Шоу доленосних виборів

Хтось скаже, що в заголовку якась нелогічність: якщо це доленосні вибори, то чому шоу?

Але , врешті, навіть в наймогутнішій державі світу США вибори нової влади, включно з президентськими, часто проходять з елементами політичного шоу.

Інша річ, що у нас деякі поняття набувають чомусь негативного значення.

Як ось тут, коли все перетворюють не просто в шоу, а  в погане шоу, фарс, ,клоунаду. Між тим, наступні парламентські вибори, може, й не марно  дехто називає  доленосними.

В ситуації, коли під загрозою опинилися державна мова,  демократія, сама державність, ці вибори могли б зупинити такі небезпечні процеси.

   Звичайно,більш кардинальні зміни можуть настати після виборів президентських. Адже й нинішні більш ніж невеселі зміни почалися після останніх з них, початку 2010 року.  І все ж, новообраний парламент, Верховна Рада 7-го скликання, міг би , по-перше, реально відновити свій статус головного законодавчого органу держави, відновити парламентаризм, фактично майже розтоптаний,  по-друге, стати в ці непрості часи форпостом державності.

При одній умові: це буде дійсно оновлений, демократичний парламент. А такий може бути обраний лише на чесних, демократичних виборах. Однак, чи будуть вони саме такими — дуже велике питання.

    Виборче шоу почалося задовго до самих виборів, з ухваленням нового виборчого закону. Введення одночасно трьох новацій порівняно з двома попередніми парламентськими виборами — більш ніж сумнівний експеримент. Нагадаємо їх. Перше — введено змішану систему виборів, пропорційно-мажоритарну. Тобто, половина парламенту обирається за списками партій, половина —  у 225-ти одномандатних округах.

Ця система була на виборах 10 років тому. Але від неї відмовилися, вважаючи, що у нас відбувається нормальна політична структуризація суспільства, що наші партії стають на ноги. То ж вибори парламенту у 2006 і 2007 роках пройшли  повністю за  пропорційною системою.

Тепер ось повернення до змішаної,бо, мовляв, депутати від партій — це щось абстрактне, а від округу — більш конкретне. Що у нас означає мажоритарка, як обирається депутат від округу, як купується цей мандат і за  скільки саме (суми давно озвучені), всім відомо.

    Друге нововведення — анульовано у виборчому процесі такий суб’єкт, як блоки партій. Нині балотуються винятково партії. Третє — різко підвищено прохідний бар`єр для проходження партій у парламент: був 3 відсотки, став 5.

    Кожне з цих трьох положень має право на існування. Але введення трьох одразу різко змінює  ситуацію на виборчих перегонах. І, як зазначають  аналітики, на користь влади і не на користь опозиції. Залишається лише дивуватися, чому за такий виборчих закон голосувала і опозиція, яка тепер  розводить руками і бідкається  на вкрай недемократичний закон.

    «Демократизм» його в дії, а заодно ще один прояв  виборчого шоу ми побачили і щойно, коли Центрвиборчком сформував окружні виборчі комісії по всіх 225-ти виборчих округах. Як відомо, саме окружком є тим органом, який проводить вибори в  окрузі і підбиває їх підсумки. Роль цих комісій важко переоцінити. Хто ж рахуватиме голоси?

   Окружком налічує до 18-ти членів. Автоматично отримують по одному місцю в комісіях парламентські фракції, а їх у нас 5. Решту партій, які делегуватимуть своїх членів у комісії, за законом визначає жеребкування.

Так от,  до нього були допущені не лише ті понад 20 партій, які подали на вибори партійні списки, а й  ті, які не подали їх, не спромоглися, внаслідок своєї малопотужності чи й просто віртуальності, але  зареєстрували своїх кандидатів десь в одномандатних округах. Причому, абсолютно не обов’язково в усіх 225-ти. Бо законом  і не встановлена якась квота: наприклад, щоб зареєстрували кандидатів бодай у 20—30 округах.

