
Як провінційні журналісти в НАТО ступали. ФОТО
Правда, це було не тепер, а п'ять років тому. В період розквіту кучмівського застою і консервування радянської системи. Коли Україна дивувала світ і власних громадян славнозвісною багатовекторністю: сьогодні згори людям казали, що всі дружно рухаємося в західному напрямку, а назавтра - у східному…
Тому і ставлення регіональної (місцевої, провінційної - як кому більше подобається) влади до журналістів, які побували за нез'ясованих обставин (без їхнього дозволу) у «лігві ворога» було відповідним.
Крім того, що багаторазово і з особливою пристрастю було перечитувано і редаговано тексти, їх не поспішали друкувати - під різними приводами відкладали. То немає місця, то час невідповідний, то ветерани образяться, то депутати чи засновники не зрозуміють і не дадуть дотації. Звісно, в тих регіонах, де була потужна недержавна і некомунальна преса, подібного не спостерігалося. Але ж працівники СБУ навряд чи оминули когось із тих, чия нога ступала в штаб НАТО.Текст, що подається нижче, було надруковано в малотиражній газеті також через кілька місяців після візиту - регіональні багатотиражки не зацікавилися…
Група українських журналістів зі Львова, Ужгорода, Івано-Франківська, Тернополя, Рівного, Одеси, Херсона і Чернігова за сприяння польської Фундації імені Стефана Баторія і Міжнародного фонду "Відродження'' відвідала Брюссель. Там відбулися цікаві зустрічі зі спеціалістами з українських питань Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу та Єврокомісії. У штаб-квартирі НАТО - з представниками програм для Центральної та Східної Європи, політичного управління НАТО, управління регіональної безпеки та співпраці, відділу врегулювання криз, прес-службою.
А в Штабі головного командування об'єднаними збройними силами НАТО в Європі - у Шейпі, що за кілька кілометрів від Брюсселя - з журналістами спілкувалися старші офіцери - фахівці зі східних питань. У ході майже неформальної зустрічі журналісти не лише слухали та запитували, а й дискутували на різні теми, висловлювали своє бачення перспектив розвитку стосунків між Україною і Атлантичним Альянсом.
Про вступ мова не йде, але співпраця плідна
Мається на увазі не військова сфера, а миротворчі операції, навчання та тренування, наукова та інформаційна співпраця, ліквідації наслідків стихійних лих. Так, зокрема, для ліквідації наслідків повені в Закарпатті НАТО виділило понад 100 тис. доларів.
А протягом останніх років близько 500 українських учених з різних галузей науки та охорони довкілля також отримали гранти. Понад 380 тис. євро (15,5 млн. бельгійських франків) від загальної суми 250 млн. бельгійських франків, витрачених Альянсом у минулому році на фінансування програми "Наука заради миру", було надано для реалізації проектів за участю українських науковців. З 498-и інших наукових грантів, виділених НАТО в 2000 році, 47 було отримано нашими вченими.
Активні відносини України з НАТО розпочалися невдовзі після здобуття нашою державою незалежності. Але найактивніший період припадає на останні чотири роки - від часу укладення в 1997 році "Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією північноатлантичного договору". Після цього в Києві було відкрито Центр інформації та документації НАТО. Це єдиний заклад такого типу в усій Центральній і Східній Європі. Українсько-польський миротворчий батальйон у Косові має сертифікацію за стандартами НАТО, а кількість наших миротворців у Європі нині найбільша серед представників інших країн.
Правда, після натовських бомбардувань Югославії ставлення українців до Альянсу було помітно погіршилося. Аналітики пояснюють це тим, що російські ЗМІ маніпулювали інформацією з метою нав'язування образу агресора. Останні соцопитування свідчать про "реабілітацію" НАТО в громадській думці України. Однак різнобічної інформації про діяльність цього військово-політичного блоку в наших ЗМІ не так і багато.
Хоча, безумовно, напередодні виборів 2002 року прогнозуються бурхливі дебати на тему стосунків України з НАТО. Одні, очевидно, будуть наполягати на продовженні невійськової співпраці, щоб не сердити північного сусіда. Протилежна сторона переконуватиме, що саме завдяки військовому членству можна буде не боятися того самого сусіда. Треті стверджуватимуть, що прагнення України до євроструктур, зокрема до НАТО, відіграє позитивну роль у реформуванні наших Збройних сил і підвищенні рівня національної безпеки держави. Але ж Україна поки що не готова навіть говорити про вступ до цієї організації. Наразі відсутні будь-які перспективи в цьому напрямку.
Попри всі об'єктивні і суб'єктивні обставини, в НАТО цінують не лише мужнє і мудре рішення нашої молодої держави позбутися ядерної зброї, а й політику добросусідських відносин з Польщею та Угорщиною - двома з останніх членів Альянсу. А також мирне розв'язання складної проблеми Криму та Чорноморського флоту. Альянс, на відміну від інших європейських структур, не виступав з різкою критикою України, її внутрішніх проблем, стану справ зі свободами та демократичними перетвореннями. Можливо тому, що має на меті загальну стабільність у Європі, а може в НАТО роздивилися наш потенціал...
Джордж Робертсон - генеральний секретар НАТО - під час свого візиту до Києва сказав: "Я пишаюся тим, наскільки серйозно ми ставимося до України". Але там же зауважив: "Керівництво України чітко заявило про свій намір інтегрувати свою країну до Європи.
Це достойне прагнення. Але спочатку необхідно подолати непрості політичні, економічні та оборонні перешкоди. Україна зможе подолати ці перешкоди лише самотужки, але країни - члени НАТО - щиро прагнуть допомогти їй у цьому... Європейської інтеграції не можна досягти скороченим шляхом..."
Нещодавно відкритий у Києві офіс зв'язку НАТО полегшить участь нашої держави у програмі "Партнерство заради миру", в якій Україна бере участь з 1994 року. Мета цієї програми - військова співпраця, спільні навчання, освіта, вивчення англійської мови, стандартизація, вироблення сумісності в діях. Представники щойно відкритого офісу співпрацюють з військовою та іншими гілками українського уряду з метою поліпшення цивільно-військових відносин та парламентського контролю над оборонним сектором.
