Брянський «причал» для ворогів України

В історії не раз бувало, коли під час війни для сепаратних перемовин агресор використовував майданчики так званих "нейтральних держав". Щось подібне було з Німеччиною на заключному етапі Другої світової у Швейцарії.

Звичайно, то історія давня, а нацистський режим і не ховався за "гибрідністю" зі своїми нелюдськими мріями. Він спокійно озвучував свою стратегію проти совецького режиму.

Інша справа…

Інша справа – участь російського агресора у війні на нашій землі і "не визнання" цієї ж участі усі 4 роки. А на додаток-ще й "по братські" облаштовує "нову" дружбу з сепаратистським анклавом, його діячами та з окремими постатями з нашої землі, які, на диво, й досі нічого агресивного у діях "старшого брата" не угледіли!

Ось і впродовж 2017 року офіційні установи Росії, не соромлячись співгромадян, зливаються у полюбовних заходах з представниками "ДНР-ЛНР". І прикладом "дипломатичної" нісенітниці, узаконеної агресоркою, стають контакти сепаратистських формувань з федеральними суб’єктами Росії. Як от на Брянщині, де набула популярності активність "ДНР-ЛНР". Сюди вже прибувають не тільки поодинокі "депутати народних зборів" чи "міністри" "республік", поспішають сюди за підтримкою до кабінетів чиновництва найближчої до столиці України області "повноважні" делегації "республік" по лінії так званих "міжнародних відносин". І направляються вони у лісовий край, за інформацією інтернет-ресурсів Брянської області, з метою пошуку можливостей вижити в анклавах та вдало "разруліть" свої шкурні інтереси. І дарма, що прикордонна до Сумщини область є депресивним регіоном Росії (за підсумками соціологічних досліджень віднесена до федерального суб’єкту, де обласний центр опинився серед категорії "бідні та залежні міста"), представники сепаратистських формувань все одно знаходять тут надійний "причал" для себе. Мабуть простіше з місцевим населенням, яке краще інших "навчене" кремлівським телебаченням "розрізняти" "гдє правда, а где ложь" і яке успішно солідарізується с "донеччанамі і луганчанамі, борюмищимися протів украінскіх фашистов за свою свободу".

ЗМІ наближеної до нашої Сумщини Брянської області розповідають, як на початку 2017 у її обласному центрі - на площі Революції з’явилось до 20 осіб-пікетувальників з вимогами до Путіна про "визнання Росією незалежності ДНР-ЛНР". Навіть підписи збирали, турбуючись за "братів". Нехай і "менших", як і у випадку минулої дружби з українцями. А "старші брати" - теж не думають відставати. І навіть у час занепаду Брянщини не забувають про візити ввічливості до "менших": їдуть до Донецька та Луганська як до "нових країн ближнього зарубіжжя", де сформовані з державних мужів та громадських діячів делегації відвідують театри, музеї та везуть до "республік" найкращі творчі сили культури та мистецтва. З їхніх же повідомлень знаємо про перебування на окупованих українських територіях піснярського брянського "топ-колективу" "Стожари". Невідомою залишається інформація про рівень успіху співочого колективу на просторі зруйнованих шахт, вивезених до Росії заводів чи стомлених війною мешканців степового Донецьку та Луганську. А ось про очікувані наслідки можна здогадатися, бо вони навряд чи допоможуть брянським музикантам продовжити гастролювати у "нормальних" зарубіжних країнах. Найімовірніше, співаючим "стожарцям" прийдеться задовольнятися подорожами "по матушкє-Росіі". Як Кабзону чи ще комусь з шоубізнесу.

