Спротив / методи ненасильства

Ви знаходитесь: Політика / Україна / Львівський національний університет виступив проти русифікації освіти

Львівський національний університет виступив проти русифікації освіти

Зауваження та пропозиції Львівського національного університету імені Івана Франка до проекту «Концепції мовної освіти в Україні».

Загальні зауваження

Проект «Концепції мовної освіти в Україні» у запропонованому для громадського обговорення Міністерством освіти і науки, молоді та спорту варіанті не можна ухвалювати, через його суперечність з нормами чинного закону про мови та положеннями «Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», згідно з якою будь-які заходи щодо розвитку територіальних мов повинні здійснюватися «без шкоди для викладання офіційної мови (мов) держави». Концептуальні засади проекту скеровані першочергово на створення привілейованого стану однієї, а саме російської мови, та суттєво обмежують сфери вживання української мови як державної.

Зміст задекларованої концепції мовної освіти в Україні є спробою реанімувати імперську мовну політику, яку більшовицька система силоміць впроваджувала в Україні. Про це свідчить намагання авторів проекту реанімувати анахронічне поняття «мова міжнаціонального спілкування», існування якого в державах унітарного типу є абсолютно безпідставним, бо всі сфери міжнаціональної комунікації забезпечує державна мова.

Окремі положення проекту є голослівними, необґрунтованими, а у деяких випадках елементарно безграмотними. Зокрема, закладене в основу концепції твердження, що російською мовою «вільно володіє більшість мешканців нашої країни», ані фактично, ані змістовно не відображає реальної соціолінгвістичної ситуації. Варто нагадати, що в Україні з 1991 року російська мова не є обов’язковим навчальним предметом для всіх шкіл, а тому рівень «вільного володіння» з цього часу забезпечують лише російськомовна естрадна та мас-медійна продукція здебільшого сумнівної якості.

Загалом проект «Концепції мовної освіти в Україні», як і законопроект «Про мови в Україні» №1015-3, не передбачає врегулювання мовного питання, а поглиблює поділ у суспільстві та збільшує штучно створену напругу між носіями різних мов. Крім того, запропонована концепція мовної освіти грубо порушує конституційні норми України у сфері мовної діяльності та підриває основи нашої державності.

Пропозиції до тексту окремих розділів

Запропоновано у тексті проекту «Концепції мовної освіти в Україні»	Пропозиції від Львівського національного університету імені Івана Франка
Розділ «Вступ»
«Актуальність нової Концепції мовної освіти зумовлена такими основними чинниками: – світовими процесами глобалізації та інформатизації суспільства; – зростаючим попитом суспільства на мислячу, діяльну, творчу, самодостатню особистість і визначальною роллю мови в її формуванні; – необхідністю перегляду мети, змісту і структури мовної освіти з переходом школи на 11-річний термін навчання і профілізацію її старшої ланки»	«Актуальність нової Концепції мовної освіти зумовлена такими основними чинниками: – необхідністю консолідації та об’єднання громадян України на основі глибокого й ґрунтовного оволодіння державною українською мовою; – світовими процесами глобалізації та інформатизації суспільства; – – визначальною роллю мови для формування діяльної, творчої та самодостатньої особистості; – потребою перегляду мети, змісту і структури мовної освіти з переходом школи на 11-річний термін навчання і профілізацію її старшої ланки».
«В Україні функціонує система неперервної мовної освіти, підкріплена виваженою мовною політикою держави, спрямованою на досконале володіння рідною мовою кожним її носієм, обов’язкове оволодіння державною українською мовою всіма громадянами (незалежно від національності, віросповідання, сфери суспільно-виробничої діяльності), на знання іноземних мов, виховання мовної толерантності».	«В Україні гарантоване обов’язкове оволодіння державною українською мовою всіма громадянами (незалежно від національності, віросповідання, сфери суспільно-виробничої діяльності). Мовна політика України спрямована на забезпечення оволодіння рідною мовою кожним її носієм, а також (відповідно до Європейської хартії регіональних мов або мов меншин) на збереження та вивчення мов, що зникають, знання іноземних мов, виховання мовної толерантності».
«Для більшості населення України рідною є українська мова. У ній акумульовано ментальність, знання і життєвий досвід предків, невичерпні скарби культури, народної думи й пісні, шляхетні, сповнені глибокої людяності правила співжиття, національні й загальнолюдські ідеали».	«Українська мова в Україні є державною, для переважної більшості населення – рідною. У ній акумульовано ментальність, знання і життєвий досвід предків, невичерпні скарби культури, народної думи й пісні, шляхетні, сповнені глибокої людяності правила співжиття, національні й загальнолюдські ідеали».
«Для значної кількості громадян України рідною є російська мова, якою вільно володіє більшість мешканців нашої країни. Це мова міжнаціонального спілкування, одна із поширених міжнародних мов, близькоспоріднена з українською.	«Для частини громадян України рідними є мови національних меншин – білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, кримсько-татарська, молдавська, німецька, польська, російська, румунська, угорська. Носії цих мов мають гарантоване законодавством України право на задоволення своїх освітніх і культурних потреб рідною мовою. Розширення кола мов, що вивчаються в навчальних закладах (у місцях компактного проживання національних меншин), значною мірою характеризує мовну освіту в Україні загалом».
«Вільний вибір мови навчання є важливою характеристикою демократичного суспільства та концепції мовної освіти в Україні»	Вилучити
Розділ «Структура мовної освіти»
«Шкільна мовна освіта поглиблюється у вищих навчальних закладах, де, залежно від рівня державної акредитації, спеціалізації, обраного студентами фаху, диференціюється обсяг і зміст мовних і мовленнєвих знань, умінь і навичок. Університетська освіта дає можливість удосконалювати володіння мовами, насамперед державною, рідною та щонайменше однією з іноземних, адже належне знання мов передбачає вільне оперування мовними ресурсами, реалізацію комунікативних намірів, розвиток умінь працювати з фаховими і художніми текстами, довідковою літературою тощо».	«Шкільна мовна освіта поглиблюється у вищих навчальних закладах, де, залежно від рівня державної акредитації, спеціалізації, обраного студентами фаху, диференціюється обсяг і зміст мовних і мовленнєвих знань, умінь і навичок. Університетська освіта дає можливість удосконалювати володіння насамперед державною мовою, у місцях компактного проживання національних меншин – рідною, та щонайменше однією з іноземних, адже належне знання мов передбачає вільне оперування мовними ресурсами, реалізацію комунікативних намірів, розвиток умінь працювати з фаховими і художніми текстами, довідковою літературою тощо».
Розділ «Умови реалізації Концепції мовної освіти»
«– оновлення державного стандарту сучасної мовної освіти, що дасть змогу піднести мовну освіту на якісно новий рівень, сприятиме формуванню мовної особистості учня/студента, забезпечить кожному учневі і студенту вільне володіння державною, рідною, іноземними мовами, закладе підґрунтя для вдосконалення власного мовлення впродовж життя».	« – оновлення державного стандарту сучасної мовної освіти, що дасть змогу піднести мовну освіту на якісно новий рівень, сприятиме формуванню мовної особистості учня/студента, забезпечить кожному учневі і студенту вільне володіння державною, у місцях компактного проживання національних меншин – рідною, іноземними мовами, закладе підґрунтя для вдосконалення власного мовлення впродовж життя».