Останнє оновлення: 22:59 субота, 28 березня
Рух нікуди?
Ви знаходитесь: Політика / Україна / Народний Рух України на вибори як партія не йде
Народний Рух України на вибори як партія не йде

Народний Рух України на вибори як партія не йде

Такий основний підсумок зїзду НРУ, що відбувся в суботу в Києві.

Мається на увазі, що Рух не братиме участі у виборах до Верховної Ради України 26 жовтня по загальнонаціональному виборчому округу, тобто за партійним списком.

Все інше про «участь партії у виборах» — лише набір слів.

Короткий екскурс в історію

8 вересня ми відзначаємо  25-у річницю утворення Народного Руху України. На превеликий жаль, більш ніж скромно. Між тим, цей ювілей обов`язково треба було б  відзначити. Воздати належне могутній організації, що йшла на чолі здобуття незалежності України.

Водночас, я вже писав нещодаво, що ми маємо відзначити 25-річчя УТВОРЕННЯ Руху, а не його ІСНУВАННЯ. Бо це різні речі. Насправді Народний Рух не існує 25 років як партія. Мова навіть  не про те, що в перший період він ще не був оформлений як партія. Мова про те, що ці чверть століття чітко ділиться на дві  частини. Перше десятиліття, в тому числі і перші три роки до оформлення Руху в партію, — це славна історія. Наступні 15 років — це агонія.

Переломним моментом став трагічний розкол Руху весною 1999 року. Це окрема й сумна тема, яку  чомусь так і не обговорили ні 5 років тому, у 20-річчя Руху і 10-річчя його розколу,  знищення, ні зараз, коли прийшли нові ювілеї. Тому просто констатуймо: обидві партії, що утворился з розколотого  Руху, за ці 15 років зійшли нанівець, опинилися на узбіччі великої політики.  І та, що, хоч і будучи меншою і здрібнілою, юридично зберегла горде ім`я Народного Руху, і більша, структурованіша, багатша частина розколотого Руху — УНП., Українська народна партія.

Ось коротка хронологія участі обох партій у виборах, адже саме вибори   — вінець діяльності політичних партій.

Сумні виборіади

Останніми виборами, в яких тоді ще єдина партія брала участь, були парламентські 1998 року, коли НРУ здобув десь три десятки мандатів і утворив власну фракцію.

Далі — розкол і провали. Саме  в  рік розколу Руху,  восени 1999-го,  пройшли чергові президентські вибори. На них переміг діючий президент  Леонід Кучма. Обидва голови партій, що утворилися на руїнах Руху, балотувалися на виборах. Голова НРУ Геннадій Удовенко набрав один з лишкм відсоток, голова партії, що згодом прибрала назву УНП, і лідер того крила Руху, яке ініціювало  розкол, Юрій Костенко набрав два з лишком відсотки.

Для Народного Руху це стало останнім на наступні 15 років самостійним балотуванням на виборах, далі партія тулилася до тих чи інших блоків, і тут нема чого аналізувати. УНП ж  таки пробувала йти на вибори. Хоч результат був таким же сумним. Програно всі 7 загальнонаціональних виборів— або не йшли на вибори  самі, або йшли і «провалювалися», або в кращому разі пролазили в складі якогось блоку.

Отримавши такий ганебний послужний список, під тиском рядових партійців обидві партії торік нарешті об`єдналися.  У травні з`їзд УНП ухвалив рішення про саморозспуск партії і влиття її структур і членів у Народний Рух України. Щоправда, в юридичному плані це чомусь не завершено по сьогодні, бо й досі існує начебто та ж УНП.

Між тим, почалася нова виборча кампанія—позачергові вибори Верховної Ради, призначені на 26 жовтня. Це щасливо співпало з ювілеєм — 25-річчям утворення Народного Руху. І ось за два дні до ювілейної дати,  6 вересня,там само, де й було проголошено, утворено Рух, в знаменитому залі Київського політехнічного інституу (нині вже університету)  в один  день пройшли  і передвиборчий з`їзд НРУ, і ювілейні  урочистості. Бліц-ерзац-з`їзд і  і бліц-ерзац-урочистості.

