Останнє оновлення: 23:54 середа, 26 червня
Думка
Ви знаходитесь: Політика / Україна / «Лисий інструмент», або Яка насправді може бути роль Путіна
«Лисий інструмент», або Яка насправді може бути роль Путіна

«Лисий інструмент», або Яка насправді може бути роль Путіна

Таємничий автор чи авторський колектив під псевдо «Anti-colorados» пропонує оригінальне бачення ролі особи на ім’я Путін В.В. в сучасності й майбутньому тієї геополітики, в яку ця особа (чи колектив осіб під цим псевдо) встряг.

Якби все впиралося тільки в Путіна, його вже б давно не було. Він уже стільки разів спотикався так, що мав розбити собі голову.

Але…

З тіні з'являлася міцна і досвідчена рука, що підтримує його від падіння і навіть можна було розрізнити тихенький, але впевнений голос: «Не зараз, Вова. Не зараз».

У даній ситуації Путін виявився винятково цінним пацієнтом тому, що його тупість і жадібність не мають меж. Ці дві чудові риси можна використовувати у великій і довгій грі. Такий шанс випадає вкрай рідко.

Якщо говорити про ліквідацію першої особи в РФ, то відразу виникає образ Павла I, шарфа і табакерки. Але то був випадок діаметрально протилежної ситуації. Павло вів імперію в потрібному напрямку, але в якийсь момент вирішив розвернутися і рушити іншим шляхом. Якби його тоді не грохнули, то на просторах імперії виникла б зовсім інша ситуація і зараз її історія як до Павла, так і після не мала б нічого спільного з тим, що зараз про неї відомо. Причому, для ліквідації монарха не знадобилося ані багато грошей, ні зусиль. Потрібна була воля і добре розроблений план дій.

Це тому, що з ліквідацією самодержця знищується і той курс, яким він вів країну. У випадку Пала він заклав курс на різке зближення з Наполеоном. Його вбивство поставило хрест на цьому курсі й імперія повернулася на антифранцузські рейки.

Ось із совком Заходу було дійсно важко. Особливо на кінцевому етапі його існування. Заковика в тім, що критичні для зовнішнього світу рішення в совку приймалися колегіально. Більше того, вони готувалися різними могутніми групами осіб. Тому ліквідація першої особи совка не могла кардинально змінити його курс.

Це було наочно підтверджено за часів правління пізнього Брежнєва. Відомо, що в кінці свого життя товариш Льоня був серйозно хворий і майже постійно перебував під дією психотропних препаратів. Про жодні особисті рішення вже не могло бути й мови. Він все гірше справлявся з читанням своїх промов, написаних на папірці і навіть перестав впізнавати близьких соратників. Проте совок почав війну в Афганістані в 1979 році та провів вкрай невдалу операцію в південному Лівані. Можливо, Брежнєв навіть не знав про ці неприємності.

Провести комбінацію, в кінці якої хтось із близького оточення першої особи випише йому пропуск в пекло, не складає особливих труднощів. У випадку з Путіним це ще більш реально тому, що там давно немає ніякої ідеології, яка хоч якось тримала б холуїв в узді. Тепер все, в тому числі і спецслужби, купується і продається. Якщо питання ліквідації того ж Путіна в грошах, то це й зовсім не проблема. Для цього треба просто зареєструвати мобільні номери на «Київстарі» і «Водафон» з поміткою «на похорон Путіна» і там за пару тижнів збереться сума, якої вистачить поховати лисого на «біс» разів десять. Причому на пишні похорони, з лафетом гармати, кіньми, в тому числі і Лавровим, який за окрему плату погодиться особисто тягнути катафалк і навіть вигукувати щось на зразок «іго-го».

Якщо його ще не закопали десь на персональному острові в теплому морі, то це тільки тому, що він являє собою особливо цінний і секретний інструмент, який не повинен постраждати до самого закінчення його місії. По тому за його лису шкурку ніхто не дасть і цента.

