У Києві судили "васильківських терористів"

4 січня 2012 року, у Києво-Святошинському районному суді відбувся перший розгляд по суті справи так званих «васильківських терористів» – Ігоря Мосійчука, Сергія Бевза і Володимира Шпари.

Як і минулого разу, велика група підтримки вщерть заповнила зал (зокрема, прийшли однокласники Сергія Бевза) – той самий зал із «суперкліткою», де поверх грат натягнута ще й сітка, щоб підсудним не можна було потиснути руку або щось передати.

Біля клітки стояли два суворих «грифонівці».

Були журналісти, зокрема, три або чотири телеканали, вони брали інтерв’ю в адвокатів. Адвокат Бевза сказав, що цього разу клопотання про зміну запобіжного заходу не подаватимуться – аж до того часу, коли суддя добре вивчить обставини справи, щоб у нього були підстави відпустити хлопців.

Засідання, призначене на 15:00, почалося із запізненням у півгодини – ми чекали у залі, коли привезуть хлопців.

У 15:34 прийшов суддя – Бурбела Ю.С. Хвилин через 5 привели хлопців – з руками, скутими наручниками за спиною. Їх зустріли вигуком: «Слава Україні». Коли суддя запропонував їм сісти, Ігор Мосійчук сказав, що не може, бо коли руки закуті, його комплекція не дозволяє сісти. «Чому ви тортуруєте хлопців?» – крикнув з місця Микола Коханівський. Суддя зробив йому зауваження, а Сергій Бевз, на повторну пропозицію сісти, попросив, щоб хоча б руки наперед перекували. Суддя сказав, що оскільки засідання ще не почалося, він просить наново завести хлопців, і сам вийшов з зали. Згодом по одному знову завели хлопців і вже у клітці закували їм руки спереду.

У мене очі на лоба полізли, чесно кажучи. Така клітка – і у ній ще треба заковувати руки! :( При цьому ще з ними у клітці залишилися троє «грифонів»).

Почалося судове засідання. Кожного хлопця обвинувачують одразу у кількох статтях. Вони усі троє змарніли з обличчя і вигляд мають сумний, хоча й посміхаються близьким. Сергій Бевз у вишиванці, високо тримає голову. Ігор Мосійчук весь час своїм громоподібним голосом робить зауваження і клопотання.

Суддя з’ясовує анкетні дані підсудних. У Мосійчука на утриманні син Святослав 2000 р.нар. і донька Христина 2004 р.нар. Він тримається мужньо, жартує, адресою фактичного проживання у нинішній період називає СІЗО :) Працював головним редактором васильківської газети і ще в одному з фондів. Має зняту судимість у 1996 р. за ст. 206 ч.2. За нею отримав рік позбавлення волі, півроку відбув, а далі був амністований.

У Шпари на утриманні дві доньки 2001 і 2011 року народження. Працював директором ЖЕКу у Василькові. Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Бевз теж має на утриманні сина 2010 року народження. До кримінальної відповідальності раніше не притягувався. Працював директором одного з комунальних підприємств у Василькові. Освіта у Бевза і Шпари вища, у Мосійчука незакінчена вища.

Відводів нема. Суддя щось роздратований сьогодні. Питає, чи можна почати судове засідання. Мосійчук висловив думку, що почати судове засідання неможливо, поки зал не полишать свідки.

Розгляд справи розпочався. Суддя просить вийти осіб, які мають бути допитані як свідки. Зачитує прізвища свідків. Один присутній виходить із залу. Суддя попереджає, що буває іноді необхідність у допиті додаткових свідків. Хто зараз буде в залі, того потім не можна буде допитати.

Далі суддя пояснює підсудним їхні права. Вони встають, я користуюся цією нагодою і просто з першого ряду роблю кадр мобілкою. Починається невеличкий скандал, «грифон» вимагає видалити фото, скаржиться судді, але мені вдається відстояти і знімок, і свою присутність у залі. Пізніше хлопці мені сказали, що «грифони» весь час перевіряли задні ряди – чи там ніхто не знімає на телефони.

Мосійчук каже, що не може скористатися своїми правами, наприклад, нотувати, із закутими руками. Суддя каже: «Ви про відводи щось знаєте? Ви знаєте, що таке право мати захисника і висловлювати клопотання?».