Співпраця НАТО з Україною в інформаційній сфері виглядає так: з 1992 року понад 1100 представників нашої держави відвідали штаб-квартиру Альянсу в Брюсселі та Штаб.
головного командування об'єднаними збройними силами НАТО в Європі - у Шейпі. Організовуються поїздки українських журналістів на Балкани, проводяться семінари, конференції, "круглі столи". Видаються українською мовою брошури, довідники й журнали. Було надруковано і розповсюджено авторську роботу Джорджа Робертсона "Косово: рік потому". Однак з боку України досить важко помітити подібну зацікавленість і активність в інформуванні своїх громадян про діяльність євроструктур, у тому числі й НАТО.
А хто, як не журналісти, може подати неупереджену інформацію читачам і глядачам в Україні? Адже багато поколінь наших людей виховувалося в часи, коли в усіх вбачалися вороги. Чимало українців сприймають світ по інерції, не володіючи новими знаннями. Хоча, як відомо, все змінюється. Щоб зрозуміти й пізнати одне одного, необхідно багато інформації.
"НАТО хоче бути щирим"
Сказала під час зустрічі з українськими журналістами Дагмар де Мора-Фігуероа з відділу багатосторонніх та регіональних справ політуправління НАТО. І треба зізнатися, що цьому твердженню було важко не вірити. Принаймні жодні запитання чи репліки журналістів не залишалися без ґрунтовної доброзичливої відповіді, роз'яснення чи коментаря. У прес-службі нам було надано всю можливу довідкову та звітну інформацію, показано роботу не лише цивільної частини Альянсу, а й військової.
Отож у перший день ознайомчого візиту з нашими журналістами спілкувалися: керівник програм для Центральної та Східної Європи Саманта де Бендер, представник відділу країн-партнерів зі Східної Європи політуправління Марко Карновале, представник відділу управління регіональної безпеки та співпраці, фахівець з українських та російських питань - капітан третього рангу Джеймс Грін, а також спеціаліст з відділу врегулювання криз управління оборонного планування та операцій Ерік Сандал.
Усі люди, що тут працюють, є цивільними особами і представляють різні держави - члени НАТО. Особливо кидається у вічі велика кількість жінок у приміщенні штаб-квартири. Крім того, що вони розумні, невимушені та жваві - на роботу з'являються в демократичному, часом екстравагантному одязі, без гриму та штучних зачісок.
Ця європейська норма для "слабкої" статі тут дуже чітко простежується. Тамтешні чиновні чоловіки також помітно відрізняються від наших не лише зарплатами, а, очевидно, і рівнем розвитку: доброзичливі, уважні, толерантні, спокійні, не завжди з краватками і дуже часто із зачісками, майже неприпустимими в нашому розумінні.
Знайомство розпочалося з жарту: виявляється, приміщення, в якому розміщується НАТО з 1968 року, починали будувати для шпиталю. Тому досі службовці штаб-квартири називають себе пацієнтами.
Ознайомивши журналістів з усією необхідною, на думку господарів, інформацією - історією Альянсу, структурою, порядком роботи, новою стратегією після 1991 року, перейшли до відповідей на запитання і неформального спілкування. Зрозуміло, що в першу чергу нас цікавили всі нюанси в стосунках Україна - НАТО, багато питань про відносини Альянсу з Росією, нинішня ситуація на Балканах, уроки Косовського конфлікту, перспективи розвитку цієї найміжнароднішої військово-політичної організації світу.
До речі, там наполягають на іншому формулюванні: НАТО - це політична організація, що має змогу військової сили. Адже всі рішення приймаються на Північноатлантичній раді саме цивільними особами на рівні послів 19 країн-учасниць. Якщо одна з держав з чимось не згодна - рішення не проходить. НАТО не є надурядовою організацією і генеральний секретар не має повноваження щось вирішувати. Кажуть, що процес узгодження інтересів усіх членів буває дуже складним і довгим. Як, наприклад, введення військ до Косова.
Розповідали тут не лише про минуле, а й про сучасний стан справ. Зокрема, про розбіжності в поглядах на завдання Альянсу, що є між США та європейськими членами, про стратегію і тактику стосунків з Росією, майбутнє розширенню НАТО на схід після вступу балтійських держав, інтереси яких нині активно відстоює Польща.
Добре усвідомлюють тамтешні аналітики й той факт, що вступ до Альянсу пострадянських держав спричинить великі психологічні проблеми в Росії, бо до другої російської столиці - Санкт-Петербурга - залишається лише 160 км. Певні розходження в Альянсі спостерігаються і з приводу дискусій щодо створення окремої європейської армії, а також з приводу розгортання в США системи НПРО.
Отож після розпаду Союзу і припинення "холодної війни" завдання НАТО змінилися, вони перейшли в інший вимір, оскільки світ перестав бути "чорно-білим", з різко окресленими межами протистояння. Але світ не став простішим, у ньому залишилися небезпеки і загрози: ядерна зброя, міжнаціональні конфлікти, організована злочинність, стихійні лиха.
І ці загрози є спільними для всіх держав Європи, України і Росії в тому числі. Отож нічого іншого не залишається, як працювати над убезпеченням світу разом. Так виникла нова концепція Альянсу - відкритість, щирість, партнерство. А в 1994 році з'явилася програма спільних дій "Партнерство заради миру".
На запитання журналістів про наявність визнаних помилок у своїх діях представники НАТО відповідали приблизно так: помилки, звичайно, були, і це добрі уроки на майбутнє, їх оприлюднено у щорічних звітах і доповідях, які не є секретними. Тут упевнені, що нічого не варто приховувати, тому під час косовських операцій були випадки, коли ЗМІ одержували навіть непроаналізовану інформацію від НАТО. І, звісно, ніхто не заперечував проти поїздок журналістів у «гарячі точки» Балкан - чим більше правди, тим краще для всіх.
