Росіяни бомбили церкву та їздили танками по цвинтарю: спогади військового про оборонні позиції в рай

Максим на позивний «Каспер» - один із тих корінних чернігівців, який із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну пішов захищати місто та країну. У війську - з 27 лютого.

 - У перші дні були сумніви, а потім, як дізнався, що вони витворяють, сумніви зникли, - розповідає про рішення піти в армію чоловік.

Зі своїм підрозділом зі складу окремого батальйону ОК «Північ» він потрапив на оборонні позиції у районі міського кладовища Яцево 6 березня. На його очах бомбили тамтешню церкву, каже, танками їздили по цвинтарю.

- А з 7 березня нас кожного дня «утюжили»: міни, САУ, потім підключилася авіація. А коли бачиш, як вони розстрілюють церкву, в якій ховалися діти і жінки, біженці з Новоселівки, пропадає страх, а з’являється холодний розрахунок, навіть ні руки, ні ноги не трусилися.

Згадує, як 22 березня був переломний момент і важкі бої. Спочатку відпрацювала артилерія, потім пішла піхота. На його переконання, тоді працювали «профі».

- Вони не йшли натовпом. Вони виходили у шаховому порядку. З розривами і під прикриттям снайперів. У нас поклали двох товаришів. Одного в лоб, упав у двох метрах біля мене. Але ми також не залишилися в боргу: четверо (росіян) точно залишилося там лежати, - згадує військовий, який потім і сам отримав поранення у щелепу осколком від міни, що розірвалася поруч. – 22-го я отримав поранення, 28 березня я вже був у частині. Це було легке поранення, та й чому хтось замість мене буде охороняти мій дім, моїх рідних?...

Натиск російської армії вдалося утримати силою волі народу та любов’ю до своєї Батьківщини, переконаний захисник.

- Любов до своєї землі і свого міста ніхто не відміняв. Я народився і виріс у цьому місті. І щоб якийсь виродок прийшов сюди?!.. Якщо знову підуть, отримають по зубах. Уже один раз отримали, отримають ще. І неважливо, білоруси, росіяни… - говорить «Каспер».