Якщо перестати його сприймати як щось балакаюче, що прагне завжди бути в піджаку і черевиках на платформі, а як якийсь спеціальний інструмент, то все стане простіше. Бо тоді треба буде оцінювати не манеру мови, поведінки тощо, а властивості інструменту. Однак ці властивості можна розглядати лише розуміючи те, для чого цей інструмент призначений.

Це все одно, як на початку ХХ століття з морської безодні був витягнутий стародавній прилад – «Антикітерський механізм» з його купою шестерень і перший час ніхто не міг до ладу сказати, що повинен був робити той інструмент. Лише згодом було вирішено, що це – давня астролябія, що дозволяє обчислювати положення небесних світил з точністю і функціональністю, що набагато перевищує ту, що була на момент виявлення приладу.

Так і в нашому випадку слід визначити, для чого заточений цей інструмент (Путін), а потім все стане на місце.

Ситуація все більше нагадує ту, що склалася наприкінці совка. Міша Горбачов вирішив закласти небачений віраж і поступово відмовитися від совкової ідеології. Насправді цей маневр був початково згубним не для нього, а для совка. Тут можна залишити за дужками збочену і вбиту дармовими нафтодоларами економіку, а просто звернути увагу на саму внутрішню конструкцію совка, яку Міша вирішив змінити. Заковика в тім, що еволюційні зміни совка були неможливі просто через глибину кризи, яка дісталася Горбачову.

Високі ціни на нафту, які впали на голову в 1970-х, стали каталізатором внутрішніх процесів гниття. Вони стали саме тією пачкою дріжджів у сільському сортирі, які вплинули як на зовнішній вигляд самого сортиру й навколишньої території, так і на запах, що звідти йде. Тобто всім було зрозуміло, що це було місце аж ніяк не для чайних церемоній, але все було більш-менш, тільки поки не трапився дріжджовий інцидент. Після цього сортир став непридатним для використання за своїм прямим призначенням.

А потім, ціна нафти впала, гейзер сортиру вичерпався і залишилося те, що треба або довго і нудно прибирати, або зносити під корінь. Горбачов обрав серединний шлях – швидкого зносу і одночасного будівництво нової малої архітектурної форми. Однак всі вже стояли по коліно у всьому цьому й не хотіли нічого будувати.

Звідси випливало, що в таких умовах процес демонтажу буде йти досить успішно, а ось побудувати не вдасться нічого. Адже люди залишилися тими ж, що і були. Духовне одужання – дуже довга справа і повинно було змінитися щонайменше одне покоління, щоб можна було щось успішно будувати.

Партійна номенклатура нікуди не поділася. Контора, у якої руки по лікоть в крові і яка дасть будь-яку фору Гестапо, теж на місці. Тому Горбачову залишилося міняти шило на мило і замість старої наволочі ставити сволоту нову, особисто знайому. Тобто, замість загальної ідеологічної спайки, Горбачов став формувати конструкцію, засновану на особистій відданості, але люди були все тими ж самими!

Знищення ідеологічної основи совкової держави призвело до того, що місце марксизму-ленінізму майже миттєво стало щільно заповнене простим матеріалізмом. І тут багато діячів виявили, що сидять на горах золота, валюти або на їх потоках. Причому вони не просто на них сиділи, але в їхніх руках був контроль за правильністю напрямки потоків. Грубо кажучи, багато хто зрозумів, що виникла ситуація, коли вони можуть розпорядитися величезними коштами на свій смак і ніхто їх не схопить за руку, і так буде тривати деякий час, якого буде цілком достатньо для укриття цих коштів і втечі від можливих подальших запитань.

І ось в цей момент з тіні з'являється та сама тверда й чіпка рука, яка вище за текстом впевнено підтримала діда Вову від падіння.

Логіка тут була простою. Візьмемо невідомого генерала КДБ, умовно іменованого Феліксом. У нього на руках є сто, двісті або триста мільйонів доларів, таємно розподілених по зарубіжним банкам і підконтрольним підприємствам, типу швейцарської Сеабеко. Ці гроші вже виведені з бюджету і надійно укриті навіть від іноземних спецслужб, не кажучи вже про будь-яку внутрішню перевірку. Ланцюг офшорних компаній приховав усі можливі сліди. І ось генерал Фелікс дізнається про те, що не тільки його, а й все КДБ готують під ніж. Мало того, у нього є певні підозри, що вище керівництво Контори будуть якщо не лінчувати, то в кутузку відправлять неодмінно.