І дійшло до абсурду: право на жеребкування отримали партії. які зареєстрували по 2—3, навіть по одному кандидату! А сліпий жереб посміхнувся цим «диванним партіям». Натомість не посміхнувся партіям, які виставили потужні списки, зареєстрували десятки чи й сотні кандидатів і, за всіма рейтингами, мають пройти в парламент. Це, зокрема. ВО «Свобода» і партія Кличка «УДАР».

    А тепер подивімося, хто рахуватиме голоси, визначатиме переможців виборів. Заодно погляньмо, хто  крутиться в нашому карикатурному політикумі, де кількість партій вже перевищила 200. Отже, місця в окружкомах, у всіх (!) 225-ти комісіях,  отримали  політична партія "Руська єдність", яка висунула лише 5 кандидатів у виборчих округах, партія "Громадянська солідарність" — 4 кандидати, політична партія "Русь єдина" —  3 кандидати,  "Союз анархістів України" —  2 кандидати, партії "Молодь до влади", "Братство" та "Єдина родина", які висунули лише по 1 кандидату!

У когось є сумніви, що ці декоративні партії  всунули своїх людей у окружкоми не для контролю за балотуванням своїх кандидатів в округах, яких там і нема,  а  для обслуговування інших, потужних політичних сил, які й плодять подібні декоративні  партійки.  Отже, чекаймо чергових виборчих фальсифікацій і маніпуляцій під прикриттям отаких комісій.

   Наступним етапом шоу стане подібне  формування з декоративних партійців  дільничних виборчих комісій, цієї первинної, низової ланки виборів, комісій, яких у нас понад 30 тисяч. Можна лиши уявити, які шалені кошти кидають олігархи на творення отаких партійок і таких комісій.   

     Ще одним проявом шоу стало висування  в кандидати клонів-однофамільців. І спробуй-но виборцю щось второпати, коли по одному округу балотуються 5 Іванів Іваненків, з яких три — Івани Петровичі.

    Виборча кампанія, яка вже йде повним ходом, знову переповнена брудом. Особливо з поверненням до мажоритарки, адже саме в округах киплять найбрутальніші битви за мандат. Доходить до анекдотичних ситуацій. Знову сиплються в поштові скриньки людям  численні ерзац-газети, власне, газетоподібні листівки, анонімки без вихідних даних, в порушення закону, переповнені бруду й наклепів на  опонентів по виборах.

     Все це більш ніж сумно. Але поговоримо про політичні сили, які дійсно  хотіли б зробити ці вибори доленосними, демократичними. Принаймні, це задекларували. Але наскільки  ці  декларації виливаються в справи? І чи не піддалися й ці сили пошесті перетворення виборів у погане шоу і фарс?

    Мова про опозицію, демократичні державницькі сили.  Попри благі наміри про об`єднання, вони йдуть на вибори чотирма колонами. Схоже, інакше воно й не могло вийти. Питання в тому, чи зможуть ці сили бодай координувати свої дії на виборах, не кажучи вже, що повинно бути виключене будь-яке взаємопоборювання і чвари. Цього вже ми бачили в останні роки достатньо.

      Найбільш потужна  — Об`єднана опозиція,  утворена на базі партій «Батьківщина»   і «Фронт змін». Йде на вибори  під прапором ВО «Батьківщина». Очолювала виборчий список, затверджений з’їздом, Юлія Тимошенко, в першій п’ятірці був поданий і Юрій Луценко.

Цим політв`язнім ЦВК заборонила балотування, дуже легко пославшись на закон,  який дійсно забороняє балотування ув`язнених. То ж очолюють виборчий список Арсеній Яценюк,  Анатолій Гриценко і Олександр Турчинов.

    Прогнозовано окремими списками йдуть на вибори ВО «Свобода», очолювана Олегом Тягнибоком, і  партія УДАР зі своїм лідером Віталієм Кличком.

