Мені готуються вручити підозру і намагатимуться відсторонити від посади - Олександр Ломако

У лютому Яворівський суд відсторонив від посади мера Чернігова. Причиною став припис НАЗК, що мер вивіз дружину на службовому авто з водієм. Втім, багато хто це сприйняв як спробу центральної влади приструнити місцеве. Але відсторонення Атрошенка не дозволило владі підпорядкувати собі місто, навіть після створення військово-цивільної адміністрації. Тому зараз на Банковій, щоб отримати місто під контроль, треба дестабілізувати ще і місцеву раду.

Секретар Чернігівської міської ради Олександр Ломако розповів виданню Цензор.НЕТ  про останні події в місті.

- Уже чотири місяці Чернігів живе без мера. Яким є це життя на рівні місцевої влади?

- Ми, звісно, сприйняли рішення Львівського суду як певний шок, тому що місто жило в системі серйозних викликів – необхідності посилення безпеки і відбудови. І звісно, що ці виклики посилились з відстороненням міського голови, який має дуже великий авторитет, досвід і розуміння ситуації. Без нього набагато складніше працювати. І ми розуміємо, що місто втрачає можливості, втрачає час.

Ще більше посилились ці виклики відтоді, як у місті створена військова адміністрація, яка намагається перетягнути на себе частину повноважень, не маючи для цього ні штату, ні досвіду, ні розуміння викликів, ні легітимності в очах мешканців міста та міжнародних партнерів.

Тому що останні розуміють, що є місцева влада, яка обрана людьми, і це певна сталість. А є військова адміністрація, яка створена на конкретний час і припиняє свою роботу по завершенні воєнного стану.Тому найперше нам важливо було дати сигнал людям, що попри відсторонення мера, місцева влада продовжує функціонувати, надавати послуги, що сюди можна повертатись. І нашим іноземним донорам – що з місцевою владою можна продовжувати працювати. Бо понад місяць усі чекали, як буде розвиватися ситуація. І через це ми низку контрактів підписали із затримкою.

- Як би ви могли пояснити природу цього конфлікту? Адже навряд чи припис НАЗК міг би призвести до таких наслідків, якби в цьому питанні не було політичної волі?

- Абсолютно з вами згоден, бо за таке дріб’язкове порушення (мера звинуватили у тому, що його дружина виїхала під час окупації за кордон на його службовому авто) не можна позбавляти місто обраного 80 % міського голови. Взагалі-то, питання, хто як вивозив родини у перші дні війни не повинно було б звучати. Першим завданням інструкції, яку ми отримали від Офісу президента після 24 лютого, було вивезти родини. Тому хто як вивіз родини – це не питання. Мер лишився в Україні, захищати своє місто.

Але навіть, якщо взяти чисту букву закону, то покарання за це порушення явно не співмірне. І тому всі говорять про політичне рішення.

Я не сказав би, що це конфлікт. Я вважаю, що це показова розправа з містом Черніговом. З різних причин, які, скоріше, треба шукати у довоєнних часах. Але головне, що це спроба показати, що потрібно бути слухняними. І всіх, хто буде проголошувати свою точку зору, відмінну від центральної влади, може чекати така доля.

З боку міста Чернігова чи самого Владислава Атрошенка з 24 лютого не було жодної заяви чи звинувачення, яку б центральна влада могла б сприйняти як конкуренцію чи недружню позицію. Навпаки, ми завжди декларували, що підтримуємо президента в боротьбі за територіальну цілісність, як Верховного Головнокомандувача. Але ми маємо багато прикладів, коли центральна влада бачить у місцевому самоврядуванні не партнерів, а конкурентів. І, зокрема, така позиція щодо Чернігова.

Тому, відповідаючи на ваше запитання, я не вважаю цю ситуацію конфліктом, бо в конфлікті беруть участь двоє. Я це вважаю показовою розправою.

- Про те, що є якийсь конфлікт, стало зрозуміло, коли мера Чернігова спробували не пустити в Давос. Чи були перед тим якісь непорозуміння з Офісом президента, чи взагалі були зустрічі?