Є тема для роздумів і декому з наших земляків. Особливо з перліку тих, що сподіваюься на швидку зміну свідомості у головах ворожого сусіда. Мовляв, як тільки відійде Путін від трону-одразу зміниться на краще! На жаль, розумово- емоційний рівень публіки у державі-аргресорці настільки зашуганий, що й за умови ротації перших осіб при владі, швидких перемін у зовнішніх відносинах годі очікувати. Тим більше, що наразі йдеться про справжню катастрофу у свідомості пересічного росіянина, які руїною впродовж століть сидітимуть у морально ослаблених щілинах мізків, надійно "промитих" за роки війни на землях України. І з подібним явищем ми зустрілися минулої весни та влітку, коли "земля брянськая пустілась в пляс", заохочуючи потішні гуляння "братських народів" на так званих "міжнародних" чи "міжрегіональних" святах, перевантажених традиційною ідеологічною атрибутикою, на кшталт "славянскава єдінства" та гучних оплесків тим, кого ніколи не визнає демократичний світ.

Йдеться про весну 2017 року у райцентрі Трубчевську, де проходило "міжрегіональне свято" "На землі Бояна". Воно і до війни збирало тих, кого у Москві "братьямі" називали. Тепер, за звичкою, як повідомляли їхні ЗМІ, господарі радісно зустрічали делегації Білорусі, України та представників "ДНР-ЛНР". Так би мовити "братання по-новому" з продовженням "хлєбосольної" риторики. От тільки війна навчила українців і на духовний зашморг ворога ми стали споглядати іншими очима, розуміючи, яка готувалась трагедія, що упала на нас внаслідок наївної довірливості до лукавих з "білокам’яної". Війна зробила українців відповідальнішими та уважнішими до казочки про "заблукавшу вівцю".Особливо, коли у рідному домі знаходяться співвітчизники, котрі, раз пораз наступаючи "розтяжку" на духовному полі ворога, продовжують вдавати, що нічого суттєвого не відбулось, окрім "врємєнних трудностєй". Се таким, здається, вимальовується наш земляк Анатолій Мироненко з Глухова. Чоловік з амбіціями літератора, художника, а то й взагалі серйозного гуманітарія. Він навіть головою Міжнародного союзу письменників і майстрів мистецтва значиться! От тільки дивно, що війна чомусь не вплинула на свідомість творчого активіста. Бо коли б у душі глухівчанина оселився українець, то навряд чи він мав бажання здійснювати мандрівкі до тієї ж Брянщини! Але поки – все не так, як має бути під час війни, а служитель муз з подібними поспішає на ворожу сторону зі свідомістю, яка і відрізняє "пасинків"України від синів Батьківщини.

Ось і минулого літа, з тими ж прапорами, гаслами, ідеями і відповідним складом "українські гості" прибували у Росію. І знов-на Брянщину, тільки пункт призначення змінили на Клинці, де знову "єднали слов’ян", яких збирали у Білорусі, "Республіці Гагаузії", Сербії, "ЛНР", "ДНР"…І так само "говорила тут Україна" словами пана Мироненка! Бо, куди ж "Расєі" без нього? І знов рясніли інтернет-портали Брянщини про прапори держав-учасниць фестивалю "Славянскоє єдінство", про гімни країн, про вулиці, заповнені розігрітою публікою… А на першому плані- владні посадовці "білокам’яної" , сепаратистських рухів, щоденно вбиваючих воїнів Української Держави, делегації країн, які "війни Росії з Україною не помічають"… І поруч з ними-він, людина з паспортом України, який свідомо представляв у ворожому стані державу, що втрачає від російської зброї своїх найкращих синів та дочок. Анатолій Мироненко, для якого "там войни нєт".

Ось таке воно життя в умовах війни. Війни неоголошеної, яка чітко визначила розстановку не тільки в країні, котра чинить спротив ворогові, а й у стані агресора, який 4 роки тому ще значився "гарантом безпеки", "братом" називався, а сьогодні вбиває український люд. Війни, наука якої визначила обличчя кожного учасника, від озброєного вояка, що боронить рідну землю і до мирних громадян, позиція яких щодо війни і дає відповідь на запитання "хто є хто" у цій державі. Тож будьмо уважні, співвітчизники.