Цікаво було дізнатися, чим же Україна відрізняється від Росії з точки зору Брюсселя. Виявляється, цих чинників досить багато, але найважливіший для них - це погляди на розширення Альянсу. До того ж, за словами вже не цивільних, а військових фахівців, у середовищі українського офіцерства є велике бажання долучитися до натовської військової культури. Вони розуміють, що їхній старий досвід уже непридатний в умовах сьогодення, і це також відрізняє українських вояків від російських. Наших молодих офіцерів приваблює демократична атмосфера натовських військ і гнучка система стосунків.
З боку Альянсу відсутнє втручання в питання реформування Збройних сил України, відбуваються лише консультації з певних тем. Ідеальною таку картину не вважає жодна зі сторін, однак процес іде досить жваво в порівнянні з темпами співпраці України з іншими євроструктурами.
"Чому НАТО не критикує нас?" Це питання видавалося особливо цікавим. На те були відповіді: мовляв, відсутня офіційна критика, а дружня, приватна, є. Натовці розчаровані не менше нас темпами демократичних перетворень у нашій державі, станом зі свободою слова, приватизаційними процесами, розвитком ринкових стосунків і законодавчих реформ, Але ж головне, на їхню думку, це люди. Вони хочуть змін і роблять певні рухи в бік євронтеграціі, у них великий потенціал. Тому співпрацю з Україною НАТО згортати не збирається.
У Штабі головного командування об'єднаними збройними силами НАТО в Європі, що міститься в Шейпі, журналісти провели весь наступний день виключно з вищими офіцерами. На території штабу знаходяться військові представництва всіх держав - членів Альянсу, кандидатів і особливих партнерів. Там ми зустрілися з двома підполковниками українських Збройних сил, що представляють Місію України при НАТО, поспілкувалися з ними і сфотографувалися на пам'ять. Приймали і супроводжували делегацію наших журналістів офіцери польського війська, а спілкуватися довелося з представниками різних держав.
На емблемі Штабу в Шейпі такий напис: "Насторога - це плата за свободу".
Зайшла мова і про твердження, що побутує в Центральній Європі: начебто до Євросоюзу можна швидше потрапити завдяки членству в НАТО. Але це - дорога бідних. Десь воно так і є, оскільки перша умова ЄС - це стабільність, а стабільність, за євромірками, це - НАТО.
Першою ж необхідною умовою вступу до Альянсу є відсутність внутрішніх конфліктів у державі. До того ж членство в НАТО не можна порівняти зі схованкою від проблем. Має бути власний позитивний внесок. Більш детально про ці тонкощі розповідали польські вояки, що вже пройшли певний шлях у цьому напрямку. Вони твердять, що автоматичності в здобутті членства не передбачається.
Жвавий інтерес був до питання про перспективи продажу української зброї для потреб НАТО, зокрема, літаків. Дипломатії і толерантності натовців можна лише повчитися: вони детально схарактеризували стан справ на європейському та американському ринках зброї, зазначивши, що виробництво літаків у Європі має міцне підґрунтя і так просто ніхто не віддасть свої робочі місця задля купівлі нашої техніки, нехай навіть дешевшої. Однак Україна здатна продавати деякі види зброї, зокрема, ті ж літаки АН-70. Напевно, тамтешні аналітики ще не зрозуміли, що якби було зроблено крок назустріч нашому військово-промисловому комплексу, то в Україні досить швидко б змінилося бачення європерспективи, і євровектор почав би домінувати над іншими векторами.
Під час недавнього візиту генсека НАТО до Києва ним було сказано, що галузь можливого майбутнього співробітництва Альянсу з Україною - це якраз військово-технічне співробітництво. Воно може бути в космічній галузі, авіабудуванні, системах протиракетної оборони. Наразі це може означати, що НАТО досить добре придивилося до України і починає будувати плани на майбутнє з урахуванням нових реалій.
Таким чином, українські регіональні журналісти не лише багато почули, побачили і дещо зрозуміли, а й стали цікавими співрозмовниками для службовців з НАТО. Принаймні, так було сказано. Адже останні одержали інформацію для роздумів і аналізу не від колег-політиків і вояків, а від простих людей, що живуть іншими реаліями, мають дещо інші потреби і життєві цінності.
Представники польської Фундації Стефана Баторія, що брали участь в організації цього ознайомчого візиту, супроводжували подорожування українських журналістів по Брюсселя і заслуговують найщиріших слів подяки.
Довідка
Атлантичний Альянс - це партнерство північноамериканських та європейських демократичних держав, які співпрацюють у політичній та військовій галузях заради спільної безпеки. Альянс також встановлює партнерські зв'язки з іншими країнами з метою розвитку співпраці та взаєморозуміння між ними. Це співпраця в галузях науки, екології, планування на випадок надзвичайних ситуацій та подолання наслідків катастроф. Головною метою Альянсу є забезпечення колективної оборони для держав-членів.
НАТО була створена в 1949 році, по закінченні другої світової війни, з метою убезпечити держави-члени в майбутньому. Наступні 40 років конфронтації політичної та ідеологічної між Сходом і Заходом стали відомими як період "холодної війни". Відносини між Заходом і Сходом були дуже напруженими. Періоди поліпшення стосунків чергувалися з кризовими ситуаціями, а накопичення військової потужності з обох боків вважалося єдиним способом підтримання балансу сил.
Падіння берлінського муру в 1989 році стало символом закінчення "холодної війни". Зміни, що сталися в Центральній і Східній Європі, та розпад Радянського Союзу в 1991-у відкрили шлях до побудови нових стосунків. Альянс пройшов через період адаптації до нових умов безпеки. В 1991 році НАТО ухвалила нову політичну та військову стратегію, розроблену для забезпечення успішного виконання нових завдань.
Довідка Високого Валу
Північноатлантичний договір
(договір про утворення НАТО)
Вашингтон, округ Колумбія, 4 квітня 1949 р.
