Прилуки: До імпічменту – рукою подати

18 грудня мусила відбутися, але не відбулася 31 позачергова сесія Прилуцької міської ради п’ятого скликання.

Її порядок денний включав усього шість питань. У тому числі п’ять – про повторний розгляд рішень попередньої сесії. Для участі у пленарному засіданні зареєструвалося 40 обранців громади.

Депутатська більшість мала намір подолати так зване вето міського голови, накладене на рішення ради.

Чому так зване? - Усе дуже просто. У міського голови немає права ухвалювати свої розпорядчі рішення у вигляді Вето. Це прерогатива глави держави. Щоб зрозуміти, що таке Вето, необхідно заглибитися у сутність цього юридичного терміну.

Вето (з латинської «забороняю») – передбачений конституціями ряду країн акт, який зупиняє або не допускає вступ у силу законів та інших нормативно-правових актів.

Розрізняють абсолютне (резолютивне) і відносне (умовно-обмежене) вето.
Абсолютне вето виявляється, зокрема, у праві глави держави на остаточне відхилення прийнятого парламентом закону.
При відносному вето відмова глави держави санкціонувати закон лише зупиняє вступ останнього в силу. Парламент у такому разі може подолати вето глави держави шляхом повторного голосування за закон.

У самоврядному місті Прилуки депутати і міський голова керуються Законом «Про місцеве самоврядування в Україні». А він передбачає право міського голови призупиняти дію рішень, ухвалених міською радою.

Стаття 59 вказаного Закону, окрім права міського голови на призупинення дії рішень ради, містить чітку імперативну норму – внесення рішень на повторний розгляд ради із обґрунтуванням зауважень.

Тобто, міський голова, вважаючи, що рішення, прийняті на пленарних засіданнях, порушують певні законодавчі норми, ущемляють права та інтереси юридичних чи фізичних осіб, може призупинити їх дію, але за умови, що він виважено, умотивовано обґрунтує свої зауваження.

З приходом до влади Юрія Беркута у Прилуках склалася і закріпилася хибна практика: міський голова призупинив дію понад тридцяти рішень ради. Але при цьому жодного разу не подав на розгляд депутатів своїх обґрунтованих зауважень, тим самим порушивши норми Закону.

Видаючи відповідні розпорядження, Юрій Беркут припускається наступної дефініції: «з метою захисту інтересів членів територіальної громади міста». У зв’язку з цим постає питання: а депутати, ухвалюючи рішення, діють проти членів цієї громади!?

Ось до чого призводить застосовувана міським головою підміна понять. Це дуже небезпечно. Адже Беркут своїми недолугими призупиненнями (у його понятті – вето) фактично змушує депутатський корпус ухвалювати рішення двома третинами голосів і забути про основні засади діяльності органів місцевого самоврядування.

Позиція депутатської більшості для Беркута нічого не важить. Користуючись своїм правом, мер зухвало ігнорує свій обов’язок – призупиняти рішення з обґрунтуванням такої самоврядної процедури.

Депутатський корпус доволі довго чекав, коли Беркут зрештою осягне норми законодавства про місцеве самоврядування. Але за майже два роки цього так і не сталося. Навіть дійшло до абсурду: міський голова публічно вносить у список своїх досягнень отаку наругу над законом. І це є віддзеркаленням його сталої практики.

Перший крок у покладенні краю беззаконню зробив голова постійної депутатської комісії Прилуцької міської ради з питань регламенту, депутатської етики, законності і правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян Олексій Гавриш, звернувшись до суду з адміністративним позовом про скасування розпорядження міського голови.

Воно стосувалося саме призупинення дії рішень ради. Депутат мотивував свій позов тим, що цей акт посадової особи місцевого самоврядування не містить обґрунтування.

Суд 17 грудня, вирішуючи питання про забезпечення позову, виніс ухвалу, відповідно до якої заборонив вчиняти будь-які дії по оскаржуваному розпорядженню міського голови до вирішення питання по суті. Саме ця обставина і унеможливила розгляд так званого вето міського голови на 31-й позачерговій сесії Прилуцької міської ради.

... Прилуки – це не Ватикан і не королівство Монако. У нас не окрема держава в межах території Прилук, а самоврядне місто. Якщо Беркута оберуть Президентом країни, то тоді нехай накладає Вето, як це зазначено у законі.

А поки він сидить у кріслі чільника усього лише одного міста. Приміряння Беркутом чужих мантій (читай – Президентських) уже виглядає як діагноз, від якого до імпічменту – рукою подати.

Хоча і це поняття стосується лише Президента. Для самоврядного міста передбачена процедура недовіри. Усе ще попереду.