Як взути "табачників"? Досвід "шкільних акцій" часів ОУН

Як не дивно - не вся сучасна українська молодь жує попкорн та соплі. Найкращі її представники намагаються наслідувати своїх найкращих предків. І те, що відбувається зараз навколо особи нового міністра освіти Табачника - вже було. В історії ОУН це називалося «шкільною акцією».

Акція була розрахована на скрутне становище української шкільної молоді. Окрім учнів, до акції приєдналися і їхні батьки, а також українські вчителі.

Фішка була у тому, щоб саботувати усе польське у школах.

Самі школярі виступали проти викладання предметів польською мовою та проти вивчення тієї версії історії, в якій Україна називалася лише частиною Польщі, і т.д. Цікаво, що однією із найбільш серйозних пред’яв до поляків була те, що вони забороняють дітям молитися перед уроками українською.

У вересні 33-го такі виступи пройшли майже в усіх українських сільських школах. Зазвичай це закінчувалося викликом поліції. Поліцейські намагалися арештовувати дітей. На їхній захист ставали матері, б’ючи поліцейських всім, що під руку попадеться.

З іншого боку, члени ОУН проводили диверсії у приміщеннях шкіл. Вибивалися вікна, знищувалися польські державні символи, викидалися портрети польських діячів, встановлювалися українські прапори. На стінах шкіл робилися відповідні написи. Увесь цей фестиваль тривав протягом вересня-грудня 1933 року. І набув таких масштабів, що поліція писала рапорти на тему «українські діти шкільного та нешкільного віку знущаються над польськими дітьми, якщо останні розмовляють польською у присутності перших».

Шкільна акція, нажаль, не мала ніякого практичного ефекту. Окрім пропагандистського, їй не вдалося досягти якогось практичного результату ти спричинити жодних змін. У першу чергу тому, що її не підтримали офіційні українські партії, які на той час як раз почали налагоджувати стосунки з польським урядом, а отже не бажали в чергове з ними сваритися. Сучасна націоналістична молодь знаходиться у більш вигідному становищі. Її підтримують ті, хто називає себе «опозицією». Правда невідомо, чим обернеться така підтримка у майбутньому. Зараз це принаймні означає розголос у ЗМІ.

І нехай Табачника називають цапом-відбувайлом. Людиною, що має відволікти увагу від більш гострих проблем та справжніх загроз.

Та все ж, молодь, котра взагалі не звикла захищати свою національну гідність, має тренуватися. На кішечках. Не лупити ж, дійсно, одразу міністра внутрішніх справ чи головнокомандуючого.

Головне - всі сторони процесу повинні пам’ятати: шкільна акція 1933 мала закінчитися атентатом. В 1933-му це мав бути шкільний куратор у Львові – пан Гадомський. Тоді цьому завадила лише прикра випадковість.