Сторони цього Договору, підтверджуючи свою відданість цілям і принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй та своє прагнення жити у мирі з усіма народами і урядами, сповнені рішучості захистити свободу, спільну спадщину своїх народів і їхню цивілізацію, засновану на принципах демократії, свободи особистості і верховенства права, прагнучи сприяти стабільності і добробуту в Північноатлантичному регіоні, вирішивши об'єднати свої зусилля для здійснення колективної оборони та підтримання миру і безпеки, уклали між собою такий Північноатлантичний договір:
Стаття 1
Сторони зобов'язуються, як це визначено у Статуті Організації Об'єднаних Націй, вирішувати всі міжнародні спори, учасниками яких вони можуть стати, мирними засобами і таким чином, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир, безпеку та справедливість, а також утримуватись у своїх міжнародних відносинах від погроз силою чи застосування сили у будь-який спосіб, несумісний з цілями Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 2
Сторони сприятимуть подальшому розвитку мирних і дружніх міжнародних відносин, зміцнюючи свої незалежні інституції, домагаючись кращого розуміння принципів, на яких ці інституції засновані, та створюючи умови для забезпечення стабільності і добробуту. Вони намагатимуться усувати конфлікти у своїй зовнішній економічній політиці та сприятимуть економічному співробітництву між окремими або між усіма учасниками Договору.
Стаття З
Для забезпечення ефективнішої реалізації цілей цього Договору Сторони, діючи окремо чи колективно, шляхом постійного і ефективного вдосконалення власних можливостей та взаємодопомоги, підтримуватимуть і розвиватимуть свою індивідуальну та колективну здатність протистояти збройному нападу.
Стаття 4
Сторони консультуватимуться між собою щоразу, коли, на думку якоїсь із них, виникне загроза територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці будь-якої із сторін.
Стаття 5
Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або кількох із них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх: і, відповідно, вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них, реалізуючи своє законне право на індивідуальну чи колективну самооборону, підтверджене Статтею 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй, надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили, з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні.
Про кожний такий збройний напад і про всі заходи, вжиті у зв'язку з ним, буде негайно повідомлено Раду Безпеки ООН. Такі заходи будуть припинені після того, як Рада Безпеки вживе заходів, необхідних для відновлення і підтримання міжнародного миру та безпеки.
Стаття 61
При застосуванні Статті 5 збройним нападом на одну або більше Сторін слід вважати збройний напад, здійснений:
• на територію будь-якої із Сторін у Європі чи у Північній Америці, на алжирські департаменти Франції2, на територію Туреччини чи на острови під юрисдикцією будь-якої із Сторін, розташовані в зоні Північної Атлантики на північ від Тропіка Рака;
• на збройні сили, кораблі чи літальні апарати будь-якої із Сторін, які перебувають в межах цих територій або в якомусь іншому регіоні Європи, де на момент набуття цим Договором чинності були розміщені окупаційні війська будь-якої із Сторін, а також у Середземному морі чи в зоні Північної Атлантики на північ від Тропіка Рака.
Стаття 7
Цей Договір не зачіпає і не повинен тлумачитися як такий, що будь-яким чином зачіпає права і обов'язки Сторін, які випливають для них як держав-членів із Статуту Організації Об'єднаних Націй, чи головну відповідальність Ради Безпеки ООН за підтримку міжнародного миру й безпеки.
Стаття 8
Кожна сторона заявляє, що жодна з чинних міжнародних угод між нею та будь-якою іншою із Сторін чи будь-якою третьою державою не суперечить положенням цього Договору, і зобов'язується не укладати жодних міжнародних угод, що суперечать цьому Договору.
Стаття 9
Цим Договором Сторони засновують Раду, в якій кожна з них буде представлена для розгляду питань, пов'язаних з виконанням цього Договору. Рада буде організована таким чином, щоб її можна було скликати швидко і в будь-який час. Рада створить такі допоміжні органи, в яких вона може мати потребу: зокрема, вона негайно створить Комітет оборони, який рекомендуватиме засоби для виконання Статей 3 і 5.
Стаття 10
Сторони можуть за одностайною згодою запросити приєднатися до цього Договору будь-яку іншу європейську державу, здатну втілювати у життя принципи цього Договору і сприяти безпеці у Північноатлантичному регіоні. Будь-яка запрошена таким чином держава може стати Стороною у цьому Договорі шляхом передачі свого документа про приєднання на збереження урядові Сполучених Штатів Америки. Уряд Сполучених Штатів Америки повідомить кожну із Сторін про депонування у нього кожного такого документа про приєднання.
Стаття 11
Цей Договір повинен бути ратифікованим, а його умови виконуватись усіма Сторонами згідно з їхніми відповідними конституційними процедурами. Ратифікаційні грамоти у найкоротший термін мають бути передані на депонування уряду Сполучених Штатів Америки, який повідомить усі інші Сторони, що підписали цей Договір, про кожне депонування. Договір набуде чинності для тих держав, які його ратифікували, одразу після депонування ратифікаційних грамот більшості із Сторін, які його підписали, у тому числі ратифікаційних грамот Бельгії, Канади, Франції, Люксембургу, Нідерландів, Великобританії та Сполучених Штатів Америки, а для інших держав він набуде чинності з дати депонування їхніх ратифікаційних грамот3.
Стаття 12
Через десять років після набуття Договором чинності або в будь-який час пізніше цього терміну Сторони, якщо того вимагатиме будь-яка з них, проведуть спільні консультації з метою перегляду цього Договору, враховуючи чинники, які на той момент впливатимуть на стан безпеки та миру в Північноатлантичному регіоні, у тому числі появу нових універсальних чи регіональних угод, укладених згідно зі Статутом ООН і спрямованих на підтримання міжнародного миру й безпеки.
Стаття 13
Через двадцять років після набуття Договором чинності будь-яка із Сторін має право припинити свою участь у ньому через рік після передачі повідомлення про денонсацію урядові Сполучених Штатів Америки, який поінформує уряди інших Сторін про депонування кожного повідомлення про денонсацію.
