Ширша вакцинація – більша смертність
В розпал корупційного скандалу навколо масового щеплення українців, заступник міністра охорони здоров’я Валерій Бідний заявив: «Суспільство не готове добровільно (вакцинуватись), тому що потрібно мати інтелект, потрібно мати розуміння цієї проблеми», — сказав він.
Для «розуміння проблеми» доцільно звернутися до медичної науки і статистики.
На цю тему є багато серйозних досліджень, з Інтернету можна завантажити просвітницькі фільми, наприклад, «Правда про щеплення» (2006). Так от: знайомство з фактичним станом справ прямо суперечить пропаганді Мінздоров’я.
«Суперечності між медичною наукою і політикою вакцинації» — дослідження Алана Філліпса, священика, директора об’єднання «Громадяни за вільний вибір в страховій медицині» в США. Коли його двомісячному синові починали планові щеплення, він дізнався про дитину, яка стала довічним інвалідом після щеплення. Тому вирішив самостійно дослідити цю тему. Те, що він виявив, настільки його стривожило, що він відчув необхідність поділитися своїми знахідками.
Медичні власті стверджують, що щеплення стали причиною зменшення захворюваності, і гарантують нам їх ефективність та безпеку. Проте ці гарантії знаходяться в прямому протиріччі з медичною статистикою, повідомленнями державних контролюючих служб, а також дослідженнями авторитетних учених — констатує Алан Філліпс.
Виявляється, що інфекційні захворювання йшли на спад задовго до введення щеплень, поголовно щеплене населення страждає від епідемій, а програми масових щеплень спричинюють безліч хронічних імунних і нервових хвороб.
Зокрема, численні дослідження показали прямий зв’язок між щепленнями і синдромом раптової дитячої смерті. Тож коли в середині 1970-х років Японія підняла вік проведення щеплень з двох місяців до двох років, то частота синдрому різко знизилася. Після цього Японія стрибнула з 17-го місця на перше і досягнула найнижчого в світі рівня смертності серед немовлят.
Інший приклад: в Англії, коли кількість щеплень від кашлюку знизилася з 80% до 30% в середині 70-х, автоматично зменшилася і смертність від цієї хвороби. Така ж сама закономірність виявлена в Уельсі та Західній Німеччині.
Тобто чим масовіша вакцинація, тим більша смертність. До речі, епідемія туберкульозу в Україні розгортається на тлі поголовної вакцинованості населення від цієї хвороби.
Взагалі тотальне охоплення населення щепленнями є повним абсурдом. Це підтверджується епідеміями, що слідували за масовими щепленнями.
Так, у Японії захворюваність натуральною віспою щорік зростала вслід за введенням закону про обов’язкові щеплення в 1872 р. На Філіппінах на початку 1900-х рр. сталася найважча в їх історії епідемія віспи після того, як 8 мільйонів населення (95%) отримали 24,5 мільйонів доз вакцини. В результаті тотального щеплення смертність від віспи зросла в 4 рази. У 1989 р. в Омані сталася епідемія поліомієліту — через 6 місяців після тотальних щеплень. Катастрофічною була прищепна кампанія в Північній Австралії, яка призвела до жахливого 50% збільшення дитячої смертності серед аборигенів.
Медичні власті здійснюють тиск на лікарів, щоб вони не пов’язували щеплення з наступними ускладненнями. Тому реальна статистика смертей та інвалідності від щеплень в 10-100 разів перевищує офіційну.
Зважаючи на це, вакцина може виявитися на два порядки смертельнішою самої хвороби. Найкраще з реальною ситуацією знайомі страхові компанії, тому відмовляються компенсувати побічні реакції від щеплень, — повідомляє американський дослідник.
Не краща ситуація в Україні. Нещодавно я розпитав знайомих лікарів про вакцинацію. Виявилося, що вони знають про її шкідливість, тому не роблять щеплення своїм дітям і відраджують знайомих. Проте відкрито не можуть про це сказати — через загрозу втрати роботи чи ліцензії. По суті, практикуючі українські медики є рабами системи.
Апологети вакцинації стверджують, що вона основана на надійній теорії. Головний аргумент щодо ефективності щеплень — їхня здатність викликати утворення антитіл. Проте останнє зовсім не гарантує імунітету. Наприклад, діти, хворі агамаглобулінемією, нездатні до утворення антитіл, проте видужують від інфекційних хвороб так само швидко, як і інші. Більше того, «перебіг певних вірусних інфекцій (зокрема, краснухи, кору і вірусного гепатиту) у хворих на цю хворобу є набагато легшим, аніж у дітей із нормальним віковим імунітетом» — читаємо в українській медичній літературі.
Алан Філліпс пише про дослідження, проведене британською Медичною радою в 1950 р. під час епідемії дифтерії. Воно показало, що немає зв’язку між захворюваністю і кількістю антитіл: учені виявили здорових людей з украй низькою кількістю антитіл і хворих з високою. Тобто природний імунітет — складний феномен, який не може бути замінений штучною стимуляцією утворення антитіл.
Нині активно поширюється міф про те, що дитячі хвороби украй небезпечні. Насправді практично завжди дитячі інфекційні хвороби проходять самі по собі. Крім того, вони приводять до вироблення довічного імунітету, тоді як прищепний імунітет лише тимчасовий. Тож вакцинація від дитячих хвороб відсуває вразливість дитини на дорослий вік, коли смертність від них на порядок вища.
Раніше було позитивне ставлення до дитячих хвороб. Наприклад, в Британії були поширені т.зв. «корові вечірки»: якщо якась дитина заражалося кором, то сусідні батьки приводили своїх дітей гратися з хворим, щоб вони заразилися і набули імунітет.
Саме дитячі хвороби формують повноцінний імунітет. Встановлено, що люди, які вчасно ними не перехворіли, мають вищу захворюваність іншими хворобами.
Фото: medem.kiev.ua
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 12036 |
Посилання до теми:
17.08.2007 НП: 23 дитини біля скаженого пса!
Коментарі (2)
Олег | 2009-05-13 21:04
Scuns | 2008-06-14 15:47
Не смотря на это в 22 года я заболел (и так же благополучно в течение 1,5 недель) переболел корью. Ну и на кой такая вакцинация???