«Я хочу жити в європейській Україні!»

11-річний Давид Тарасенко став героєм чернігівського Євромайдану, про що його батьки дізналися постфактум. «День» з’ясовував, як виховують патріота

РОДИНА ДАВИДА ТАРАСЕНКА

Цей чернігівський хлопчисько за один день став зіркою YouTube після того, як виступив на мітингу на підтримку Євромайдану в Чернігові і висловив зовсім не дитячі думки.

Зокрема, відповідаючи на запитання ведучого — навіщо він сюди прийшов, Давид Тарасенко заявив: «Я прийшов, щоб підтримати євроінтеграцію, тому що цей бандит Янукович хоче зробити з усіх нас рабів! Він хоче забрати наші гроші... А ще Янукович перебуває під впливом Путіна, за якісь жалюгідні гроші він продав український народ! Я хочу жити в європейській Україні!».

«ЗВИЧАЙНА» СІМ’Я ІЗ ТИПОВОЇ П’ЯТИПОВЕРХІВКИ

Давиду Тарасенку лише 11 років, він навчається в шостому класі СШ №3. За словами хлопчика, він повертався додому після закінчення уроків у другу зміну, побачив якийсь мітинг у центрі міста і вирішив підійти й подивитись. А коли ведучий почав запитувати у людей, чому вони тут, не розгубився, зібрався з думками і виступив. Та так чітко, що йому аплодували всі присутні. Коли увечері того самого дня журналіст розмістив це відео на місцевому новинному сайті, невдовзі воно зібрало тисячі переглядів і десятки коментарів. Хтось щиро підтримував хлопчика, а хтось написав, що дітям не місце в політичній грі.

До речі, батьки хлопчика на той момент не були присутні на мітингу і навіть не знали про рішучий вчинок свого сина. Звичайно, вони пишаються тим, що Давид не боїться висловлювати своєї думки, не за віком розумний, але водночас побоюються, щоб учителі й особливо адміністрація школи не почали тиснути на хлопчину, занижуючи йому оцінки або чіпляючись без причини. З чуток, навіть директора школи вже викликали на килим до вищестоящого керівництва для розмови на цю тему. Хоча, можливо, його викликали зовсім з іншого приводу. Ми ж сподіваємося, що сміливий хлопчик не постраждає за свободу слова і висловлювань, які гарантовані Конституцією України. Тетяна Анатоліївна, класний керівник хлопчика, зауважила «Дню»: «Єдине, що я можу сказати: Давид — це дитина, у якої уже формується особистість і власний погляд на цей світ».

До речі, наступного вечора Давид прийшов на мітинг у Чернігові вже з групою підтримки — своїми друзями та однокласниками, і разом вони заспівали пісню, щоб підтримати всіх присутніх. А кореспондент «Дня» напросився в гості до хлопчика, щоб познайомитися з Давидом та його батьками ближче і розповісти читачам, у якій сім’ї зростає юний патріот.

Виявилось, що його батько Валерій і мама Олена — звичайнісінькі чернігівці, живуть у п’ятиповерхівці неподалік «Мегацентру». Батько за фахом технік-технолог радіоапаратури, колись давно працював на «ЧеЗаРе», потім став приватним підприємцем. Отримав травму, пошкодив хребет, був прикутий до ліжка й отримав групу з інвалідності, залишився без роботи. Щоправда, тепер групу з нього зняли, і лікарі, за словами мого співрозмовника, не хочуть подовжувати інвалідність — вимагають хабара.

«А для мене це неприйнятно, — поділився з нашими читачами Валерій. — Я думав, може, відкрити своє підприємство. Але час для цього не найсприятливіший. Я підрахував: якщо працювати по-чесному, сплачувати всі податки, давати хабарі чиновникам, які приходять тебе перевіряти, доведеться працювати за «спасибі» або ж собі на збиток. А ще й нинішня влада вимагатиме: «Віддай половину бізнесу!». Тому в нашій країні просто невигідно працювати».

