Польський вектор ЄВРО

Чемпіонат світу і Європи з найпопулярнішої на планеті гри— футболу проходять з чіткою регулярністю, раз на чотири роки. У високосні роки — європейська першість, в проміжках між ними світова.

Отже, після здобуття Україною незалежності пройшло 10 таких турнірів, по 5 чемпіонатів світу і Європи. Україна виступала лише на одному з них — чемпіонаті світу 2006.

На чемпіонат світу і Європи потрапити не так просто, існує відбір, лише господарі турнірів традиційно грають без нього. Останнім часом коло учасників турнірів розширюється, нині в чемпіонатах світу беруть участь 32 команди, Європи —16. Але ж під егідо Всесвітньої федерації футболу (ФІФА) близько 200 країн, Унії європейських футбольних асоціацій (УЄФА)— близько півсотні. То ж учасників турнірів визначають попередні дворічні відбірні турніри.

На чемпіонат Європи 1992 року Україна просто не могла потрапити, бо відбір до нього починався за 2 роки до цього, коли ми ще були в СРСР. А от на чемпіонат світу 1994 року потрапити могли б. Але світова футбольна спільнота надто повільно визнавала Україну, і ФІФА ухвалила доволі таки дискримінаційне рішення — допустити до відбору ЧС-1994 від колишнього СРСР лише Росію, як «правонаступницю» Союзу.

У відборі до всіх наступних 8-ми турнірів Україна вже брала участь. На жаль, невдало. І пробилася лише на чемпіонат світу 2006 року в Німеччині, де виступила успішно, увійшла у число 8-ми кращих команд. Між іншим, привів збірну на чемпіонат головний тренер Олег Блохін, найвидатніший футболіст в історії українського і всього радянського футболу. Він же очолює збірну України і на Євро-2012.

Візитна картка збірної Польщі набагато вагоміша. На міжнародній арені збірна країни ще з міжвоєнних часів. Польща — учасниця 7-ми чемпіонатів світу, починаючи з третього, з 1938 року. Найвищі досягнення, і це був злет польського футболу,— треті місця і бронзові медалі на чемпіонатах світу 1974 і 1982 років. З 1924 року збірна країни бере участь в Олімпійських іграх. Польща — чемпіон Олімпіади 1972 року і срібний призер в 1976 року.

Що тут порівнювати. Хоч видатних спортсменів в Україні завжди вистачало. Але ось ще один прояв нашої бездержавності.: надто довго ми жили, грали під чужими прапорами. Пригадати хоча б чемпіонат світу 1986 року. В складі збірної СРСР з 11-ти футболістів на поле виходили 9—10 динамівців Києва. А ще ж за збірну успішно виступали гравці з «Дніпра» (Дніпропетровськ), «Шахтаря» (Донецьк).

ДВА ГОСПОДАРІ ТУРНІРУ

Рішення про проведення чемпіонату Європи 2012 року в Україні і Польщі УЄФА ухвалила п’ять років тому, у 2007-у. Чемпіонати світу і Європи далеко не завжди проходять у країнах, які є грандами футболу. Останнім часом вибір диктується й намірами активніше розвивати цю гру в не дуже футбольних регіонах.

Отож, ЧС-2002 року ФІФА вперше провела в Азії. позаторішній світовий чемпіонат — вперше в Африці, в ПАР. Для більшого охоплення країн грою №1 почали практику проведення турнірів у двох країнах. ЧС-2002 провели в Японії і Південній Кореї, попереднє ЄВРО-2008 — у Австрії і Швейцарії. І ось Україна —Польща.

Поза сумнівом, те рішення УЄФА мало й політичний підтекст. 2007-й — це середина президентства Віктора Ющенка, саме при якому, не варто це забувати, ми й отримали право на ЄВРО. Це президенство однозначно асоціювалося в Європі і світі з європейським вектором розвитку України. Ще свіжа була в пам`яті європейської спільноти й наша Помаранчева революція, цей порух України до демократичного розвитку.

Польща ж — не просто наш сусід, слов`янська країна, близька нам за мовою, ментальністю, врешті, за спільною, бодай і непростою історією. Польща стала нашим головним провідником на шляху до європейського співтовариства. А сама ця країна на той момент вже 8 років була членом НАТО (з 1999-го) і 3 роки членом Євросоюзу (з 2004-го).

Тому залучення України, спільно з Польщею, до проведення ЄВРО мало цілком очевидні мотиви. Та й всередині України це напряму пов`язувалося з європейським вектором розвитку, розглядалося, як реальний шанс, можливість показати себе Європі, наблизитися до неї в політичному плані. Так гадалося. Я сталося — побачимо.

ПОЛЬСЬКО-ЄВРОПЕЙСЬКА ГОТОВНІСТЬ

Польща на третину менша України як за територією, так і за населенням. Водночас, значно потужніша за економічним розвитком. І ВВП, і бюджет держави тут значно вищі. А членство в Євросоюзі ще більше підкреслило різницю в підході й підготовці двох країн до ЄВРО. Саме зі вступом до ЄС, в який ми потрапимо невідомо коли, Польща отримала від Європи величезні кошти.