«Підберіть хто-небудь, Христа ради, наш Народний Рух»

На з`їзд прибуло всього 166 делегатів з 220-ти обраних Тобто, була відсутня майже чверть їх.  Власне, це був другий етап 23-го з`їзду НРУ. Перший пройшов у  весною,  в рамках президентської виборчої кампанії, коли партія висунула свого голову  Василя Куйбіду кандидатом на президента. Логічно було б на цьому другому етапі з`їзду першим питанням обговорити і підбити підсумки цього балотування. Власне, підсумки участі партії в цих виборах, адже, повторю, саме вибори —пік діяльності партій і проходять вони, за нормальних умов, не щотижня.

Такого обговорення взагалі не відбулося, це питання взагалі не було в порядку денному. Невже лише тому, що результаи цього нещасного балотування були просто жалюгідні —0,06 відсотка. Шість сотих! Не було що обговрювати? Крім мимохідь кинутої самим  Куйбідою фрази, що весною партія ледве нашкребла мільйон з лишком гривень, потрібих для реєстрації кандидата, а плюс до цього вдалося нашкребти на саму виборчу кампанію лише 30 тисяч. І це основна причина ганебного результату?  Може, ще треба було приплатити гроші партійцям, щоб  вони проголосували за свого голову? Адже той набрав менше голосів, ніж числиться членів партії.

…З`їзд почався із запізненням на півтори години. Виявляється, затяглося засідання Центрального проводу партії. Втім, у цьому була своя логіка, адже все там і було вирішено, а на сам з`їзд було винесено готові рішення партверхівки. Воістину,  в стилі радянських часів, коли посполитим на зборах говорили «Єсть мнєніє», тобто вказівка згори. То ж з`їздові, вищому керівному органу партії, залишилося лише мовчки проштампувати «мнєніє». Що й було зроблено за якісь півгодини.

Відкривши   об 11.30  з`їзд, головуючий — голова партії Василь Куйбіда одразу зазначив, що о 14.00 — урочисте засідання з нагоди ювілею Руху. То ж з`їзд має завершитися о 13-й, за півтори години. Впоралися ще щвидше. О 12-й з хвилинами всі питання порядку денного були розглянуті. Без обговорення. 

В тому числі такі серйозні, як ухвалення нової редакції Програми партії, змін до її Статуту, затвердження Хартії цінностей Руху —  набору абсолютно правильних слів. По всіх цих документах головуючий повідомляв, що  все вже розглянули і схвалили  провід і ще вужча його керівна структура Політрада, і тут же ставив на голосування. Все було майже одноголосно «За». Отак щвидко дійшли до основного питання  — участі у виборах.

По основному моменту «мнєніє» верхівки партії було таким: Рух  на вибори за загальонаціональним округом, тобто за списком, не йде. Чи не основною мотивацією голова партії назвав брак  фінансів навіть на реєстрацію, не кажучи про саму кампанію. Зазначу, що уже під завісу з`їзду в репліці одного делегата пролунало, що потрібні для реєстрації партії на вибори 1,2 мільйона гривень —  це всього десь по 25 гривень на партійця. Не кажучи про перевірений прийом багатьох партій, які, не бажаючи постати наймитами олігархів, торочать про «народну підтримку», насамперед, середнім класом—  підприємцями, фермерами. Очевидно, Народний Рух  принаймні чесно визнав, що ніякий «народ» фінансами його не підтримає.

Перед тим, як понуро  проголосувати цю капітуляцію Руху як політичної партії, делегати прослухали сумну інформацію свого голови, чому не вдається ще один варіант «участі партії» у виборах. Власне, це й  не варіант, а  політичне лукавство, до якого вдаються нині партії, говорячи, що вони йдуть  У БЛОЦІ  з кимось.

Внесемо ясність.Очевидно, ці вибори пройдуть за старим виборчим законом, за яким обирався у 2012  році нинішній парламент. Блоки партій як суб`єкт виборів не балотуватимуться, як балотувалися на виборах у 2006 і 2007 роках Вдруге підряд вибори пройдуть за змішаною системою за участю кандидатів-мажоритарників і  лише партій.Тобто,  половина Ради — 225 депутатів обираютья по виборчих округах, половина — за списками ПАРТІЙ, які балотуються по єдиному загальнодержавноу округу і  поділять  ці 225 мандатів пропорційно набраним голосам.