Стаття 14
Цей Договір, тексти якого англійською і французькою мовами мають однакову силу, зберігатиметься в архіві уряду Сполучених Штатів Америки. Його належним чином завірені копії будуть передані цим урядом урядам Договірних Сторін.
_______________________
1 Визначення територій, які охоплює Стаття 5 було переглянуто Статтею 2 Протоколу Північноатлантичного договору про вступ Греції та Туреччини, підписаного 22 жовтня 1951 року.
2 16 січня 1963 р. Північноатлантична рада констатувала, що від 3 липня 1962 р. не застосовуються відповідні положення цього Договору, які стосуються колишніх французьких департаментів в Алжирі.
3 Договір набув чинності 24 серпня 1949 р. після депонування ратифікаційних документів усіх Сторін, що його підписали.Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 13217 |
Коментарі (34)
abc | 2008-03-13 12:36
Ну нарешті. Навіть не уявляєте, як Ви мене порадували цим коментарем, Sirko-Seven. Нарешті все стає на свої місця. По всіх "гарячих" темах обговорення, йде дві розмови. Одна будується на логіці, незаангажованих аргументах, прозорих і благородних цілях. Інша, зразка КПУ - Вітренко, лайка, образи, демагогія, примітивізм у складному і штучне ускладнення очевидного... Тобто засоби такого спотворрюючого впливу на людей, при якому падаючий у прірву радянський союз вдавався взірцем прогресу, а захід з його НАТО, от-от мав догнити.
Так от, Sirko-Seven, моїм бажанням є прагнення розділити ці дві гілки дискусії. Логічна повинна працювати і призводити до покращення стану справ у суспільстві. А демагогічна нехай займається самозадоволенням -зібралися вітренківці, покричали, народ хто посміхнувся, хто скривився, але всерйоз її не сприйняли і нікому вона не завадила. Вашим же завданням є дії по підмішуванню в серйозну бесіду демагогії. Мета проста, завадити розвитку суспільства і держави. Ось чому Ви так і не побажали описати читачам ВВ те суспільство, до якого прагнете. Це дуже серйозна здача позицій. А в останньому коментарі Ви полишили логіку і повністю з"їхали на демагогію. З чим Вас і вітаю!
Seven | 2008-03-12 16:33
Дак, уважаемій авс, всё что вы написали - именно и исключительно к вам и относится. Я думаю, что я патриот Украины, а люди типа Вас - жалкие запроданцы, полицаи, пр...тутки США. Вот в чём вопрос.
Вот в чём вопрос!
Тока стоит выступить против этой суки США и НАТО - так сразу идут обвинения в пятоколонизме.
Раз против США и НАТО - значит за Рассею. Абсурд. Абсурд полицаев.
Вы товарищ авс, с моей личной точки зрения, на патриот Украины - а поицай Украины. Немецко-фашистский полциай. Я искренне удивляюсь - ну как это украинская земя носит на себе таких предателей как авс? Мне непонятно, почему и за что Вы так ненавидите Украину? Почему Вы стали предателем? Чем это наша Украина насолила вам так, что вы её предали? Почему в оправдание своего предательства вы укоряете всех в русофильстве? Я так представляю вас:
- у пинжаке, а под пинжаком - вышиванка, а на руке - белая повязка . А на ней написано чёрными буквами: "Предатель". Ходит по хатам з гвинтовкою, ищет жидов и комунистов. Сдаёт их немецким братьям. Получает вземен млеко, сало, яйки и курку. Господи, Боже мой, скоько ж "полицаев" на твоей ненька земле! Почему отни так ненавидят Украину?! За что?
abc | 2008-03-12 10:35
[Наше - общеукраинское. Той части Украины которая уже не хочет быть "младшим братом". Из одного борделя - в другой. Сколько ж можно зарабатывать на жизнь проституцией? Ну и что из того, что новый бордель богаче? В положении проститутки это ничего не меняет. Богатеют только сутенеры.
Sirko, чи маєте Ви очі, вуха і розум? Народи всіх країн тікають від політичного союзу з Росією саме через її ставлення до сусідів, як до повій. Тікають і намагаються пристати до НАТО, до європейських країн, саме через те, що там мова йде про партнерство, а не проституцію. Ну невже не очевидно, що якби НАТО вело себе так само як Росія, то воно давно б уже розвалилося. Чому читачам ВВ Ви постійно намагаєтеся чорне видати за біле і навпаки? Ви що, дійсно як повія відпрацьовуєте чиїсь копійки? Чи це результат якогось спеціального зомбування? Колись я спілкувався з зомбованими молодими людьми з "Білого братства". Враження як від примітивної комп"ютерної програми. Одні і ті ж речення, жодного сумніву, жодної думки. І ось таке саме враження від Вас.
Sirko | 2008-03-11 21:29
Наше - общеукраинское. Той части Украины которая уже не хочет быть "младшим братом". Из одного борделя - в другой. Сколько ж можно зарабатывать на жизнь проституцией? Ну и что из того, что новый бордель богаче? В положении проститутки это ничего не меняет. Богатеют только сутенеры.
Січовик | 2008-03-11 15:56
32% нищих голосуют "против нерусского НАТО" за интересы 0,2% засаленых нерусских богачей жирующих и пирующих в странах НАТО.
Когда нищие начинают искать опохмелку, богачи не делятся бабками, а вбрасывают подогрев о НАТО и русском языке...
Добавляется умняк про глобализм.
Нищие хавают лапшу, беснуются и снова голосуют за счастье богатых жлобов на НАТОвских островах.
Против НАТО - убей апстену свою нерусскую мабилу, залей смолой компутер, паламай нафиг все CиDи, пересядь на "Москвич"!
abc | 2008-03-11 11:13
Operator
Витренковцы, своей тупостью только вредят нашему справедливому антинатовскому делу.
