Саботаж за статутом: У «Десні», замість вчитися воювати, готують бирки
Пам'ятаєте, про що я писав кілька місяців тому? Це була реальна підготовка. Це було життя не в казармі, а на полігоні. Це було навчання щодня по 8 годин. Автоматники вистрілювали по 4-5 магазинів щодня з детальним аналізом чи не кожного влучання чи промаху.
Це була підготовка солдатів, які вміють воювати і головне – хочуть. Мотивація просто зашкалювала. Ми самі не вірили, що це можливо в українській армії.
Все було настільки добре, що багато хто почав підозрювати, що це все показуха, яку влаштувало Міністерство оборони і Міністерство інформації (вкупі зі світовою закулісою і озброєним спецзагоном масонів)…
Не автомати, а «ДРОВА»
Але зо 3 місяці тому я перестав про це писати. Перестав з однієї простої причини. Ми перестали готуватись. Приїхав якийсь полковник, який сказав, що нас готують "не по уставу". Що він мав на увазі? А ось що.
Ми жили не у казармі, а на полігоні у закинутому ангарі. Для нас і для всіх людей при пам'яті це були умови максимально наближені до реальних. Непристосоване приміщення, організація охорони і патрулів. Організація дій групи по команді "тривога". Кожен займає своє місце. Для полковника це було "не по уставу". Бо солдат має жити в казармі. А приміщення, де жили ми, - непристосоване до життя.
Ми спали на бетоні на карематах у спальниках. Стеля місцями протікала. Вікна - з тріщинами. Для нас це було нормально. Ми знали, що в АТО - гірше. Для полковника ж це було - "не по уставу". І нам привезли ліжка. Через кілька тижнів полковник зробив зауваження, що у нас "неодинакові ліжка, а ліжка мають бути одинакові". Нам привезли одинакові ліжка.
Ці зауваження тривали доки у нас не з'явились "бирки" - це такі собі підписи всього. У нас навіть з'явилась бирка "дрова" на ящику з дровами. А біля грубки висів список осіб, які мали право підкидати дрова. Офіційно це називається "мають допуск до виконання обов'язків опалювачів". Хоча зрозуміло, що ніхто ніяких інструктажів не проводив.
Ми жили зі зброєю, спали зі зброєю, їли зі зброєю. Гвинтівки постійно були з нами. І коли я їхав кудись без своєї зброї, я мав відчуття, що щось забув/загубив (згадайте, коли ви забували вдома мобільний телефон, відчуття – ті ж). Для нас це були умови, максимально наближені до бойових. Для полковника – "не по уставу". Зброя має зберігатись у ставниці, в зброярні у казармі і аж ніяк не на полігоні.
Вся суть
І полковника можна зрозуміти. Приїде перевірка, полковник отримає на горіхи. Або з нами там щось трапиться і будуть запитання - що вони там робили? І у полковника знову будуть проблеми.
Але зверніть увагу на головне. Всі зауваження полковника стосувалися лише побутових умов. І жодного зауваження, яке б стосувалось рівня нашої підготовки. Полковник навіть поняття не мав, як ми готові, що ми знаємо і вміємо. Більше того – він навіть цим не цікавився. Бо він знає, що його за це ніхто не похвалить. А от за те, що ми живемо "не по уставу", його можуть покарати. І все. Наш експеримент закінчився.
В результаті 100% нашого часу виправлення недоліків і реагування на прискіпування різних перевірок зайняли. Ми перестали готуватись. Як це не парадоксально, але в момент, коли ми виправили всі недоліки, наша «експериментальна група» перестала існувати. З солдатів, які тренувались на полігоні, ми перетворились на завгоспів, які сторожили матеріальні цінності, які нам привезли волонтери, щоб створити нормальний навчальну школу.
* * *
Я не знаю, до кого саме я звертаюсь. Але я прошу - визнайте, що у нас в армії немає програми підготовки солдатів, яка відповідає сучасним реаліям. У нас є програма, за якою солдату для вправи стрільби з ПМ виділяється 3 кулі. Для вправи «стрільба з АК» – 7 куль.
Дозвольте відмовитись від цього маразма. Зрозумійте, що є офіцери, які знають, що робити натомість. Дозвольте офіцерам, у яких є бачення, знання і досвід, як готувати боєздатних солдатів, готувати їх.
Дозвольте цим офіцерам створити нову програму підготовки солдатів і не заважайте їм. І будь ласка, зробіть так, щоб ця нова програма підготовки не зависла у вас десь у штабі на 3 місяці.
Це треба робити негайно.
Дайте добро на експерименти! Це я прошу усіх, хто має хоч якийсь вплив на керівництво армії. Це єдиний шанс зробити армію боєздатною. Це єдиний шанс перестати плодити напівосвічених демотивованих солдатів, які ненавидять армію, командування і не хочуть воювати.
Мені дуже, шкода, що я вже не зможу стати частиною такого експерименту. Але я дуже б хотів, щоб тих, хто прийдуть в Десну після мене, готували за сучасною програмою.
Майкл ЩУР
А ось і сам автор в ролику, підготовленому перед мобілізацією ще півроку тому:
До речі,
БИРКА 2, и, жін.
1. Паличка або дощечка, на якій робили нарізки для лічби, підрахунків у господарстві.
"Очевидно, всі народи спочатку позначали числа зарубками на паличках, які на Русі називались бирками" (Наука і життя, 7, 1964, 21).
2. Невеличка дощечка або металева бляшка з номером або написом, яку прив'язують до шиї тваринам, а також до різних товарів, тари і т. ін.
"Живці кожного сорту в'яжуть в окремі пучки і прив'язують до них бирки з назвою сорту" (Колгоспник України, 7, 1958, 35).
Джерело: Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 167.
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 9997 |
Посилання до теми:
19.02.2016 Тези до другої річниці російської агресії проти України
15.02.2016 Заява Волонтерської спільноти та громадських організацій щодо подій навколо 53 бригади
2.02.2016 "Дозор" дотягнуть до стандартів НАТО на чернігівському полігоні
11.01.2016 Складальник металобрухту підірвався на снаряді на полігоні Десна
28.11.2015 Вибух у "Десні"
4.09.2015 Українсько-польський камуфляж презентували на полігоні у Десні
Коментарі (2)
Анархист | 2016-02-25 22:47
мариман | 2016-02-25 10:08