ВІЛ-інфікований удочерив дівчинку, мама якої в колонії...

Данило Шеремет – унікальна у Чернігові людина. Коли  півтора року тому за зберігання наркотиків родину Н. (матір, її двох дочок) позбавили волі,  він удочерив маленьку Аліну, яка залишилася без нагляду...

 –  Це все-таки була ваша дитина?

 – Ні, до кровного батьківства я не маю ніякого відношення. 

– Як же ви наважилися на таке у свої 26 років (нині Д.Шеремету 28 – авт.)?

– Річ у тім, що я  з 13 років почав вживати наркотики. Так тривало майже 7 років, поки не збагнув, що це мене руйнує як людину, як особистість. Душа збунтувалась: невже  я живу лише для того, щоб випивати, колотись, займатися сексом?  Ось так я прийшов до Бога. У мене таке було враження, що про нього дізнався лише я один. І саме тоді почалося  моє переродження.  Вісім років я вже не палю, не вживаю спиртного, наркотики.  При цьому стараюся допомагати усім, хто самостійно не може  позбутися  хворобливої залежності. Якось 2,5 роки тому дізнався, що мої знайомі, з якими  колись разом коловся, ВІЛ-інфіковані.  Вирішив перевіритися і собі. Як виявилося,  цей вірус вразив  і мене.

– Був відчай?

– Звичайно, така звістка не додає радості. Але, на щастя, я не запанікував.  Навпаки – вирішив прожити всі майбутні роки красиво,  з Богом у серці, творячи добро для людей. Невдовзі організував благодійну організацію, яка  стала займатися допомогою людям, які живуть з ВІЛ/СНІДом. Адже вони потрапляють  у складну моральну, психологічну ситуацію. Багато хто прагне покінчити  з життям. Невдовзі я   познайомився з родиною Н., де виховувалась Аліна.  Бував у них часто. Дуже здружився з маленькою дівчинкою, яка крок за кроком пізнавала  світ. На жаль, у неблагополучному середовищі.  Попри мої профілактичні бесіди,   всі дорослі члени родини   були активними споживачами наркотиків. Мама Аліни Олена, крім того,   теж ВІЛ-інфікована.

– Отже, і Алінка має цей вірус?

– На щастя, він її не вразив. Я був шокований, коли міліція повідомила мені, що  Олену, її сестру і  їхню матір позбавляють волі. Треба було негайно зайнятися облаштуванням долі трирічної Алінки. У мене навіть якихось і вагань не було: дівчинка так звикла до моїх відвідин, спілкування зі мною. Олена була матір’ю-одиначкою, тож , коли  я  звернувся до неї зі своєю пропозицією,  вона погодилася. Так я став батьком Алінки. Якби цього не зробив, дівчинка, мабуть,  була відправлена до дитбудинку. Ми тепер живемо вдвох. Вона записана у моєму паспорті як дочка.

– А де відбуває покарання Олена?

– У Чернігові,  у жіночій колонії.

– Провідуєте її?

– Так.Алінці я кажу, що мама живе від нас окремо, бо їй треба виправити свої деякі помилки. Ми приходимо до Олени, приносимо їй передачі.

– Довго ще відбуватиме покарання?

– Вона отримала 5,5 роки позбавлення волі. Вже 1,8 року відсиділа. Сподіваюся,  отримає амністію.

– Ви будете жити разом?

– Думаю , що  у нас є ще час  подумати про це. Сім’я – це союз закоханих. Олена – красива жінка. Ми ходимо з дочкою на побачення до неї, спілкуємося. Я націлений на те, щоб у дитини була  здорова, твереза, чиста, любляча мама. А як буде далі?  Я не виключаю, що ми будемо разом.

– Доні не зашкодить таке батьківство?

– Вірус не передається при рукостисканні, обіймах, поцілунках, користуванні спільним посудом, санвузлами. До речі, є досить ефективна система лікування ВІЛ-інфікованих. І якщо її дотримуватися, АРВ-препарати здатні призупинити руйнацію  імунної системи, що веде до збільшення тривалості життя  і поліпшення стану здоров’я. Тож Аліна живе і житиме так, як  і всі діти.

– Як ви почуваєтеся  у ролі батька?

– Чудово! Я піклуюся про мою доцю. Забираю її з дитсадка. У нашій квартирі, яку наймаю, дуже багато квітів. Ми часто буваємо на свіжому повітрі, щодня займаємося зарядкою.  Багато їй читаю казок. Учимо літери, рахувати. Я дуже щасливий, що вона у мене є. Алінка додає мені стільки радості, тепла, що це просто не можна передати словами.

– Все ж таки  буває важко?

– Важко буває тоді, коли не любиш.

... Мабуть,  Алінці теж пощастило з батьком, який їй став найріднішим. Схоже, попереду у Чернігові з’явиться  ще одна благополучна родина, яка, переживши стільки випробувань, негараздів, зрештою  об’єднається  у  прагненні  жити красиво, з любов’ю, цінуючи кожен день.

Від автора. За побажанням батька  всі імена у цьому матеріалі змінені.