Останнє оновлення: 17:05 четвер, 6 лютого
Історія і сьогодення
Ви знаходитесь: Політика / Україна / Без оборони Бахмача не було б і Крут
Без оборони Бахмача не було б і Крут

Без оборони Бахмача не було б і Крут

Історія оборонних боїв з москалями у січні 1918 року на північно-українському фронті – це також і оборона Бахмача.

У грудні 1917 року більшовики, прагнучи закріпити свою владу в Україні, оголошують війну УНР.

У ході наступу їм вдалося встановити контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнути наступ на Київ.

У відповідь на агресію більшовицької Росії керівництвом нашої держави був сформований Північно­Чернігівський фронт УНР. Ключовими місцями боїв стали Конотоп, Бахмач, Крути.

Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків–Полтава–Київ, друга – у напрямі Курськ–Бахмач–Київ. У Бахмачі обидві групи об’єдналися.

Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці стали опорою Центральної Ради.

25–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач.

Наше невеличке містечко Бахмач в ті часи займало стратегічне положення, через станцію Бахмач проходили залізничні шляхи з Білорусі (через Гомель), Росії (від Курська), Полтавщини через станцію Ромодан та через Ніжин та ст. Крути на Київ. Якщо застосувати метафори, то Бахмач був “серцем” Чернігівщини та “воротами” до Києва.

Не дивлячись на те, що як і у нашій вітчизняній історіографії, так і у радянській, боям за Бахмач не відведено місця, а прикуто увагу народу до подій в Крутах та Києві, події в Бахмачі 25­27 січня 1918 року мали суттєвий вплив на просування червоногвардійських загонів ворога на Київ.

Саме бої за Бахмач – 25, ­26, ­27-­го січня – передували бою під Крутами. Ці бої були масштабнішими, кровопролитнішими та стратегічнішими за Крутянський – з військової точки зору. Бо на 4 доби затримали основні групи військ большевицької Московії: північну – Берзіна, східну – Руднєва та південну – Муравйова.

Усі вцілілі оборонці Бахмача відступили під Крути, де й дали бій (об’єднаній групі військ Московії разом із Студентським Куренем – 29­-го січня).

Масштабна підготовка до оборони Бахмача розпочалася після захоплення більшовиками Конотопа 23 січня 1918 року.

На ранок 25 січня 1918 року на захист Бахмача стали Полк імені Петра Дорошенка, Курінь Смерті, І­ша Українська військова школа імені Хмельницького, Загони Вільного козацтва, які у своєму розпорядженні мали понад 500 багнетів та два бронепотяги. Обороною Бахмача керував хорунжий Хмілевський.

Проти цих сил виступили з Конотопа загін Кудинського, Знаменського та Руднєва, що нараховували 1300 воякiв. Основні бої розгорнулися в районі станції Бахмач­Київський. Бої почалися ще в темряві ранком 25 січня. До вечора оборонці Бахмача завдали великих втрат ворогу.

Але 26 сiчня до станцiї з Бiлорусi прибув авангард загону Р.Берзiна, що вдвiчi посилив вiйська більшовиків. Цей день виявився найважчим. Дорошенкiвцi, якi прийняли на себе удар пiдроздiлiв Берзiна, зазнали страшних втрат. Однак, незважаючи на це, вояки­українцi трималися з останнiх сил і не віддали Бахмач.

27 сiчня до Бахмача увiрвалися з Полтавщини залоги М.Муравйова, що було цiлковитою несподiванкою. Нiхто не мiг збагнути, що сталося. Зрозумiле було одне – Бахмач не втримати. Загальний стан погiршили i великi втрати куреня “Смертi”, на який натиснув М.Муравйов, та загибель командира дорошенкiвцiв, начальника оборони Бахмацького залiзничного вузла хорунжого К.Хмiлевського.

За таких критичних обставин вцілілим українським пiдроздiлам під прикриттям бронепотягів довелося вiдступати до станцiї Крути, де і дали бій більшовикам ще раз разом із славним Студентським Куренем.

Втрати в боях за Бахмач були великими. Так українська сторона втратила за різними даними 120 – 170 чоловік убитими, поранених було близько 150. Не меншими, а то й бiльшими були втрати бiльшовикiв: документи свідчать про 300 убитих і 300 поранених з їхнього боку.

Українські війська відступили до Крут.

закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Пан Усмішка і його позитив - фоторепортаж

SVOBODA.FM