Sirko, чиєму це "нашему справедливому антинатовскому делу" якщо не секрет, і чим Ви відрізняєтеся від Вітренківців? : )))
Sirko | 2008-03-10 22:59
Я ж и говорю, 43 тома, но внятное представление только по 1941 году. Остальные документы подобраны фрагментарно. Видать, работа была остановлена после смещения Хрущева.
Андрию.
"Журналистские статьи о НАТО ничего кроме улыбки не вызывают. Улыбнитесь вместе со мной... - Якщо йти за такою логікою, то не можна вірити жодному професіоналу в світі: ні вчителю, ні лікарю, ні військовому, ні науковцю, ні хліборобу, ні залізничнику - нікому :) ".
Смотря о чем речь. учителям математики я больше доверяю, чем историкам. От правды или лжи хлебороба - моя жизнь не зависит. А что до журналистов - я верю всему, о чем написано в обсуждаемой статье. Верю в смысле - взято у первоисточника, а не с потолка. Но я воспринимаю статью так: Журналист непредвзято передал мне то, что сунули ему в Брюсселе. Если бы я поехал к товарищу Мао, то я бы честно и непредвзято изложил в статье суть маоизма с точки зрения самого товарища Мао. Я-то непредвзятый. Но следует ли верить всему тому, что мне сказал и показал товарищ Мао?
Вот сегодня американцы заявили о том, что польская армия нуждается в модернизации. И точка. А я бы хотел, чтоб мне журналисты объяснили: кто будет платить деньги за эту модернизацию и в чей карман пойдут эти деньги? Вторая часть вопроса важнее. Польские рабочие получат деньги за изготовление оружия, или американские и немецкие? Но Польша это пустяк. Она и раньше чужим оружием питалась. А Украина? А если нам прикажут пересесть на немецкие танки? А почему не нашим рабочим и инженерам и конструкторам деньги платить, а немецким? Пускай даже предположим, что не Украина заплатит за танки, а кто-то, но ведь не в наш карман, а в карман немецких танкостроителей. А потом нам подсунут НАТОвский фрегат итальянской постройки, а собственные верфи мхом поростут... И т.д. Чья экономика получает заказы по мере вступления в НАТО новых членов? Кто жиреет от этой замечательной бизнес-идеи?
Тут что Шкиль, что Витренко - общие фразы и не более того... Обидно, когда за лоха держат... Ведь мы, по сути, кроме дешевой пропаганды с обеих сторон ничего не слышим.
Sirko | 2008-03-10 22:32
Витренковцы, своей тупостью только вредят нашему справедливому антинатовскому делу.
Sirko | 2008-03-10 22:30
"Ну так в чому питання. :) І без НАТО досвід потрібен. Як то кажуть - "за одного битого..."
Российские и американские вояки постоянно воюют. Это плохо. В смысле войны. Украинские - постоянно не воюют. Пародокс - но это тоже плохо. Раз на Земле идут войны, то хотя бы офицерский костяк должен воевать.Operator
Operator | 2008-03-10 19:38
Мое отношение к НАТО сложилось как противовес тупости пронатовской агитации.
Operator | 2008-03-10 19:37
Ющ вывел войска из Ирака потому, что Украина не член НАТО. По принципу Вакулы: хочу ввожу, а хочу – по рогам! То же Ющ в прошлом году отправил некоторое количество украинских военных в Афганистан в составе литовского контингента НАТО. Думаю, что это полезный опыт для наших вояк
Operator | 2008-03-10 19:28
1. В конце 50-х, начале 60-х годов в СССР был выпущен 43-томный Сборник боевых документов ВОВ. Сейчас он рассекречен ...
Андрій | 2008-03-10 16:59
abc | 2008-03-10 14:43
Operator "...Журналистские статьи о НАТО ничего кроме улыбки не вызывают. Улыбнитесь вместе со мной..."
Якщо йти за такою логікою...
Андрій, будьте уважніші і не приписуйте Оператору Sirkoву творчість. Втім, хочу відмітити, що Ви звернули увагу на дуже серйозну і важливу тему. Вірити потрібно в Бога. А от визначатися в політиці потрібно на підставі знань, а не віри. Бо визначатися на підставі віри означає підтримувати того, хто, вибачаюсь, більш красиво збреше. У нас в усіх, від постійного наступання на ці граблі, лоби сині. Цю тему обов"язково необхідно буде обговорити!
Андрій | 2008-03-10 12:11
Якщо йти за такою логікою, то не можна вірити жодному професіоналу в світі: ні вчителю, ні лікарю, ні військовому, ні науковцю, ні хліборобу, ні залізничнику - нікому :) А це вже, вибачте, дуже схоже чи то на психопатію, чи на параноїдальний синдром, чи ще на щось ненормальне :)
Sirko | 2008-03-10 10:46
«А от всі члени Варшавського договору чкурнули від Росії швидко і далеко, в т.ч. і в НАТО».
Чкурнули не от России, а от «лагеря социализма», который этнические русские не очень-то и создавали. Их, русских, Троцкие и Тухачевские посыпали дустом не хуже, чем украинцев.
Scuns | 2008-03-10 10:40
Більшість бувших членів Варшавського Договору вже в НАТО і зовсім не жалкують, а насолоджуються життям по-європейські й знають, що в питаннях національної безпеки можна бути спокійними.
Боюра, ну что вы лапшу-то на уши вешаете?
Во-первых, попрошу не смешивать понятия НАТО и ЕВРОСОЮЗ. В Еропе масса стран, живущих "по-европейски" и не входящих в НАТО. В то же время, как есть страны, входящие в НАТО, но не являющиеся европейскими.
Во-вторых, тезис "вступление в НАТО даст нам высокий уровень жизни" - это полный трындеж (если не сказать грубее). Покажите мне место в Договоре, где об этом сказано? Более того, вступление в НАТО означает переход Украинских ВС на всю систему комплектования вооруженных сил по НАТОвским же стандартам. А это начиная от пресловутых М-16 в качестве стрелкового вооружения и до американских самолетов в военно-транспортной авиации. Прямых затрат Украины в десятки миллиардов гривен, не считая косвенных по типу закрытия НТК имени Антонова и подобных предприятий. Та же Польша тому явный пример - рекомендую ознакомиться с соответствующими материалами.