Це взагалі політика ЄС — економічно підтягти, відсталі, звісно ж, за європейськими, західними мірками, новоприйняті в Унію країни Східної і Центральної Європи. Велика фінансова допомога, кредити, гранти європейських фондів давно вже вливаються в економіку Польщі, розвиток соціальної сфери —освіти, науки, комунального господарства. Вся ця підтримка торкнулася й підготовки до ЄВРО.

Коли зараз дехто з наших чиновників наче аж хвалиться, що ми затратили на підготовку до ЄВРО в кілька разів менше, ніж Польща, то про що йдеться? Хіба що про те, що Україну кинули напризволяще з підготовкою до чемпіонату, а Польща отримала на нього колосальну закордонну підтримку. Загалом йдеться про сотні мільярдів євро, власних польських і зарубіжних, вкладених там в ЄВРО. В Україну ж ніякі очікувані інвестори не побігли, Зрозуміло, не розкошелився і Євросоюз щодо країни, де ще десятки років «прямуватимуть в напрямі» ЄС.

Не дуже відгукнувся і наш український бізнес, хоч вітчизняні олігархи вже прорвалися в когорту європейських багатіїв, давно потіснивши польських. Отож, практично весь тягар підготовки до чемпіонату було покладено на нашу державу, на її більш ніж скромний бюджет.

Мабуть, не зараз, не під «гарячу руку», а вже по завершенні ЄВРО в Україні доведеться таки розбиратися з тим, що і як тратилося з державної кишені на підготовку чемпіонату. Розбиратися з тими численними зловживаннями й скандалами, які супроводжували цю підготовку. Таку ініціативу вже висунула опозиція, зокрема, один з її лідерів Микола Томенко. Або лідер партії УДАР Віталій Кличко, котрий, як діючий чемпіон світу, безумовно, розуміється на спорті і запропонував розібратися, чому це спорудження та реконструкція наших стадіонів коштували майже втричі дорожче, ніж польських.

ФУТБОЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ БОЙКОТ

Всі останні тижні європейська спільнота була переповнена ідеями і закликами щодо бойкоту, в тій іншій формі, української частини ЄВРО-2012. Причиною було названо згортання демократії в країні, політичні репресії, з конкретним посиланням на головних політв’язнів. Форми бойкоту пропонувалися різні, починаючи від повного перенесення української частини чемпіонату в іншу країну (для цього навіть пропонували відкласти турнір на рік).

Різку заяву зробив уряд Іспанії, а, нагадаємо, що саме вона є діючим чемпіоном Європи і світу. М`якша форма бойкоту — заяви про демонстративний неприїзд на турнір в Україну президентів і прем`єрів країн, команди яких гратимуть у нас. Але не вдаватися бойкоту закликала Європу навіть українська опозиція.

В Польщі теж нема однозначності стосовно цього. До повного бойкоту турніру і перенесення його з України закликав лідер опозиції Ярослав Качинський, глава партії «Право і Справедливість» попередній прем`єр-міністр країни. Не зайве нагадати, ўо він рідний брат президента Польщі Леха Качинського., який трагічно загинув разом з дружиною і всією польською елітою у квітні 2010 в авіакатастрофі під Смоленськом. Радикально настроєні поляки вважають Росію винуватцем цієї трагедії, а Україну вважають надто залежною від Кремля, звідси й така тінь на ЄВРО.

Втім, польське керівництво не поділяє ідеї бойкоту. Президент Броніслав Коморовський заявив, що Україна має таки проводити чемпіонат. Але водночас дуже рішуче й критично висловився нашому президентові Януковичу щодо політичного ув’язнення Юлії Тимошенко, з яким у Європі напряму пов`язують з ідею бойкоту. Не варто забувати, що Польща однозначно підтримала Помаранчеву революцію, одним з лідерів якої була Тимошенко, до речі, доволі популярна в Польщі.

Втім, Коморовський все ж загалом висловився за підтримку України , інакше вона , як він заявив. «піде на Схід». Проти бойкоту виступив і прем’єр Дональд Туск. Та й громадська думка країни, в переважній більшості, за спільне з Україною проведення чемпіонату.

Ще деякі штрихи польського ЄВРО. Сліпе жеребкування звело в одну групу турніру команди Польщі і Росії. Значить, бути цьому матчеві, і якраз у Польщі. Про «симпатії» поляків до Росії відомо давно, хоч і спорт є спорт. Несподівана колізія виникла, коли збірна Росії обрала для поселення у Варшаві готель «Брістоль», один з найшикарніших у столиці, в самому центрі міста. Але він знаходиться поруч з Президентським палацом.

А на сусідньому будинку встановлена дошка в пам'ять загиблих позаторік президента Качинського і польської еліти. І біля дошки радикально настроєні поляки проводять, часто й всупереч бажанню міської влади, мітинги і поминання покійних. А винними їх загибелі, називають, як було сказано, росіян. Тому польська влада попросила збірну Росії, чи не могла б та змінити місце поселення, аби запобігти якимось можливим ексцесам.

