Волинка і барабан... та кров і сльози

Пішохідний центр Лейпцига уранці ще спокійно дрімав. Неголосно і неквапливо. Як, напевне, і більшість європейських міст.

Навіть студенти Лейпцігського університету не шуміли. Тільки, мабуть, стукали ложками за вікном гігантської університетської їдальні.

Молодий, із носом картоплинкою, Йоганн Вольфганг фон Гете, здавалося, тільки вийшов уранці з альма матер та так і застиг на п’єдесталі. Задивився у небо.

… Перед відкриттям фотовиставки "Репортаж з обложеного міста Чернігова" в Лейпцигській філії Польського інституту Берліна у мене ще вистачало часу. Хотілося знайти магазин і купити чаю в пакетиках, бо забув взяти з дому. І пити якомога більше в кімнаті готелю - кип’ятильник у подорожах завжди зі мною. Захворів якраз у непідходящий момент.

…Раптом десь вибухнув барабан! Голосно закричала волинка. Вона заходилася із ударами барабана будити Лейпциг! Перехожі озиралися і шукали: що трапилося?

«Збирають кошти на ЗСУ. Концерт на вулиці» - першою вистрілила думка.

Попрямував кам’яними коридорами старого міста, які відлунювали мобілізуючу музику.

…А наш козацький марш також розбудив би місто і надихнув на допомогу. А може й ні.

За кілька днів довелось почути від звичайних громадян і таку думку, що українці спекулюють на війні, показуючи кров і рани. Те, що декому в Європі видається спекуляціями – наша щоденна кров і сльози матерів. Авдіївку, Харків, Київ і Чернігів звідти непросто побачити…

Владислав САВЕНОК