Мосійчук каже, що клопотання подаються в усній і письмовій формі, і він не може подати клопотання у письмовій формі. Врешті-решт, суддя розпорядився зняти наручники, і їх знімають. Присутні аплодують. Суддя злиться: «Шановні, тут вам не цирк і не мітинг, залишайте ці манери поза судовою залою».

Мосійчук відмовляється від двох адвокатів, які були у нього раніше. Вже друге засідання його інтереси захищає симпатична і кваліфікована пані – Оксана Мельник.

Бевз просить залучити в якості захисника його матір (батько і дружина вже залучені). Суддя питає матір, чи її допитували. Відповідає, що відмовилась від допиту за ст.63 Конституції, щоб мати можливість бути захисником свого сина.

Прокурор проти, бо свідки за законом не можуть бути захисниками. Адвокат каже, що батьки не мають ніякого відношення до справи, їх спробували допитати спеціально, щоб вони не могли бути захисниками. Адвокат Мосійчука додає, що свідчити проти сина мати все одно не буде і має на це законне право (ст.63), а якщо зможе і захоче свідчити на користь сина, то зніме з себе повноваження захисника.

Мосійчук додає, що вона не давала свідчень і не включена до переліку свідків. (Як і особи, які були присутні під час вилучення «вибухового пристрою» та інші свідки захисту, додає він).

Суд постановив відмовити у залученні матері Бевза в якості його захисника.

Мати, якій на стадії слідства заприсяглися, що вона зможе бути захисником, не витримує: «Ви люди чи хто? Чому я свого сина можу побачити лише як звіра у клітці? Де ж тут справедливість? Значить, ви і далі будете таке робити».

Шпара подає усне клопотання про залучення в якості захисника його дружини. Вся ситуація повторюється. Суддя довго розповідає про безглуздість подання однакових клопотань, особливо тоді, коли суд позбавлений можливості з’ясувати, наскільки необхідним для слідства був допит батьків чи дружини.

Шпара подає клопотання про залучення ще одного адвоката. Його допустили ще на минулому засіданні. Але сьогодні його в залі немає.

Адвокат Бевза подає клопотання про дозвіл на відеозйомку, оскільки справа є суспільно важливою – до стадії допиту свідків.

Прокурор (їх цього разу двоє, чоловік і жінка) заперечує – на стадії допитів свідків і підсудних, тобто на стадії судового слідства. Решта – на розгляд суду.

Адвокат Мосійчука цитує закон про те, що суспільство має право на інформацію, зауважує, що процес відкритий, каже про прозорість судочинства тощо.

Ще один адвокат каже, що можна заборонити зйомку лише на стадії допиту свідків.

Мосійчук каже, що розглядається справа по обвинуваченню двох депутатів міської ради, громадсько-політичних діячів, суспільно резонансний процес, який висвітлюють ЗМІ.

До того ж, СБУ кинула тінь на їхнє ім’я, безапеляційно звинувативши підсудних у тому, що не підтвердилось на слідстві. Хай тепер громадськість побачить, як під час судового слідства буде з’ясовано істину.

Решта підсудних підтримують. Шпара: «Хай люди побачать, живемо ми в Україні чи в совку, де СБУ працює методами КДБ».

Суд постановив частково задовольнити заявлене клопотання – дозволити фото і відеозйомку зі стадії судових дебатів..

Адвокат Оксана Мельник, посилаючись на закон, де є пункт про дозвіл учасникам судового процесу проводити фіксацію судового засідання за допомогою науково-технічних засобів, подає письмове клопотання про дозвіл їй фіксувати судовий розгляд за допомогою фотоапарату Кенон. Суддя перепитує, для аудіозапису чи для фото. Вона каже: для аудіо.

Суддя дозволяє фіксацію попереднього судового розгляду засобами аудіофіксації.

Пані Мельник просить допитати як свідків осіб, яких нема у переліку свідків - з приводу діяльності Мосійчука на посаді голови комітету у справах законності і правопорядку у Васильківській міськраді, а також як журналіста. Він займався боротьбою з наркоторгівлею тощо.

Суддя каже, що на даній стадії, не чувши обвинувачення, не бачивши матеріалів справи, неможливо оцінити обгрунтованість такого клопотання. Адвокат наголошує, що серед свідків, допитаних СБУ, немає жодного свідчення на користь підсудних, і зачитує чималеньких перелік пропонованих нею свідків захисту.

Прокурори вважають, що дане клопотання на даній стадії не підлягає задоволенню – спочатку треба допитати тих свідків, що є в переліку.