Але коли зараз говорять про «блоки» Порошенка,  Тимошенко, Гриценка, інші, мають на увазі ось що. Юридично балотується така-то партія, наприклад. «Громадянська позиція», яку очолює Анатолій Гриценко. Але вже оголошено, що, умовно кажучи,  «в блоці» з нею йде партія «Демократичний альянс». Це означає, що у виборчий список партії, яка балотується, включаються кандидати від партнера по блоку, як правило.у головну частину списку, першу п`ятірку чи десятку, та й нижче. 

Василь Куйбіда  розказав делегатам, як безрезультатно завершилися  переговори Руху з іншим демократичними державницькими партіями щодо того, щоб НРУпішов  з ними у «блоці». Зрозуміло., переговори велися  з рейтинговими партіями, які мають добрі шанси пройти в парламент. Але вони, схоже, не захотіли  підбирати Рух у попутники з його «рейтингом»?     

Фіаско завершилися навіть не перемовини, а їх спроба на найвищому рівні   з партією Президента Порошенка «Солідарність». Максимум, куди допустили голову Руху ,— до одного із заступників голови Адміністрації Президента. Цей чиновник дав зрозуміти, що Рух до президентських дверей не підпустять. За іронією долі саме він зачитав потім на ювілеї хвалебне вітання Президента Рухові.  

З`їзду, проголосувавши за капітуляцію партії, зосталося лише перейти до третього варіанту  «участі партії» у виборах: затвердити список кандидатів по мажоритарних округах, відтепер офіційно висунутих партією.Тохи більше двох десятків людей.  Крім самого голови партії, абсолютно невідомі загалу прізвища, в основному, місцеві партдіячі. З`їзд заявив про готовність узгодити цих кандидатів з кандидатами інших державницьких партій по тих же округах і в разі потреби дозволив своїм партійцям знімати кандидатури на користь  більш рейтинових союзників з інших партій.

Все не так гладеько…

З`їзд практично вже завершувався, розглянувши всі питання. Але найцікавіше почалося в останньому пункті порядку денного «Різне». Це стандартний пункт, де озвучують різні репліки, заяви. Але коли взяв слово першй заступник голови партії Іван Заєць, депутат парламенту 5-ти скликань і багаторічний перший заступник  голови влитої в Рух УНП, почалися справжі дебати, без яких спробували  обійтися на з`їді. Іван Олександрович виголосив блискучу промову, як і завжди. Про те, що втрачаємо шанс оновити країну після Майдану.

Про важливість парламентських виборів, після яких тільки й можливе повне оновлення влади. Про надзвичайно серйозну загрозу державі з боку внутрішніх ворогів, залишків старого режиму, які знову можуть опинитися в парламенті. Нарешті, про те, як же Рухові потрапити в парламент? Іти партією, списком, не наважилися, по мажоритарних округах, більш як по 20-ти, добре, як вдасться здобути хоча б один мандат.

Тому Іван Заєць запропонував повернутися до варіанту блокування і назвав, з ким саме. Це Радикальна партія Олега Ляшка. Ось з нею переговори ще не завершено.  Ляшко не дав чіткої згоди, але й не відкинув варіант блокування.

Іван Заєць говорив так переконливо, що після млявого обговорення Куйбіда поставив на якесь умовне голосування пропозицію піти на таке блокування чи, якщо вже обережніше, продовжити  такі переговори. Проголосували. Всі здогадувалися, що мова йтиме про надання Ляшком одного, максимум, двох місць у прохідній частині його списку. Скоріше всього,  голові партії Куйбіді і тому таки Зайцеві. Врешті, в цьому нема нічого поганого.