   Інтригою було питання походу на вибори «Нашої Україна» і Української народної партії, партії Майдану і  більшої частини колишнього Народного Руху. Обидві партії опинилися на маргінесі  великої політики, особливо НУ, та й УНП після трагічного розколу Руху 13 років тому. Нарешті, затяжні переговори цих партій про об`єнання на вибори, а в  подальшому — і в єдину партії були завершені,  ці дві партії йдуть на вибори єдиним списком як Союз патріотичних сил, але, згідно закону, юридично від одної партії —  нею стала «Наша Україна». Очолили виборчий список  голови партій Віктор Ющенко і Юрій Костенко. Формально в об`єднання увійшов і вже зовсім здрібнілий КУН, Конгрес українських націоналістів. 

   Подив викликало формування виборчих списків партій. Хотілося б вірити в оновлення нашого політикуму, прихід свіжих  молодих сил. Але знову чути про  включення в списки опозиційних сил олігархів (купівля місць у списках?), людей, наближених до партійних вождів,  сірих, маловідомих постатей з областей,   політиків «містечкового розливу» з їх неадекватними амбіціями.  Де вже тут суспільні інтереси.

    Натомість викликає  подив  відсутність у списках багатьох відомих політиків, які багато зробили і ще багато можуть зробити  для України. Невже не повинні були б потрапити   в список, і  на високі, прохідні місця від тої ж «Нашої України», скажімо. Іван Заєць, або Валерій Асадчев. котрий при Ющенку був головою Полтавської обласної державної адміністрації, одним з кращих глав областей. 

І якщо вже «Наша Україна»  і УНП скрізь хваляться, що їхнє об`єднання підтримали понад 30 громадських організацій, першими з них називаючи «Просвіту», Союз офіцерів України, «Меморіал», то невже не логічно було б  потужно включити до виборчого  списку бодай  представників  цих організацій.  Невже аж на 150-у позицію в списку «Батьківщини» заслужив Дмитро Павличко? 

Диву даєшся,  що не  включений  в жоден з опозиційних списків голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний.  А ми ще балакали торік на Всесвітньому Форумі українців про якісь квоти в нашому парламенті   для світового українства, нашої діаспори, трудових мігрантів Тут же забули про голову УВКР, організації, що об`єднає 20 мільйонів закордонних українців. І таких прикладів можна навести безліч.

    Чимало відомих громадських  діячів, представників інтелігенції подалися  по інших партійних списках. З одного боку, якось важко пред`являти їм претензії,  якщо їх  «забули» лідери  опозиції,але з іншого, ці люди фактично підтримали своїм авторитетом явно непрохідні парті,  а то й взагалі якісь політичні клони, штучні утворення та проекти

    Ключове питання — чи зможуть опозиційні сили уникнути протиборства на виборах. Питання не зайве, бо вже початок виборчої кампанії засвідчив — на жаль, не можуть. В один і той же день я побув на  з`їдах  УНП і «Нашої України».  Доповідь Віктора Ющенка була короткою, хвилин 20, але він встиг сказати  багато негативу на Юлію Тимошенко і партію «Батьківщина», політичного союзника по опозиції.

У Юрія Костенка доповідь була довшою, то ж він встиг розкритикувати всі три союзні опозиційні колони — і «Батьківщину», і «Свободу», і  УДАР. Образно висловився,  що на вибори йде «триголовий Змій-Горинич» в образі опозиції. А що роблять цьому змієві в казках? Відрубують голови. Ось так про союзників по опозиції, по боротьбі з антиукраїнським режимом. Буде толк в такій боротьбі, в такому веденні виборчої кампанії? Не мовчать у відповідь і «Батьківщина», й   УДАР.

Найбільш стримано веде себе «Свобода», хоч цю партію вважають найбільш радикальною в опозиції. Характерний факт: «Свобода» хоч і йде на вибори  окремим списком, але узгодила з Об’єднаною опозицією кандидатів по мажоритарних округах. Попросила собі квоту в кілька десятків округів., а по інших  округах кандидатів,  альтернативних «Батьківщині»,  не виставляла. На відміну від партії УДАР, яка виставила кандидатів  майже по всіх  округах. «Наша Україна» спільно з УНП  виставила кандидатів лише по кілько десятках округів.