У цей момент генерал вирішує вже для себе, як далі жити. При цьому він добре усвідомлює, що в цій країні йому вже робити нічого і треба йти на спокій. А на спокій можна піти туди, де спокійно. Тому він впирається в те ж саме питання, в яке уперся і Путін: гарантії особистої безпеки і безпеки грошей. Його не радує перспектива бути викритим, «знежиреним» і виданим назад в совок для показового судилища. При цьому він прекрасно знає, як вийти на контакт з колегами зі спецслужб вчорашнього противника, а тому й простягає свою руку тій руці з тіні.

Але тут зрозуміло навіть школяреві, що за просто так ніхто тобі не дасть «парасольку» і не дозволить «розчинитись». Швидше за все, Феліксу, як і Володимиру, було сказано одне і те ж: «не зараз». Свою «тінь» слід відпрацювати. Як тільки ці діячі отримали попереднє «добро», вони акуратно вийшли на вище партійне керівництво з пропозицією і їм стрибнути під цю парасольку, разом з грішми, які можна по-чорному витягнути вже з бюджету. Власне кажучи, оплатою за парасольку, в основному, стало саме це виведення коштів, хоча й низка інших послуг теж. Ось тоді і почалася операція виведення гігантських коштів за кордон і фактичний розвал совка, який був формалізований пізніше.

Але в усій цій картині важлива роль самого Горбачова. Він повинен був сидіти прямо на дупі й не рипатися, поки інші люди посилено працювали над програмою демонтажу внутрішніх конструкцій халабуди, відомої як совок. За це він теж отримав свій гешефт: «То вам седло большое, ковер и телевизор, в подарок сразу врУчат, а может быть вручАт».

Причому, цей процес йшов не один день, а більше року і весь цей час ніхто навіть не смикнувся, щоб це припинити. Відомий всім ГКЧП став спробою невдах, скинутих з підніжки останнього вагона поїзда, що вже рушив, або застромитися в схему, або перехопити потоки. Але у них нічого не вийшло не тільки тому, що всередині спертися було ні на кого, бо ключові фігури (і Горбачов) були в темі, а й тому, що та сама рука, про яку ми вже згадували, діяла швидко, чітко і найвищою мірою професійно.

І ось що найголовніше: і Горбачов, і всі ті, хто гнав десятки мільярдів на Захід, вже самі бажали схлопування совка для того, щоб замести сліди й уникнути будь-якої відповідальності за те, що вони стали володарями величезних статків. Смерть совка їм була потрібна навіть більше, аніж зовнішнім силам, і вони – впоралися.

А тепер згадаємо, чи були десь розслідування з приводу гігантського розкрадання совкової скарбниці? На заході виловлювали колишніх партійних і конторських діячів, які пішли туди з касою? Ні! Все пройшло так, як планувалося спочатку. Причому тут ще дуже велике питання, хто під кінець більше хотів загибелі совка, Захід або ті товариші, які все робили власними руками.

Зауважимо: весь цей час Горбачова могли знищити стільки разів, що від нього навіть окулярів не залишилося б, не кажучи вже про Раїсу Максимівну. Але Горбачов не був універсальним інструментом, він просто дав можливість відпрацювати людям, які винесли з хати все цінне. Грубо кажучи, він просто стояв на шухері й за це отримав усі ніштяки, якими користується все життя.

З Путіним все трохи інакше, хоча і в такій же схемі. Є думка, що Єльцин все ж спочатку хотів будувати якусь демократичну державу європейського типу, але занадто швидко уперся в ту ж стінку, що й Горбачов. Для цього треба було багато часу і головне – інші люди. Він зрозумів, що народ йому дістався рабський і бидловатий. Приводити його до тями – марно.

