Театральна драма «більшовиків» та «меншовиків» у Чернігові

Протистояння вилилось у конфронтацію між акторами (частина з них відмовлялася грати з «опозиціонерами»), позначилося  на творчому кліматі, підготовці нових вистав.

Фактично сьогодні театр «будоражить» театралів не новими оригінальними прем’єрами, нестандартними постановками, а черговими прес-конференціями, заявами, протестами, рішеннями судів.

У розпалі цих театральних пристрастей на Різдвяні свята помер від інсульту лідер театральної опозиції 43-річний Сергій Гончар.

— Якщо директор театру відсторонив акторів, членів профспілки «Ніка», які протестували перед облдержадміністрацією, від активної діяльності, то, звичайно ж, атмосфера в колективі буде психологічно гнітючою. Вона вже призвела до трагічних наслідків, які склалися на сьогоднішній день, – заявила голова обласної ради Наталія Романова журналістам, коментуючи ситуацію у театрі.

Резонансний конфлікт розглянули на своєму засіданні депутати постійної комісії з питань освіти, науки, культури та інформаційної сфери облради. Вони ознайомились з оцінкою проблеми народного депутата України, голови Національної спілки театральних діячів України Леся Танюка, листами, зверненнями акторів, актами контролюючих органів театру.

Зрештою, постійна комісія констатувала, що обласним управлінням культури та туризму було укладено контракт з І.Семененком всупереч рішенню обласної ради від 18.09.2006 року «Про призначення керівників комунальних підприємств, установ, закладів», згідно з яким угоди про призначення керівників комунальних підприємств обласної ради повинні обов’язково узгоджуватися з головою обласної ради.

Однак такої процедури не було дотримано. До того ж, зміст самого контракту не відповідає вимогам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України . У цьому зв’язку постійна комісія рекомендувала обласній державній адміністрації усунути цей недолік.

Голова Чернігівської облдержадміністрації Микола Лаврик вже, до речі, зініціював підготовку розпорядження про відміну наказу про призначення директора театру. Отже, схоже, опозиціонери, які прагнуть радикальних змін, все ж добилися свого. Проте святкувати перемогу їм ще рано.

– Перед Іваном Семененком за кілька років у нас змінилось аж 12 керівників театру, – сказала на останній сесії облради заслужена артистка України Ірина Одінцова. – Ми втомилися від того керування, бегрошів’я. А тому жодного нового кандидата на посаду директора не впустимо у театр!

Цьому ультиматуму 154-и членів театрального колективу, на жаль, сьогодні Чернігів не може протистояти особистістю-лідером з відповідною освітою, авторитетом, талантом. Де знайти отого «варяга», який би примирив чернігівських «більшовиків» та «меншовиків»? Парадокс, але ніякої черги заводіїв творчого процесу, «заслужених» претендентів–експерементаторів на керівні посади у театрі нема. Поки що й не передбачені для «залітних» режисерів пристойні квартири в обласному центрі.

Останнім часом майже щомісяця у місті справляють новосілля військовики (прапорщики, сержанти!). Але не театральні діячі! Бо вони фінансуються з іншої статті бюджету. А від цього житейського питання, як не прикро, мабуть, і маємо те, що маємо.

На знімку: «більшовики» Чернігівського академічного театру поблизу приміщення облради.

Фото автора.