- Коли Чернігів було деблоковано, Владислав Атрошенко був у Офісі президента, там була зустріч з Володимиром Зеленським. За словами мера, це була нормальна розмова і з обох боків була взаємна підтримка. Але пізніше відбулось багато дивних речей.

Щодо Давосу я особисто добре знаю ситуацію, бо я писав цього листа на погодження. У нас було запрошення, і ми розуміли, що там може бути багато контактів з бізнесменами, політиками щодо відновлення міста. Тому що Чернігів у квітні – це було напівзруйноване місто з величезною кількістю шрамів. Я написав листа, ми більш як добу чекали на відповідь. А в цей день у місті був тодішній заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко, відповідальний за регіональну політику. Він був з головою ОВА на низці заходів, на які мера не запросили і цього ж дня ми отримали відповідь, що голова ОВА не погоджує це відрядження. Очевидно, що ця позиція була погоджена з Тимошенком.

Для нас це був перший сигнал, що певний політичний тиск на мерів відновився. Це було 27-28 квітня. Тобто, менше ніж за місяць, як місто відігнало російських загарбників. На жаль, для мене це день повернення політики в життя України, в її найгіршому вияві.

- Після Давосу ще були такі ситуації, які давали розуміння, що протистояння посилюється?

- Усе давало розуміння. Просто щодо нас було повне ігнорування. За жодного уряду не було такого, щоб приїжджав прем’єр на інфраструктурний об’єкт – я маю на увазі чернігівську ТЕЦ, яка в комунальній власності, хоч і передана в оренду – а мера не запрошують. Приїжджають міністри – мера не запрошують. Приїздять посли, які проводять зустріч у ОВА, а мера знову і знову не запрошують. Це була не одна зустріч, а ціла низка заходів. Це ж не ставлення до особисто Атрошенка, це ігнорування громади міста Чернігів. Очевидно, що під час цих зустрічей йшлося в тому числі і про відновлення міста.

Потім мера двічі не випустили за кордон – до нашого міста-побратима Жешува та до Лугано на форум з відновлення України. Тоді вже стало зрозуміло, що мера відрізають від будь-яких контактів і пробують їх перевести на голову військової адміністрації.

Ну і наостанок, це в березні цього року, коли в Чернігові був президент, щоб вручити місту відзнаку "Місто-герой України". І жодного представника місцевого самоврядування не покликали.

- Усі розуміють, що Кирило Тимошенко відповідав за регіональну політику. Можливо, були конфлікти саме з ним, чи керівником Офісу Андрієм Єрмаком?

- Ні, не було конфліктів ні з Єрмаком, ні з Тимошенком. З боку останнього були не завжди зрозумілі дії, коли мера Чернігова не пустили в Лугано, і Атрошенко записав звернення до президента, що підлеглі керівника держави йому перешкоджають відновлювати місто, тоді Тимошенко у відповідь написав у своєму телеграмі, що ми знайдемо спосіб, що громади справляться без міських голів. Дика заява, як на мене. Але не можна сказати, що це був особистий конфлікт. Думаю, що з боку ОП це була спроба повністю контролювати ситуацію в місті. Передати владу від обраних людьми до призначених з Києва.

- Якби це було якесь більш економічно привабливе місто, я б подумала про зацікавленість заробити як мотив таких дій. Але ви славні тільки високою підтримкою мера…

- Можливо, причиною такого ставлення став ще довоєнний союз Кличка і Атрошенка. Бо на Банковій розуміли, що це два сильні мери, які мають політичні амбіції вищі за регіональний рівень, що їхнє об’єднання може представляти інтереси місцевого самоврядування на наступних всеукраїнських виборах. І щоб показати іншим мерам, що це неправильний шлях, щодо Атрошенка було ухвалене таке рішення ще до початку війни. А потім у нас були вибори по 206 округу, де я був кандидатом від партії "УДАР", були заміри популярності і це теж посилало інтерес влади до нас. І "Слуга народу" навіть не висунула тут кандидата.

- Станом на зараз є якась співпраця з "УДАРом" Кличка?