И в-третьих, напомню, что согласно Договору об отказе Украины от ядерного оружия ее территориальную целостность и независимость гарантировали ВСЕ ядерные державы планеты (то есть те же Россия, США, Китай и т.д.). Какие ЕЩЕ гарантии безопасности вам надо? Как мне кажется, если этих гарантий мало, то вступление в НАТО ничего к ним не добавит.
И напоследок, я отнюдь не против сотрудничества с НАТО - у нас есть чему у них поучиться. Но вступать туда, подвергая рискам экономическую и общественную состовляющие государства - стоит ли овчинка выделки?
abc | 2008-03-10 10:27
Лично я хотел бы, чтобы в НАТО вступила и Россия. Но как она и США будут делить «старшебратство»? (в равенство я не верю).
Ну США ж якось знайшло спільну мову з іншими членами альянсу. І щось не дуже то й чутно про їх протиріччя. А от всі члени Варшавського договору чкурнули від Росії швидко і далеко, в т.ч. і в НАТО. От і порівняйте дві ситуації. Перша, це Україна в НАТО разом з багатьма традиційно вільними і свободолюбивими народами. Багато в такому альянсі можливостей розгулятися чиємусь старшебратству? І друга ситуація - Україна сам на сам з Росією. Відразу так і відчуваєш братні обійми росіянами чехів, угорців, чеченів...
Sirko | 2008-03-10 10:09
«(1.) Більшість бувших членів Варшавського Договору вже в НАТО і зовсім не жалкують, а насолоджуються життям по-європейські й (2.) знають, що в питаннях національної безпеки можна бути спокійними. Наші доморощені теоретики від нацбезпеки вигадують тут чортзнащо, але всі ци теорії шито білими нитками - просто вони не бажають добра Україні та українцям. Тільки в НАТО ми зможемо спокійно і впевнено будувати свою національну державу…».
1. А кто нам цифры покажет этого «европейского наслаждения»? Согласно украинским СМИ, которые приукрашивают жизнь в Польше и приогаживают жизнь в Белоруссии: польские врачи слиняли в Европу и наслаждаются жизнью там, а не в Польше; польские таможенники (не самая низкооплачиваемая каста) неделями бастуют и т.д.
2. Быть спокойным в вопросах нацбезопасности можно только тогда, когда народ един. Невозможно строить национальную державу под прикрытием НАТО или мазепинских шведов, если народ не един. Державу строит народ, а не «крыша». Объединить народ можно только в том случае, если Украина станет нейтральным государством. Тогда и о «крыше» думать не надо будет.
Sirko | 2008-03-09 12:05
«… з Росією. Переконайте їх також вступити в НАТО. … Чи брати трохи різні, один, старший, усе визначає виключно під свій егоїзм, а другий, меньший завжди і всіляко повинен підлаштовуватися під більшого егоїста?»
Тут без вариантов: Украина в НАТО, как и все другие члены НАТО будет подстраиваться под США – своего нового «старшего брата». Лично я хотел бы, чтобы в НАТО вступила и Россия. Но как она и США будут делить «старшебратство»? (в равенство я не верю). Что касается украинцев и русских, то нужно решить какой шкалой измерять их отношения. Цельсием, Фаренгейтом или Кельвином? От общего знаменателя многое зависит. Я выбрал в качестве такого знаменателя Библию. Бог дал разные языки людям не в качестве награды, а в качестве наказания – чтоб не лезли на самое небо, чтоб не могли построить «башню». Но некоторым народам Бог дал настолько близкие языки, что они понимают друг друга даже без переводчика. Наверное, Бог разрешил украинцам, русским и белорусам построить какую-то маленькую «башенку». Размером «в шестую часть земли с названьем кратким – Русь». Вообще, это странно, когда смотришь на славянские пространства. Как они умудрились? И почему их до сих пор никто не сожрал? У немцев всего два государства – Германия да Австрия. У французов – одно. А у нас так много, что и не сосчитаешь!.. А Шевченко, ведь, стоял не за отделение от России, а за включение в состав России и других славянских государств. Но в Россию без царя. За что его и отдали в солдаты…
Sirko | 2008-03-09 12:00
«1. Було б цікаво почути посилання місце у документі (до речі ось він, вище), яке встановлює обов'язкову участь ЗСУ в якихось конфліктах. 2. Між тим, без всякого НАТО і з проросійським Кучмом наші хлопці були відправлені до Іраку. 3. І я все ж не зрозумів з твоєї зворушливої розповіді, чому у Чернігові мають вірити словам громадянина Росії про НАТО?»
1. В конце 50-х, начале 60-х годов в СССР был выпущен 43-томный Сборник боевых документов ВОВ. Сейчас он рассекречен и доступен в Интернете. По этому сборнику можно восстановить общий ход событий в 1941 году, и фрагменты некоторых сражений 42–45 гг. Я бы искренне хотел составить свое представление о НАТО на основе хотя бы 12-томного сборника натовских документов за период 1985–2008 гг. Но, увы, лет 50 мы такого сборника иметь не будем – секретно. Что до документа опубликованного ВВ – это детский лепет. Это все равно, что поехать в Африку с конституцией СССР – смотрите, как у нас все классно! Хотелось бы иметь сборник документов МИД натовских стран. Но мидовские документы секретнее военных. Их мы еще долго не увидим.
Журналистские статьи о НАТО ничего кроме улыбки не вызывают. Улыбнитесь вместе со мной: «А хто, як не журналісти, може подати неупереджену інформацію читачам і глядачам в Україні?». А вот еще смешнее: «До того ж, за словами вже не цивільних, а військових фахівців, у середовищі українського офіцерства є велике бажання долучитися до натовської військової культури. Вони розуміють, що їхній старий досвід уже непридатний в умовах сьогодення, і це також відрізняє українських вояків від російських». Тут, в качестве комментариев, достаточно поставить смайлик, и не более того….
