Партія снайперів ДУЖЕ перелякала владу

Спочатку був жарт. Під час доср*кових виборів чергового позиву, ми включили в одне Інтернет-опитування неіснуючу Маленьку партію снайперів. Народ оцінив гумор – МПС набрала 87% голосів.

Випивши пива, продовжили гумористичний проект – згенерували політичні гасла, які стали народними: «10 патронів – і в Україні буде порядок!», «1000 арештів – і…», «На владу слід дивитися крізь оптичний приціл, а не телевізор!», «Бидло еліті – елітарну кару – розстріл»...

Довелося написати кілька веселих програмних статей. Все. Вичерпалися. Проект для себе закрили. Ага… Ідеї Партії снайперів пішли в народ. Їх підхопили чисельні форуми, сайти.

В якийсь момент я відчув щось схоже на дивну популярність. Адже, всі причетні почали сприймати мою скромну персону як легального лідера найрадикальнішого напівтерористичного угруповання. Повірте, відчуття не найкращі…

Довелося створити літературно-гумористичний сайт на безкоштовному хостингу, де зібрали всі матеріали про МПС. Багато хто сприйняв наші гасла як нову національну ідею. На сайт повалив народ. Самі сформували і запустили форум, почали організовуватися…

Жарт почав перетворюватися на повноцінний народний рух.

В якийсь момент, ми навіть подумували зареєструватися, структуруватися, піти на вибори і взяти всю владу в країні. Думки симпатиків кардинально розділилися.

Більшість гаряче привітала ідею створення партії. Моментально сформувалася радикальна меншість, яка була впевнена, що нам ніколи не дадуть можливості легалізуватися.

Доклавши певних зусиль у пошуках спонсорів, ми зрозуміли, що то марна справа. Грошей ніхто не давав категорично. Між тим, лише процес реєстрації, створення обласних і районних осередків тягне тисяч на 15-20… Додайте офіс, апарат, транспорт, відрядження…

Дуже швидко ми переконалися, що згенерувавши навіть найпрекраснішу ідею, без підтримки негідників, які окупували всі поверхи влади, не можна розпочати будь-якого реального політичного проекту. А звернувшись до них, ми дискредитуємо ідею.

Плюнувши на легалізацію, ми мудро поїхали в експедицію шукати скарби, спілкуватися з цікавими людьми, збирати культурологічні матеріали.

Якщо чесно, нормальному маленькому українцю неможливо створити легальну структуру без великої фінансової підтримки. На мою особисту думку, проект застиг. Ми не можемо повідомити про себе суспільству – є чітка інформаційна блокада. Всі знають, кому належать впливові ЗМІ. Суспільство не знає про нас і не може підтримати. Все. Пауза. Чекаємо.

Ось тут і заговорили радикали. Меншість, яка не вірить у слова, обіцянки і сприймає гасло про 10 патронів і 1000 арештів буквально.

Хай навіть патрон коштує долар. 10 доларів. Гвинтівка 2-5 тисяч доларів.

Це набагато дешевше реєстрації, інформаційних кампаній, а тим більше війн і революцій.

І результат вражаючий! Демократія дуже дорога і марудна справа.

Риба гниє з голови. Всі наші біди від наших же правителів. Саме вони обкрадають народ, втягують нас у якісь безглузді війни. А відповідальність практично відсутня.

Ми не можемо просто так взяти і змінити уряд, парламент, президента. Є купа умовностей, законів, кримінальна відповідальність, репресивний апарат… Все проти нас, проти народу. І за них – владу. Нам не прощають нічого.

Вони можуть спокійно вбивати мільйони людей, привласнювати мільярди доларів. І нічого! Більше того, підконтрольне телебачення зробить з них героїв.

Зрозуміло, радикали Партії снайперів уважно слідкували за нашими спробами легалізуватися. У нас не вийшло.

У суспільстві завжди знайдеться кілька відчайдухів, яким нічого втрачати. Або стрельнуть, або підірвуть…

А відправити погрозливого листа на верхні ешелони влади, гордо підписавшись «Маленька партія снайперів», ще легше.

Державна служба охорони дуже уважно читає подібні послання. Слід зазначити, що охоронці найбільше бояться саме… снайперів. А тут ціла Партія снайперів. Логіку і прикол всі відчули?

Дійшло до того, що деякі особи не хочуть виходити на трибуну на день незалежності… Підняли спецслужби.

Сформували якусь там спецгрупу. Полізли в Інтернет.

Хто ініціатор, лідер?

Не треба ржати! Декому абсолютно не смішно! Жарт, що перетворюється на терор…

Між тим, особисто мені, абсолютно не жаль тих покидьків, які нами правлять. Негідники, корупціонери, злочинці… Ніхто не хоче відповідати за зменшення нації на 6 мільйонів громадян. Розграбовану економіку. Розвалене сільське господарство, соціальну сферу. Збіднілий народ…

До цього моменту вони НЕ БОЯЛИСЯ! Тепер ПОЧАЛИ БОЯТИСЯ!!! Погляду через оптичний приціл…

І особисто я щасливий. То був дуже вдалий жарт.

Сподіваюся, Маленька партія снайперів стане повноцінним народним рухом. Ми легалізуємося. Підемо на вибори. Переможемо. І наведемо в Україні порядок. Не лише в Україні. Скрізь! Настане ера справедливості.

Хоча, потрібно прийняти лише один Закон. «Про особливу відповідальність вищих органів державної влади і суддів». Персональну відповідальність! За корупцію, некомпетентність, роботу на іноземні спецслужби. Конфіскація майна, солідні терміни ув‘язнення, розстріл… Після суду, звичайно. Суддів же звільняти після трьох оскаржених вироків. Якщо була шкода майну, здоров‘ю – теж на нари і до стінки.

Безкарність влади провокує нові злочини. І з цим потрібно рішуче боротися в рамках закону.

І не треба боятися. Справедливу владу не скидають. Її підтримують.

Якщо Президент, Уряд, парламент цього не зрозуміють, продовжуючи недолуге правління, жертвами якого стають тисячі мирних громадян, виникнуть месники.

Можливо, дітям будуть розповідати легенду про Самотнього снайпера, який один змінив життя цілого народу на краще…

Перший результат є!

Україна – переможе!