- Кличко дуже підтримує Чернігів в умовах політичного тиску, двічі був на суді у Львові. Був у Чернігові, виступав на сесії міськради. І дякуємо Києву, усім киянам за рішення міськради столиці, що передали 100 мільйонів на відновлення Чернігова. Це один з найбільших внесків у відбудову міста.

- Я чому питаю, бо періодично з’являються чутки про вибори і що місцеві будуть проведені разом з парламентськими. Що ви чули про це?

- Я чув такі розмови. Мені не подобається, що на центральному рівні так багато розмов про вибори і якісь політичні союзи, коли в нас має бути два завдання – дати відсіч ворогу і повернути до життя деокуповані або зруйновані міста.

Але розмови про вибори я, звісно, чув. І є думка провести перевибори місцевих рад. Але я вважаю, що це притягнута за вуха причина, бо місцеві ради повноважні до жовтня 2025 року і це ще більше, ніж 2 роки. А якщо десь немає мера чи є інші обставини, то треба приймати постанову Ради щодо цих окремих громад.

Тому логічно, напевно, навесні провести вибори Ради і президента, а місцевим радам дати допрацювати.

- Відповідно, якщо розглядається перспектива парламентських виборів, то чи збирається партія Атрошенка "Рідний дім" брати в них участь?

- Ми не думали ще над цим питанням і не провели жодного партійного заходу з 24 лютого. Але ми підписали меморандум з УДАРом Віталія Кличка і в нас нічого не змінилось у домовленостях. У меморандумі вказано, що на наступні парламентські вибори партія "Рідний дім" іде спільно з партією УДАР. Коли б ці вибори не відбулися.

- А якщо дивитись на партію "Слуга народу", то чи почала вона якісь активні дії в Чернігові?

- Я бачив кілька публічних заходів, які вони провели як партія. Вони зробили два великі тиражі газет, які рознесли у всі поштові скриньки міста. Газета так і називалась "Слуга народу". І вони провели партійну конференцію, де замість Павла Халімона (потрапив у скандал через провадження НАБУ щодо землі та сюжет про сумнівне збагачення Михайла Ткача – ред.) керівником партійної організації партії "Слуга народу" обрали голову ОВА. Це єдина партія, яка під партійним брендом проводить благодійні чи піар-заходи. Бо інші партії, або переключились на волонтерство або призупинили діяльність.

- Повернімося до протистояння із центральною владою: чи досягла вона своєї мети? Бо наскільки я розумію, ключі від міста тепер насправді у вас? І з точки зору розуміння законів – це була ще одна історія із серії, коли Резнікова хотіли замінити на Буданова, а потім прочитали закон.

- Зараз це видається саме так. Але ми працюємо. Від початку війни провели 15 сесій міськради, в тому числі провели 4 сесії вже після відсторонення мера Атрошенка. Ми проводимо виконкоми, ухвалюємо програми, відновлюємо Чернігів, місто функціонує в нормальному режимі. 17 лютого в місті створена військова адміністрація. Скажу чесно, містяни з нерозумінням сприйняли цей факт, бо аргументації не було. Адже коли Чернігів був під щоденними обстрілами і спробою захоплення росіянами, тоді військової адміністрації ніхто не створював і Чернігів вистояв.

Далі, після підписання указу, у Верховну Раду було внесено законопроєкт про наділення голови військової адміністрації функціями міського голови, міської ради та виконкому. По суті це була спроба узурпації влади в місті і передачі її від 42 обраних депутатів до однієї людини.

Але проєкт не зібрав потрібної кількості голосів. Навіть самі "Слуги" не захотіли за це голосувати, особливо ті, хто розумів, що це може статись і в їхніх містах. Крім того, вони знали, що міжнародні партнери дуже проти такої ініціативи. Чернігів став лакмусовим папірцем функціонування демократії в Україні.