Мама Давида закінчила педінститут, але працює зовсім не за фахом — тренером у фітнес-клубі, веде тренування більш ніж із 70 напрямів (степ, фітбол, йога, пілатес і калланетика тощо). Любить спорт, ратує за активний і здоровий спосіб життя і сина до цього привчає. Їхнє улюблене спільне дозвілля із сином — катання на роликах.

«ФІЗИЧНЕ ПОКАРАННЯ У ВИХОВАННІ НЕПРИЙНЯТНЕ!»

За словами батьків Давида, головний принцип у вихованні, якого вони спільно дотримуються, — дитині можна все, що їй корисно, що не на шкоду. А ще вони ніколи не застосовували щодо нього фізичного покарання. Найжорсткіше покарання — моральний осуд і позбавлення комп’ютера. «Сіднички сина не знали ременя, тому він вважає, що позбавлення комп’ютера — це тиранія», — говорить, усміхаючись, тато. За погані оцінки, несумлінне ставлення до навчання він обмежує можливість сина грати в комп’ютерні ігри — на годину, на день тощо. А за допомогу в хатніх справах, за ранкову зарядку час для ігор, навпаки, додається.

«Виступити на мітингу — це було його особисте рішення, ми навіть про це не знали. Це справді думки нашого сина, ми його до цього не підбурювали, — розповідає Валерій, батько хлопчика. — Річ у тім, що ми сім’єю дивимось телевізор, спілкуємось, обговорюємо події, що відбуваються. Деякі друзі у нас живуть за кордоном, багато хто їздить до Європи відпочивати і, звісно, розповідають про те, як там живуть люди. Тому ми вважаємо, що в ЄС нашій країні буде набагато краще, ніж у союзі з Росією».

Я розпитала Давида і про те, чи подобається йому вчитись, які у нього улюблені предмети. «Навчатись у школі мені не дуже подобається, оцінки в щоденнику такі собі — 7—8—9, а улюблені предмети — світова література й українська мова, — розповів він. — Ще я займаюся шахами, отримав четвертий розряд, відвідую фотогурток, є навіть дипломи і нагороди. Але найголовніше захоплення — це комп’ютер. Ходив на заняття в комп’ютерний клас. Мої улюблені ігри — «Битва героїв» і «Демон Слай», у яких важлива стратегія».

ЛЮБОВ ДО КНИЖОК ЗАКЛАДЕНО ГЕНЕТИЧНО

За словами Валерія, у хлопчика аналітичний склад розуму, йому і математика добре дається. А от мама впевнена, що у нього здібності до літератури. Давид любить читати і навіть намагається щось своє написати — і вірші, і прозу (казки, оповідання в жанрі фентезі). До речі, хлопчик із дитинства любить читання, зараз може прочитати до 300 сторінок за день. Йому подобається фантастика, нещодавно прочитав «Трьох мушкетерів» Олександра Дюма, «12 стільців» Ільфа і Петрова — сподобалися. Ще вивчає енциклопедії. Напевно це захоплення передалось йому від батьків, адже у них у вітальні я побачила велику бібліотеку. Виявилось, Валерій збирає книжки мало не з такого ж віку, у якому нині його син Давид.

А мама, до речі, теж любила літературу ще зі шкільної лави, а сьогодні вона навіть пише вірші — про своє улюблене і рідне місто Чернігів, про нашу країну. Ще Давид хороший актор, говорить, що у нього добре виходить імітувати голоси людей. Не соромлячись, на прохання батьків він встав і виразно прочитав кілька віршів, зокрема — і свої.

«Давиде, а ким же ти хочеш стати, коли виростеш?» — запитала я. «Президентом! Я думаю, що впораюсь», — майже не замислюючись відповів хлопчина. «Коли ми обговорювали, яке ім’я обрати для малюка, нам хотілося, щоб він зростав розумним і кмітливим, щоб став мудрецем, тому назвали на честь біблейського царя Давида — батька наймудрішої людини — царя Соломона. Сподіваємось, що в нашому роду теж зростатимуть мудреці, хоча наша система освіти цьому й не сприяє. Але ми все-таки віримо, що Давид і його діти житимуть краще, ніж ми!» — говорять Валерій і Олена.