Але так чи інакше,  майже по всіх округах будуть балотуватися, взаємопоборюватися, мінімум, по два кандидати від «Батьківщини» й УДАРу), а  по кількох десятках округів —аж по три, разом з нашоукраїнцями. Нормально?   В результаті хто пройде? Регіонали, комуністи, відверті олігархи? Це те, про що аналітики попереджали і застерігали  кілька місяців тому. Почуто не було…

    В сценарій перетворення  доленосних виборів у фарс, написаний ворогами України, можливо,  й  за її межами, вписуються і численні скандали, якими переповнена виборча кампанія, і  присутність у ній політичних клоунів. Натомість відходять в минуле серйозні політичні сили і серйозні політики.

Чого варта деградація  першої  за часом утворення нашої демократичної партії —УРП, яка трансформувалась в УРП «Собор», пережила скандали і розколи і врешті прибилася до такої собі «Української платформи», з якою і йде на вибори. Дрібнити опозицію, відбирати в неї голоси?  Якийсь політичний вакуум, якесь міжчасся. Випробувані політики відходять на другий план, молодий політикум не визрів. Можна на пальцях одної руки  перелічити  серйозних політиків нової генерації.

   …Зі з`їзду «Нашої України» я  повертався разом з делегацією  Чернігівщини. «Ну, як Вам з`їзд?» , з надією в очах запитували мене партійці,  дійсно достойні  люди, які, на відміну від колишніх партійців  від влади,  не порозбігалися з партійних лав. «А що з’їзд?», відповів я їм. З`їзд — це політичне шоу, також потрібне у виборчій кампанії, як її старт. Але лише як старт. А далі — чорнова, напружена робота у виборчій кампанії.  

Ось на завтра й побачимо, чи піде з того ж дня  потужний фінансовий, медіальний, людський ресурс на цю виборчу кампанію. Особливо враховуючи, що вступили в неї з величезним запізненням, порівняно з іншими…Через півмісяця після з`їзду я зайшов у обласний штаб «Нашої України», яким став офіс союзників з УНП — настільки деградували в організаційному плані нашоукраїнці.

В штабі була тиша, ні власне, штабу — всього кілька чоловік (для порівняння, в УДАРі — десь  30), ні серйозного фінансування, ні агітаційних матеріалів. Останнє надбання — людський ресурс. І той  значною мірою втрачено. Партійців у  районах  перехопили штаби інших політичних сил, і не лише опозиційних. А чого дивуватися? За дводенну роботу членом  дільничної виборчої комісії від   одної з партій людям пообіцяли по 3 тисячі гривень.

 …На 24-й день після з`їзду, якраз в День Незалежності, коли скрізь всі  повним ходом агітували за кандидатів і свої партії,  мій земляк і приятель їхав у Чернігів, в обласний штаб «Нашої України» —  ще лише на нараду і за вказівками. Це називалося — «виборча кампанія» доленосних виборів…

Х           х                 х

    До чого може доборотися опозиція, красномовно свідчить звернення члена Центрального проводу УНП, кандидата в депутати по Дубенському  округу 154, що в Рівненській області,  Бориса Кушнірука  до лідерів партій: ВО ''Батьківщина'', ''Удар'', ''Наша Україна'', УНП.

Цитую: «Рейтинг підтримки Партії регіонів в окрузі не перевищує семи відсотків. Але свою ставку влада зробила на Данила Корилкевича – голову Дубенської райдержадміністрації, аграрного олігарха, мультимільйонера, статки якого оцінуються в сотню мільйонів доларів США.
   

Натомість партії демократичного спрямування висунули по цьому округу чотирьох кандидатів у народні депутати: ВО "Батьківщина" – Валентина Королюка, "УДАР" – Василя Тимощука, "Наша Україна" – Любомира Кінаха, УНП – Бориса Кушнірука. Очевидно, що сумарно ці кандидати наберуть суттєво більше ніж Данило Корилкевич, в той же час поодинці можуть йому програти».

     Кушнірук цілком резонно пропонує цим опозиційним силам провести дослідження по цьому округу і визначити найбільш рейтингового кандидата. Всі ж три інші мають зняти кандидатури на його користь, що готовий зробити і Кушнірук, якщо буде визначений інший єдиний кандидат. Чи прислухаються до цього лідери партій?