Тому влада пішла іншим шляхом – блокувати діяльність міськради, щоб мати підстави для інших рішень у парламенті. Що я маю на увазі? Спочатку 30 березня в нас намагались зірвати сесію ради. Здійснюючи силовий тиск на депутатів міськради – в мене на той день 4 депутатів викликали повістками на допити як свідків, 2 депутати отримали виклик у військкомат, хоча один мав відстрочку як викладач. І йому прямо повідомили, що в нього знімуть бронь, якщо він не прийде. І ще одну депутатку тримали кілька годин на блокпосту і не пускали в місто. Спочатку вона стояла 4 години на одному блокпосту, потім на іншому. Сказали, що така команда згори, і що поки сесію не закриють, в місто її не пустять.

Їй стало там зле, але її не пустили навіть у лікарню в Чернігові і доправили в супроводі поліцейської машини назад у Київ.

Ми попри це все провели сесію і ухвалили важливі рішення. При цьому голова військової адміністрації фактично визнав, що це він її зривав. Він звернувся також після цього в суд про скасування рішень міськради про бюджет Чернігова, бо це начебто не наші повноваження. І зараз він без рішення ВР, просто через суди, хоче отримати собі повноваження.

- Наскільки у вас критична ситуація з голосами у зв’язку з такими діями влади?

- Ну того дня була критична. Але міськрада повноцінно виконує свої обов’язки. Зараз вони ще трохи змінили тактику і хочуть усунути секретаря, тому підняли активність щодо моєї особи.

- Що ви маєте на увазі?

- Зараз кілька чиновників у Києві дають команди силовикам щодо дій особисто проти мене. Готуються провокації. За моєю інформацією, днями в Офіс Генпрокурора передали обвинувальний акт проти мене. Мені готуються вручити підозру до кінця цього тижня або на наступному і проситимуть про моє відсторонення від посади на два місяці.

- А про що провадження?

- Начебто я не виконав рішення суду про відсторонення від посади міського голови Владислава Атрошенка. Хоча я впевнений, що ми його виконали. Бо в рішенні Яворівського суду чорним по білому вказано, що заборонити Владиславу Атрошенку рік займати посади, пов’язані з державною владою й місцевим самоврядуванням.

2 лютого, ще до того, як ми фізично отримали рішення суду, але ця постанова вступає в силу з моменту проголошення, я підписав розпорядження про відсторонення Атрошенка до 1 лютого 2024 року. Це рішення проголосувала міськрада. Слідство вважає, що ми його мали не відсторонити, а звільнити.

- А як ви мали звільнити обраного мера?

- У мене теж є таке запитання. Якщо вони вже хочуть припинити його повноваження, то для цього є виборча комісія, якщо є питання по виконанню рішення суду, то є виконавча служба. Вона до нас жодного разу не приходила. А Яворівський суд мав би нам надіслати виконавчий акт як це їхнє абсурдне рішення має бути виконане (до речі, я вважаю, що суддя ще за нього відповідатиме).

Атрошенко не отримує зарплату, не використовує службовий автомобіль, не заходить взагалі в приміщення міськради і не керує містом. Тому я вважаю, що ми рішення суду виконали. Але тепер є ще і бажання усунути секретаря, який їм не подобається, бо говорить те, що думає, та не дає ображати Чернігів. 

- Чи можна говорити, що за цей час збільшився тиск правоохоронців на владу міста?

- Дивіться, у нас за цей час були обшуки на комунальних підприємствах, у мене в кабінеті. Вони шукали рішення, які є у відкритому доступі. 11 слідчих! Зрештою, вони могли просто попросити це рішення звичайним запитом. На допити в цій справі, щодо якої мені мають дати підозру, викликали секретарів, кадровиків, рядових працівників міськради. Прибиральниць тільки ще не викликали. Що це, якщо не тиск?

Ще один приклад. У нас була дуже сильно зруйнована чернігівська ТЕЦ. Орендар оцінив збитки у 800 мільйонів гривень і задекларував, що не може такі гроші вкладати. Бо договір у них закінчується у серпні цього року. А без заміни трансформатора вони не гарантують стале проходження опалювального сезону і надання електроенергії. Тобто опалювальний сезон був під загрозою. Що робить місцева влада? Ми виділяємо кошти і купуємо цей трансформатор. Він тоді був один в Україні. Далі за гроші уряду обласна влада його встановлює. І ми нормально проходимо опалювальний сезон. Служба безпеки України порушує натомість провадження проти працівників міськради за статтею державна зрада та диверсія, бо їм надійшов анонімний лист, що цей трансформатор був непотрібний. І, друге, вони вважають, що ми переплатили гроші. Але одна справа, дослідити ціну, а інша – державна зрада.

