Ланцюг смерті

Десять років тому, 25 березня 1999 року, загинув лідер НРУ, один із найяскравіших українських політиків сучасності, В`ячеслав Чорновіл.

За офіційною версією, В.Чорновіл загинув у результаті „випадкової дорожньо-транспортної події”. Однак чим далі в часі ми від того березневого дня, тим більше сумнівів у „випадковості” смерті лідера Руху.

„Політичне убивство” – ось як трактують те, що сталося десять років тому на бориспільській трасі.

Втім, загибель Чорновола – лише ланка у довгому ланцюгу смертей українських політиків, журналістів, бізнесменів і державних чиновників. Вочевидь, усіх їх об`єднує одне: вони заважали (або загрожували) комусь.

Характерно, що практично не існує прецедентів розкриття найбільш резонансних смертей. Усі вони покриті зловісною завісою таємниці.

Цей своєрідний «мартиролог», поданий нижче (він неповний, і читачі можуть згадати й інші прізвища), - ще одне запитання до влади, правоохоронних органів і політичної «еліти».

22 квітня 1998 – убивство В.Гетьмана пострілами з вогнепальної зброї;

15 серпня 1998 – загибель одного з найближчих соратників В.Ющенка, керівника “Ощадбанку” О.Веселовського (автокатастрофа);

11 вересня 1998 – загибель глави одеського відділення банку “Україна”, наближеного до В.Ющенка М.Самуся (знайшли втопленим у Дністрі);

25 березня 1999 – загибель лідера Народного Руху України В.Чорновола (автокатастрофа);

4 липня 1999 – загибель відповідального секретаря валютно-кредитної ради Кабміну, першого заступника голови Національного агентства України з питань розвитку та євроінтеграції М.Медолиза (автокатастрофа).

16 вересня 2000 – зникнення і смерть журналіста Г.Гонгадзе;

28 січня 2001 – загибель народного депутата України О.Ємця (автокатастрофа);

7 липня 2001 – загибель директора телекомпанії ТОР І.Александрова (черепно-мозкова травма);

17 лютого 2002 – загибель директора черкаської опозиційної приватної телекомпанії УТС-Центр В.Селезня (автокатастрофа);

5 березня 2002 – загибель генерального директора “Укрспецекспорту” В.Малєва (автокатастрофа);

31травня 2002 – на вулиці Ольжича у Києві знайшли мертвим у власному автомобілі "Опель-Франтьєра" віце-президента Національної телекомпанії України Андрія Фещенка (офіційна версія – «самогубство»).

22 липня 2002 – смерть обвинуваченого у смерті І.Александрова і виправданого Ю.Вередюка («серцева недостатність»);

20 листопада 2002 – у Білорусі знайшли повішеним керівника “Українських новин” журналіста М.Коломійця. (“самогубство”);

18 січня 2003 – знайдений мертвим у вінницькому готелі журналіст радіо “Свобода” С.Набока (“серцева недостатність”);

11 лютого 2003 – загибель народного депутата 2 і 3 скликань А.Єрмака (автокатастрофа);

9 квітня 2003 – загибель президента "Громадського радіо", журналіста О. Кривенка (автокатастрофа);

15 липня 2003 – загибель представника організації «Репортери без кордонів», екс-директора 11-го каналу Дніпропетровського телебачення В. Єфремова (автокатастрофа);

25 липня 2003 – загибель харківських журналістів – директора телекомпанії «Змієв ТВ» В. Кривенок і редактора газети «Вісті Змієвщини» О. Шамрая (автокатастрофа);

5 серпня 2003 – смерть у в`язничній лікарні І. Гончарова - обвинуваченого в організації так званої «банди перевертнів», до складу якої входили співробітники міліції;

30 серпня 2003 – смерть депутата Тернопільської обласної ради, керівника фракції „Наша Україна” в обласній раді, заступника голови Тернопільської обласної організації УНП І. Гавдиди (офіційна версія: „черепно-мозкова травма, одержана при падінні”);

18 листопада 2003 – загибель голови правління енергопостачальної компанії ВАТ «Житомиробленерго» П. Старовойтова (автокатастрофа);

16 грудня 2003 – смерть голови Незалежної регіональної спілки журналістів, виконуючого обов’язки заступника головного редактора газети «Кур’єр» і журналіста інтернет-видання Vlasti.net В. Карачевцева (знайдений повішеним на ручці холодильника у власній квартирі).

3 березня 2004 – загибель директора полтавської телерадіокампанії "ЮТА-TV" і співвласника "Радіо Шансон" Г. Чечика (автокатастрофа);

13 жовтня 2004 – загибель помічника керівника виборчого штабу В.Ющенка в Тернопільській області А. Малицької (автокатастрофа);

3грудня 2004 – смерть голови «Укркредитбанку» Ю. Ляха („самогубство”);

27 грудня 2004 – смерть міністра транспорту і зв`язку Г. Кирпи („самогубство”);

4 березня 2005 – смерть колишнього міністра внутрішніх справ України Ю.Кравченка („самогубство” двома пострілами в голову);

24 серпня 2005 – загибель начальника регіонального управління з боротьби з корупцією в органах Державної податкової адміністрації України П. Бевза (автокатастрофа);

29 листопада 2005 – розстріляний впритул у Львові у власному авто екс-голова Львівської облдержадміністрації С. Сенчук;

21 серпня 2006 – на території Київської області знайдено труп полковника Головного управління по боротьбі з оргзлочинністю Києва, екс-співробітника Донецького УБОЗ Р. Єрохіна (вісім вогнепальних поранень);

16 жовтня 2006 – загибель члена фракції "Наша Україна" Ю. Оробця (автокатастрофа);

25 жовтня 2006 – померла в лікарні свідок по кримінальній справі про загибель екс-міністра внутрішніх справ Ю. Кравченка І. Радзієвська (офіційна версія – „закрита черепно-мозкова травма”. Після смерті, під час розтину тіла, судмедексперти знайшли у голові померлої кулю);

14 січня 2007 – смерть народного депутата України Є. Кушнарьова (смертельно поранений під час полювання);

27 березня 2007 – помер від вогнепального поранення у внутрішньому дворі Святошинського районного суду м.Києва російський бізнесмен М. Курочкін;

5 червня 2007 – на території радіоринку на "Караваєвих дачах" у Києві в приміщенні адміністрації ринку дев`ятьма пострілами застрелений генеральний директор радіоринку на "Караваєвих дачах" Г. Супруненко;

30 листопада 2007 – У Борисполі застрелений один із політтехнологів Блоку Литвина О. Шеремет;

26 березня 2008 – у Шевченківському райвідділі міліції столиці помер В.Шульга — один зі свідків у справі отруєння В. Ющенка („серцева недостатність);

15 жовтня 2008 – під час проведення учбових стрільб застрелився „через необережне поводження зі зброєю” прокурор регіону В. Шуба;

23 березня 2009 – помер виконуючий обов’язки тимчасового адміністратора банку “Київ” В. Пономарь. Існують дві версії смерті. Одна – був убитий з вогнепальної зброї, згідно з іншою – помер у себе вдома, сидячи за комп`ютером.

Як бачимо, мартиролог часів новітніх поповнюється, змушуючи з тривогою думати про майбутнє цієї країни, в якій жити нашим дітям і внукам.