Адвокат Бевза наголошує, що прокурор і слідчий порушили ст.22 КПК про всебічне і об’єктивне розслідування справи – усі свідки лише проти обвинувачених.

Підсудні підтримують це клопотання. Мосійчук хоче додати до цього переліку свідків, які вже свідчили, але внаслідок фальсифікації справи з боку СБУ не були включені до переліку свідків. А саме Олексія Чернегу, який працював і був затриманий разом з Бевзом і Шпарою, у нього були вилучені ті ж докази, що й у інших. Але після того, як він погодився на співпрацю, з нього зняли всі обвинувачення. Про це він сам написав у відкритому листі президенту. Також Бойка Юрія, який дав неправдиві свідчення під псевдонімом Дорошенко, після чого теж звернувся до президента.

І ще одного свідка, який може свідчити, де, хто і коли готував провокацію для усунення хлопців з політичної арени Василькова. Також дружину Ганну Мосійчук, яка бачила, як один громадянин виходив з офісу перед тим, як там знайшли вибухівку.

Суд відмовив у задоволенні цього клопотання, бо вважає їх передчасними.

Мосійчук подає клопотання на дозвіл журналістам виключно на фотозйомку. Бо вона «німа» і не може попередити свідків.

Прокурор каже, що якщо судді не будуть заважати спалахи, то він не проти.

Мосійчук каже, що можна попросити журналістів не зловживати спалахами. У часи, коли не було фото, на подібних судах художники робили замальовки. Бо це історія, «Ваша честь, ви зараз творите історію». Суддя, я помітила, від цих і подібних слів кривив обличчя, йому це дуже не подобалось.

Суддя відмовив – аргументувавши, що суд позбавлений можливості контролювати, знімають фото чи відео, і що це може негативно вплинути на порядок в залі.

Мосійчук подає клопотання про забезпечення гласності судового процесу шляхом індивідуального клопотання журналістів, які вкажуть марки і моделі фотоапаратів.

Адвокат Бевза подає клопотання, щоб фото дозволили у перервах, коли суддя у нарадчій кімнаті і вони нікому не заважають.

Суддя відмовив! Навіть у перервах! Сказав, що якщо будуть окремі клопотання від окремих ЗМІ на окремих стадіях, тоді це, можливо, буде розглянуто. Бо, каже, неможливо контролювати порядок в залі і поведінку свідків.

Господи, як же вони бояться гласності…

РОЗПОЧАЛОСЯ СУДОВЕ СЛІДСТВО.

Суддя питає, чи нема заперечень, щоб читати лише результативну частину.

Адвокат Мосійчука, посилаючись на бажання підзахисного, просить читати у повному обсязі. Решта підсудних з нею згодні.

Жінка-прокурор починає читати обвинувальний висновок – повністю.

Мосійчук каже, що якщо прокурор сидить, вона проявляє неповагу до суду. Суддя каже, що вона звертається не тільки до суду і тому може сидіти. Робить Мосійчуку зауваження за розмови у клітці.

Прокурорка читає скоромовкою, чути погано, тому у номерах статей, інкримінованих хлопцям, можуть бути помилки. Якщо я все правильно почула, це ч.1 ст.14, ч.2 ст. 258, ч.2 ст.258-2 і ч.1 ст.263 КК. Це підготовка до теракту, публічні заклики до теракту, незаконне поводження зі зброєю і вибуховими речовинами.

Суддя зупинив прокурора о 17:15 у зв’язку із закінченням робочого дня. Оголошено перерву до 14:00 24 січня.Коли хлопців виводили, вони крикнули: «Слава Україні!». Зал дружно гримнув «Героям слава!». Обличчя судді у цю мить треба було бачити…

UPD. Два основних враження: по-перше, увесь цей “цирк” із заковуванням рук тощо – робився для того, щоб створити у суспільства враження, ніби йдеться про якихось особливо небезпечних злочинців, лідерів терористичної організації абощо.

По-друге, переважна більшість наших співгромадян все ще дізнається новини з телевізору, а тележурналістам для сюжету потрібна “картинка”. Якщо позбавити їх можливості знімати, сюжету просто не буде. І навіть статті не так охоче розміщуються і не так добре сприймаються на сайтах, якщо їх не ілюструють свіжими фото. Отже, суд так уперто, незважаючи на безліч по-різному сформульованих клопотань, забороняв фото- і відеозйомку для того, щоб на суд перестали ходити журналісти, тобто, щоб зменшити поінформованість про нього суспільства.