І в цій справі в нас викликають багато людей на допити в Київ, мене допитували 5 годин. Уявіть, що по справі навіть викликали головного лікаря міської лікарні. Він тут до чого? Це тиск і залякування, я вважаю.

- Відбудова України – це, на жаль, і спроба нажитися для декого. Чи спостерігаєте ви такі речі в місті?

- Я чув про скандал і він був публічним, що на відбудову будинків у Чернігівській області, саме в області, а не місті, матеріали закуповувались за державні гроші, за завищеними утричі цінами. Тоді волонтери навіть викладали ці платіжки. І ті цифри дійсно значно перевищували ринкові. Є питання щодо гуманітарної допомоги. На жаль, корупція нікуди не ділась. Але правоохоронці, в цьому випадку, чомусь, не довели жодної справи до кінця. Можливо тому, що не було команди згори розслідувати ці питання.

- Що за цей рік вдалось зробити в Чернігові для його відновлення?

- Якщо згадати Чернігів у квітні минулого року, то місто мало величезну кількість руйнувань. Київська школа економіки тоді давала суму 4,2 мільярда доларів для відновлення міста. Це непідйомна цифра для нашого бюджету.

Але ми мали дати людям сигнал, що в місто можна вертатись. У кінці березня в місті лишилося лише 70 тисяч з 285. Зараз ця цифра близько 260 тисяч. І ми будемо боротися за тих чернігівців, які ще не повернулися, бо головне для міста – це люди.

Ми працювали над відновленням за кількома напрямками, які відразу визначили пріоритетами. Це житло, освіта та інфраструктура (вода, тепло, світло, транспорт).

У нас постраждало до половини житлового фонду, 140 багатоквартирних будинків зазнали прямого влучання, 6 з них піде на демонтаж. А решта по периметру були відновлені, щоб вчасно розпочати опалювальний сезон і люди могли починати відновлювати свої квартири.

Важливий напрямок – відновлення об’єктів водоканалу, тому що 3 з 5 насосних станцій були зруйновані і багато мереж пошкоджено. Зараз працюємо над проєктом станції очищення води, адже відповідне обладнання зазнало руйнувань, та заміною пошкоджених мереж. Але водопостачання та водовідведення в місті забезпечено на 100 %.

Окремим напрямком було відновлення системи освіти, бо ми розуміли, що якщо батьки не матимуть змоги відвести дітей у школу, вони не повернуться. Тому ми все літо працювали над відновленням шкіл і бомбосховищами в них. Станом на 1 вересня у нас було відновлено 25 шкіл з 34. Зараз відновлено вже 28. І туди ходить близько 15 тисяч дітей, що мені здається одним з найвищих показників відвідувань офлайн. Понад 6 000 місць у працюючих дитячих садочках, нещодавно розпочали відкривати і групи для дітей до трьох років.

- У вас ще сильно були пошкоджені лікарні.

- У нас сильно було сильно пошкоджено 5 лікарень, ми працюємо над їх відновленням і зараз вони функціонують. Допомагає United 24, Червоний Хрест, інші спонсори.

Тому за рік вдалось багато відновити, але ще і багато роботи.

І на цьому фоні місто намагаються паралізувати. У чернігівців через це все більше загострюється почуття несправедливості. Бо, коли місто не пустило ворога до серця країни, стало стіною на шляху агресора, Чернігів назвали Героєм. Коли сьогодні найкращі віддають свої життя за свободу, коли Парламентська асамблея Ради Європи вручає чернігівцям Прапор Честі за захист демократії, ці свобода та демократія нищаться руками декількох людей. Це спроба розправи над Черніговом. Історія такого не пробачає. А люди – і поготів.