Між іншим, задовго до Горбачова і Єльцина ці ж думки висловлювали і Петро I, і Ленін, і маса верхнього прошарку імперії, що дили між ними. Вони вважали, що народ їм дістався – дрянь, злодії і сволота. Це підтверджує маса письмових джерел і сперечатися з цим немає сенсу.

Ймовірно, Борис Миколайович позбувся найменших ілюзій ще в 1993 році, взявши курс на диктатуру. Є думка, що розвал саме РФ був припинений зусиллями Заходу саме під фігуру Єльцина. Тільки тому йому пробачили стільки, що це просто не могло не впасти в око. Але скоро він сам зрозумів, що нічого доброго з цього лепрозорію не вийде. І тому залишив після себе «закладку», якусь заготовку, яка поверне ситуацію в літо 1991 року, коли маховик відцентрової сили вже розривав саму РФ. Цією закладкою виявився відвертий покидьок, збоченець і клептоман Путін. Єльцин просто не міг не знати про його пітерські «подвиги». Він обов'язково читав особисту справу німецького «завклубом» і розумів, що залишивши країну на піклування цього виродка, він поверне неминучий рух історії на демонтаж останньої і самої кривавої імперії.

Ситуація ж стала розвиватися за довгою, але вже відпрацьованою схемою. Знову піднялася ціна на нафту і якщо Еміратам, Норвегії, Саудівській Аравії або комусь подібному це дало імпульс для внутрішньої перебудови і погляду в майбутнє, то для совка й РФ це – найсильніший каталізатор внутрішнього гниття. Високі ціни на нафту випалюють нутрощі цієї країни чистіше від ядерної зброї, що й не забарилося статися.

Але Путін – то НЕ чистоплюй Горбачов. Він – відвертий бандит, який заради наживи готовий грабувати всіх, а насамперед – своїх. У арештантських колах таких людей називають «щурами», оскільки там факт крадіжки вітається і поважається, але красти у своїх – не можна. Путін краде у своїх, або ж населення РФ він давно не вважає «своїми», але це вже – тонкощі п'єси.

Тому саме Путін став ідеальним інструментом руйнування РФ. Він і кришує розвал, і сам же його виконує, аж до створення потоків відведення награбованого і «схронів» награбованого саме на Захід. В принципі, Путін являє собою ідеальний інструмент внутрішньої ліквідації РФ. Досить подивитися на те, що відбувається прямо зараз. Слідом за ліквідацією цілих секторів економіки, путінські холуї тепер почали рубати внутрішні зв'язки. Навіть самі палкі «запутінци» завили від того, що зараз коїться внаслідок блокування сегментів інтернету. Лягають банки, авіакомпанії і промислові підприємства.

Загалом цей пацієнт несе хаос не тільки назовні, але й влаштовує його у власному лепрозорії. Завдання Заходу зводиться тепер до двох простих речей. Це ліквідація зовнішнього напрямку хаосу, що йде від Путіна, концентруючи його руйнівну енергію всередину країни. І друга – уберегти цей інструмент від ліквідації до того, як впаде весь цей двоголовий курник, бо другого такого «красеня» – просто не знайти. Мало того, що він руйнує країну відкрито і не соромлячись, він саме цим і подобається населенню, від якого по черзі плювалися всі від Петра Першого і до Путіна Останнього.

І остання чудова властивість, якою володіє Путін. Як тільки впаде РФ, цей же самий процес стане смертельним і для самого Путіна. Тобто ліквідація буде чистою і тотальною при тому, що все накрадене ним бабло вже під ковпаком Заходу. Загалом, зараз ми спостерігаємо роботу унікального за своєю винятковою ефективністю інструменту руйнування. А тому кінцівка буде епічна і навіть дещо театральна, гурмани будуть довго обсмоктувати дрібні деталі цього феномена.

Тож спостерігаймо уважно: такого ніхто до нас не бачив і більше ніколи не побачить.

Мордор Путін

закрити

Додати коментар:

SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM


Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

Реклама на сайті SVOBODA.FM


SVOBODA.FM - LIVE!
Фотоновини

  «Вечеря на Свободі» з народним депутатом Вадимом Денисенком

SVOBODA.FM

RedTram
Загрузка...
Північний вектор