Голова вже готовий був закрити з`їзд, але виявилося, що це ще не все. Слово взяв політолог, професор  Валерій Бебик,один з кандидатів по округу, висунутих з`їздом,  і доволі перекониво закликав все ж піти на вибори, як партії,  списком. А потім голова Київської обласної організації Руху не лише підтримав цю пропозицію, а й відкинув   варіант «блокування», та ще й з  партією Ляшка.

Побачивши такий поворот подій. голова партії не став закривати з`їзд, а оголосив, що це вважатиметься лише його черговим етапом.

Говорячи юридичною мовою, хоч би і в найближчі дні з`їзд Руху може зібратися на свій третій етап і остаточно визначитися щодо виборів. Юридично можна  переголосувати рішення про неучасть партії у виборах за списком і таки повноцінно піти не вибори. Але реально таке переголосування навряд чи відбудеться. Щодо блокуваня з Ляшком,  все визначиться в найближчі дні. Та й існує календар виборчої кампанії, за яким  реєстрація партій на вибори завершується за кілька днів.

 

Святкування

Голова партії не марно просив делегатів не розбігатися , бо навряд чи знаменитий зал Політехніки тріщатиме від учасників урочистостей. Не тріщав. Півтори сотні делегатів, дещиця ще приїжджих, сотня-друга завсідників київських  «тусовок», плюс наловили трохи студентів, кому це  було цікаво.

Разючий контраст з помпезним святкуванням 20-річчя Руху у 2009 році за участю Президента України Ющенка в головому нашому Палаці «Україна». Втім. справа не в помпезності, а  в настроях. Мінорний тон  задав перший голова Руху Іван Драч, котрий через 25 років мусив констатувати і невиконання більшості програмових положень Руху, окрім здобуття незалежності, яка нині просто під загрозою, і падіння авторитету Руху в суспільстві. При тому, що останнє явище Іван Федорович вважає несправедливим і що Рух не треба принижувати,  а йому самому не варто самоздрібнюватися,  а треба мати гідність.

В якійсь мірі уособленням славної історі і печального сьогодення Руху  став виступ Миколи Поровського,  власне, основна доповідь з історії становлення Руху. Хотілося сказати «Честь і слава таким,  як Поровський, які стояли біля витоків Руху».  І додати : «Сумно за таких, як Поровський, котрі зліпили на хребті Руху і з його середовища свої дрібні партійки і  десятиліттями тримають їх в політикумі, на його узбіччі, й не подумуючи об`єднати національно-демократичні сили».

На цьому тлі бличкуче прозвучала велика вітальна промова того таки Олега Ляшка, суть якої, цитуючи нашого генія Шевченка,  —«Борітеся,  поборете», відстоюючи Україну.

 х   х   х

Власне, у Руху три шляхи, три варіанти. Перший: чесно ліквідуватися  фактично і юридично. Другий: існувати юридично, бути мертвим чи напівмертвим фактично — сьогоднішній стан. Третій: існувати і юридично, і фактично. Останній варіант, ще й з об`єднанням довкола себе національно-демократични сил, був би найкращим. Але він можливий лише при докорінній перебудові партії, її очищенні. Реально це чи ні? Багато відомих рухівців, з ким я бесідував на з`їзді і святкуванні,  вважають, що ні, що Рух —   це лише славна історія, врешті,  що «поїзд пішов».

Але, серйозно криткуючи нинішній Рух, я більше, ніж багато хто,  наївно вірю в можливість оновлення Рухуі закликаю до цього.  Дійсно що наївність? Але  проголосували  ж на з`їзді ось таке звернення: «З`їзд закликає всі національно-демократичні сили згуртуватися і йти на вибори єдиним списком». Прекрасний        , правильний, ритуальний заклик.  Але скажіть чесно, яка відстань від цього заклику — ЄДИНИЙ СПИСОК!— до його реалізації  в цю виборчу кампанію? Мабуть, десь така, як відстань до Марсу. То ж  «Без надії сподіваймося»?

закрити

Додати коментар:

SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM

Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

Реклама на сайті SVOBODA.FM

SVOBODA.FM - LIVE!
Фотоновини

  Чернігівська фабрика запустила у виробництво захисні костюми, бахіли, нарукавники і маски

SVOBODA.FM

RedTram
Загрузка...
Північний вектор