2. Ющ вывел войска из Ирака потому, что Украина не член НАТО. По принципу Вакулы: хочу ввожу, а хочу – по рогам! То же Ющ в прошлом году отправил некоторое количество украинских военных в Афганистан в составе литовского контингента НАТО. Думаю, что это полезный опыт для наших вояк. Странно, что об этом молчат неупередженные журналисты…
3. Я не гр. России, и не журналист М., которого я знал лишь по лестничной площадке. Мое отношение к НАТО сложилось как противовес тупости пронатовской агитации. Грицько, агитируя за НАТО, говорил, что Янек ездил лечиться не в Казахстан, а в НАТО, и что яхты среднего класса НАТО стоят в Средиземном море, а не в Казахстане. Смею вас заверить, что мы с вами, и после вступления в НАТО, будем лечиться не в Испании, а в Чернигове, я наши яхты будут стоять не в Средиземном море, а в Яцево. Но если у вас есть деньги, то вы сможете лечиться в любой стране мира и без вступления в НАТО.
abc | 2008-03-09 09:38
В мене до Sirkа дуже конкретна пропозиція - переключіться на інтернет роботу з Росією. Переконайте їх також вступити в НАТО. Будемо в одному військовому Союзі, разом піклуватимемося за спільну безпеку, впливатимемо на рішення НАТО, їздитимо безперешкодного один до одного, ми ж брати! Чи брати трохи різні, один, старший, усе визначає виключно під свій егоїзм, а другий, меньший завжди і всіляко повинен підлаштовуватися під більшого егоїста?
Operator | 2008-03-08 18:17
Суть вступления Украины в НАТО - добавить к американскому нежеланию нести людские потери - украинское пушечное мясо. И всего лишь.
Operator | 2008-03-08 18:12
Понятно что, ехать всем в Москву и принимать рос. гражданство, превращать 5 комант в шесть, за счет второй кухни....
Sirko | 2008-03-08 17:42
"Правду про НАТО ми дізнаємося від Сірка (від кого бще?!),"
Неприлично бы мне было требовать в свидетели Вл. Савенка. Так не принято. Но черниговские журналисьты знают о ком речь. О журналисте М.
Он, жена и пятеро детей. Мать М. - в Чернигове, сестра - на Западной Украине. Сам - гр. Украины. И жена стала бы гр. Украины, если бы, по юной молодости, не встала на очередь на квартиру в Москве. Время шло, народилось пятеро детей. Нородилось в Чернигове, у этого самого гр. Украины журналиста М. (фамилия сверхукраинская).
Иванов ("Гарт") помогал, чем мог. Но... тут вдруг закончились лихие 90-е годы и воспрянул Лужков. Москва встала на дыбы (Моква - не Россия, естественно). И Лужков выдал жене журналиста М. сразу две квартиры - 2-х и 3-х комнатную. На одной лестничной площадке. Что делать? Понятно что, ехать всем в Москву и принимать рос. гражданство, превращать 5 комант в шесть, за счет второй кухни.... Отдавать детей в спецшколы.
У нас тут много трубят о том, что в Рассее нет украинских школ. Истину вам глаголю - любой украинец, оказавшись в Москве с "дитями" отдаст их не в украинскую, а в английскую и в математическую школы...
И вот лишилась Украина семьи сразу из семи человек. Пятеро детей училось в украинских шлолах... Но их бабушка и тётя здесь - в Украине.
Где детство - там и Родина. И вот 7 челов ездят на Украину, к бабушке. И ездят на "отдых" в Крым. "Отдых". Москва Москвой, а 7 человек! Они примыкают к археологической украинской экспедиции, в Крыму, живут в палатках, участвуют в раскопках. Их даже кормят...
И тут вдруг - НАТО! Зачем, для кого? Чтоб семеро людей, чья Родина - Украина, побежали вприпрыжку за загранпаспортами и визами?
Дикость и тупость. Резание по живому.
Люди - это одно. Но Смерть - это другое.
1. О людях, я уже сказал.
2. А теперь о Смерти:
- после воторой мировой войны американцы потеряли, в локальных вонах, в 10 раз больше людей, чем этот "сранный и несчастный" Советский Союз".
Суть вступления Украины в НАТО -
-- добавить к американскому нежеланию нести людские потери - украинское пушечное мясо.
И всего лишь.
Operator | 2008-03-08 13:39
Більшість бувших членів Варшавського Договору вже в НАТО і зовсім не жалкують, ...
Operator | 2008-03-08 13:35
Правильно говорят, что мы мало знаем о НАТО. Когда всё узнаем, только дураки будут туда нас тянуть. А какой удар будет по крымскому туризму, когда закроются границы с Россией!
М.Боюра | 2008-03-08 10:35
Sirko | 2008-03-08 00:30
"Стаття 4. Сторони консультуватимуться між собою щоразу, коли, на думку якоїсь із них, виникне загроза територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці будь-якої із сторін....
... 16 січня 1963 р. Північноатлантична рада констатувала, що від 3 липня 1962 р. не застосовуються відповідні положення цього Договору, які стосуються колишніх французьких департаментів в Алжирі"
Другими словами, даже Франции НАТО не помогло. Не поможет и Украине, если, к примеру, крымские татары или русины решат отделиться. НАТО нас просто "проконсультирует". Другими словами НАТО не есть защита от сепаратизма - наибольшей опасности Украины.
Правильно говорят, что мы мало знаем о НАТО. Когда всё узнаем, только дураки будут туда нас тянуть.
А какой удар будет по крымскому туризму, когда закроются границы с Россией!
Люба | 2008-03-07 22:46
Просто стало шкода, що текст прочитало мало людей.
Sirko | 2008-03-07 22:44
Гість | 2008-03-07 21:51
Гість | 2008-03-07 20:19
Гість | 2008-03-07 19:25