Другий сигнал надійшов від польської влади на адресу російських вболівальників. Країна, яка рішуче покінчила з тоталітарним минулим, нагадала росіянам, що в Польщі заборонено комуністичну й іншу тоталітарну символіку. Так що за розмахування прапорами із зіркою, серпом і молотом можна й потрапити під кримінал. Словом, від політичних пристрастей навряд чи кудись сховаєшся.

БЕЗ НЕЗДОРОВОГО АЖІОТАЖУ

В період підготовки до ЄВРО, тобто в останні роки, я не раз разів побував у Польщі, бачив ситуацію зсередини. І порівняння не на нашу користь. Головне враження — підготовка чемпіонату там проходила покійно, планово. Якщо й були якісь ексцеси, а поза увагою польських медіа, відтак громадськості, не пройде ніщо, все це не йде в порівняння з тими скандалами й викриттями, які супроводжували підготовку чемпіонату у нас.

Взяти хоча б дві столиці — Київ і Варшаву. Я не помітив у Варшаві якогось будівельно-ламального буму, дивних оборудок з посиланням на ЄВРО. А скільки таких «довколачемпіонатних» скандалів спалахнуло у нашій столиці. Нищенні історичної спадщини, пам`яток історії та культури часто прикривалося підготовкою до ЄВРО. Досить згадати, як нищили один з історичних пагорбів міста, киваючи на те, що тут, мовляв, буде якась «зона» для ЄВРО. Так звана «реконструкція» насправді ж нищенні і «дерибан» Андріївського узвозу теж в значній мірі «прикривалися» єврочемпіонатом.

В серпні минулого року я побачив повністю відновлений центральний стадіон Варшави, красень-стадіон, на якому 8 червня пройде відкриття ЄВРО-2012, матч Польща—Греція. Добре пригадую цей стадіон по багатьох попередніх приїздах у Варшаву. Він уже давно не дів, як спортивний об’єкт. Тут знаходився, як запевняли, найбільший базар Європи, який розрісся і на величезну довколишню територію довкола власне стадіону.

З ухваленням рішення про ЄВРО в Польщі, всі ці торгові джунглі миттю було вичищено, і почалося, по суті, спорудження нового стадіону на місці старого. А тепер пригадаймо затяжну київську епопею зі знесенням потворного офісного центру, хмарочосу, який почали городити прямо перед входом на Національний Олімпійський стадіон, де пройде фінал ЄВРО. Чи ж місце тут було цьому монстру, який би доповнив і так спотворену хмарочосами площу.

Або згадаймо недавній скандал з цінами в українських готелях для туристів ЄВРО, вищими, ніж у Римі, Парижі чи Лондоні. Прагнення хапуг від готельного бізнесу з менталітетом підворітні нажитися й на чемпіонаті розлютила навіть коректного президента УЄФА Мішеля Платіні, який зробив дуже різку заяву. Чи міг би допустити таке здирництво польський готельний бізнес. То ж багато вболівальників відреагували адекватно: житимуть в Польщі, а на матчі їздитимуть сюди.

До речі, так зробили й деякі футбольні збірні, а це цілі великі делегації, часто й на сотні людей. Навіть виступаючи за календарем чемпіонату в Україні, поселяються вони в Польщі.

ПАРІ З РЕКТОРОМ

Взагалі ж у Польщі футбол люблять надзвичайно. В цьому я ще раз переконався у свій недавній приїзд два з лишком місяці тому до прикордонного Перемишля. Місто, звичайно, не є одною з футбольних столиць країни, але подих ЄВРО відчувається у всьому. — на сторінках преси, книжкових розкладках, в сувенірній продукції. В тому, що тут поселятимуться чимало вболівальників з Польщі, інших країн, які потім їздитимуть в Україну на матчі.

Неподалік від університету завершено реконструкцію чудового стадіону з красивим зеленим газоном.

Ректор Перемишльського університету доктор Ян Драус— футбольний вболівальник зі стажем в кілька десятиліть. Ми поговорили з ним про славні часи польського футболу, згадали добре відомих і у нас знаменитих колись футболістів Польщі, таких, як Збігнев Бонек, Гжегош Лято, Влодзімєж

Любальські, Казімєж Дейна, Анджей Шармах. Але щодо нинішньої збірної Польщі, пан ректор був настроєний доволі критично. Навіть запропонував мені парі, заявивши, що збірна Польщі програє всі три матчі відбірного турніру в групі, притому, доволі не сильній (Польща, Росія, Греція, Чехія). Я не погодився,сказавши, що не можуть поляки все програти, не звівши бодай один матч внічию чи й вигравши. Ми побилися об заклад. А пан ректор побажав успіхів і збірній України в її значно важчій групі (Англія. Франція, Швеція).

Що ж, політично-бізнесові пристрасті нехай зараз відійдуть зараз на другий план. А починається все-таки свято європейського спорту, яке ми проводимо разом з сусідами-поляками.