний день» настав (09 серпня 2005 року) в Деснянському райсуді. Самий гуманний суд в світі виніс Рішення в одну строку: «В задоволенні позову відмовити».

ЗАКОН НА СТРОНІ СИЛЬНІШОГО?

І що? А де ж захист Закону, де допомога по догляду за дитиною віком до трьох років, як виконано вимоги закону щодо необхідності обов’язкового працевлаштування жінки з дитям на руках, а де…, а де…, а де…?

Коли ми в Консультації читали це Рішення таких «а де?» було стільки, що вистачило для того, щоб неозброєним оком помітити суперечності не тільки Кодексам, а й Конституції.

Я, будучи чоловіком, не розумів, і до сьогодні не розумію, як суддя, Гук Л.І., будучи жінкою, не помітила, що ст. 184 КЗПП, навіть при повній ліквідації підприємства, вимагає здійснення заходів по обов’язковому працевлаштуванню вагітних жінок, та жінок, які мають дітей віком до трьох років. Це можна було пояснити тим, що рішення ухвалювала не жінка – це вирішив суддя.

Може воно й так. Але, як казали Штепсель і Тарапунька: - «Тільки трошечки не так». Якщо рішення ухвалював суддя, то він повинен був знати ст. 184 КЗПП (недопустимість звільнення жінок з дітьми до трьох років); повинен був перевірити:

·          порядок розрахунків при звільненні, а не просто стверджувати, що повний розрахунок здійснено;

·            чи ліквідовано підприємство, на якому працювала Г.Л. (до-речі і до сьогодні продовжує ліквідуватися за кошт платників податків, бо Державний бюджет все витримає)?

·          куди поділись активи (майно) підприємства, якщо воно стверджує, що ліквідувалося?

НАШ - НАЙГУМАННІШИЙ У СВІТІ

А як Вам, шановне товариство, твердження суду: «З заявою про прийняття на роботу до новостворених підприємств - … Управління … та «Чернігівдержліспостачзбут» позивачка не зверталась»? Виникає питання: а навіщо матері, яка має намір отримувати допомогу по догляду за дитиною віком до трьох років подавати заяву про працевлаштування до якихось підприємств, коли вона не може там працювати? І кому вона там буде потрібна? Я не знаю, чи є у судді Гук Л.І. діти, але в таку ситуацію, вона явно не потрапляла. Бо тільки для матері стає зрозумілим, що значить залишитись на зарплаті чоловіка наодинці з цінами, що «приємно» дивують.

Суд порекомендував Г.Л. звернутись до Управління соціального захисту за місцем проживання для отримання допомоги в 90 гривень. Це в чотири рази менше, ніж вона отримувала б, за умови, що народний депутат, перед звільненням вивчив би закон, чи поставив би себе на місце Л.Г. Або хоч на мить уявив, що так поступили з його жінкою, чи донькою.

І слава Богу, що жінка не зламалась, а подала апеляційну скаргу. Нею спростовано всі доводи Деснянського районного суду. Всі висновки, до яких дійшла жінка-суддя Гук Л.І., як такі, що суперечать нормам матеріального чи процесуального права, в скарзі було оскаржено.

І ось «судний день-2» (07 листопада 2005 року) в Апеляційному суді Чернігівської області настав. Самий гуманний суд в світі виніс Рішення: «Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення райсуду … скасувати. Л.Г. поновити на роботі. Стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, моральну шкоду…».

А райсуд все там. І судді там. Не суд, а «Рай…». А де ж Й.М. Рай-чинець? Невже без роботи залишився? Підприємство ж ліквідовано. І довідки він про це до суду подавав.

З-ПІД ПРОФФЕСОРСЬКОГО КРИЛА

А грибочки, а лісочки, а вовки-хижаки – без нагляду залишаться? Та ні. Був у нас в 2004 році такий прем’єр – Янукович. («Веселі яйця» та «профФесор» пам’ятаєте?). Так його Кабмін в травні 2004 року вирішив зробити краще. Тільки вийшло: «як завжди». Наказ про ліквідацію об’єднання «Чернігівліс» та створення на базі його майна Управлінь та Лісогосподарських підприємств було виконано на стільки «весело», що Держлісгосп видав аж два накази під одним номером 178. Причому кожний з них вимагав на базі одного і того ж майна створити зовсім різні структури.

Яке майно, в якій пропорції і кому відійшло навряд чи хтось знає, бо на вимогу суду такої інформації надано не було. Але відповідні «регіональні» (ну любив Кабмін слово «регіони») структури створено. Бюджетні грошики успішно розподіляються. Посади зайнято висококваліфікованими спеціалістами.

Виявилось навіть, що на заміщення вакантних посад було оголошено конкурс. Правда посади в «Чернігівських відомостях» 03 грудня 2004 року пропонувало ще неіснуюче підприємство. Чи повинні були «Відомості» перевіряти достовірність, чи ні, це вже зовсім інша історія…

Але наша позивачка не мала вищої освіти, а тому, на знов таки невідомо на чию думку участь в конкурсі не могла приймати (насправді їй ніхто і не пропонував). В конкурсі взяли участь спеціалісти з «високою» освітою і успішно залишились в своїх кріслах. Але це знов таки зовсім інша історія…

Так же успішно зайняв посаду і наш Й.М. Рай-чинець, він же депутат – народний обранець, він же двічі начальник (об’єднання та управління), він же кваліфікований посадовець, він же … Та такий кваліфікований, що, зі слів його адвоката в прокуратурі: «не знав про незаконність звільнення Г.Л. з роботи». Дивно, якщо посадовець-депутат не знає Кодексу Законів про Працю, то як він зайняв посаду начальника? Чомусь продавець без «високої» освіти це знає, а дипломований спеціаліст, та ще й начальник - ні? Але це знов таки інша історія і для іншого сюжету, який, схоже, теж скоро з’явиться.

ДЕ БОЖИЙ СУД?

Зараз ми збираємо матеріали, та готуємо звернення до Кабміну, прокуратури та Верховної Ради. І оскільки персональною прокуратурою Держлісгоспу (є така Природоохоронна прокуратура з природоохоронцями-лісовиками) надаються досить цікаві відписки, які потім скасовуються обласною прокуратурою, а зараз і ввійшли в повне протиріччя з Рішенням суду, то наступна стаття вже може бути про ще цікавіші речі.

Та й законослухняність нашого депутата підлягає сумніву, оскільки Рішення апеляційного суду не виконується. І Закон йому не закон, і суд йому не указ. То ж стаття тут не те що напрошується, а й «пахне».

Але Рішення є і воно буде виконано. От тільки жінка з дітьми на руках залишається без належних виплат (до речі, передбачених в державних фондах, а ніяк не в кармані підприємств) знов таки з причин повної відсутності бажання у того, кому його належить виконати – начальника Чернігівського обласного управління лісового господарства Держкомлісгоспу України Й.М. Рай-чинця.

А може господар чернігівського лісового господарства з грибочками, зайцями, хижаками-вовками не буде чекати виконавців, а згадає, що від нього залежить доля людей? Може досить творити закони, чи не пора їх виконувати?