“Віднині воєдино зливаються частини єдиної України”. Анонс

Виставку “Віднині воєдино зливаються частини єдиної України” Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського представлятиме на урочистостях, присвячених Дню Соборності та Свободи України, які відбудуться 22 січня о 16-00 в обласному філармонійному центрі фестивалів та концертних програм.

Експозицію складатимуть фотографії діячів української революції та документи, що розкривають перебіг основних подій.

Наприкінці лютого 1917 року через низку поразок російської армії Петроградом прокотилася хвиля солдатських виступів, наслідком чого стало зречення Миколи II та встановлення влади Тимчасового уряду. Однак тільки на третій день з дозволу командуючого Південно-Західним фронтом генерала Олексія Брусилова інформацію про це надрукували українські газети.

Вже на початку березня 1917 року чернігівський губернатор барон Євген Гревениц був відправлений у відставку, а для управління губернією призначений губернський комісар, який підпорядковувався Тимчасовому уряду. Протягом року цю посаду почергово обіймали Олексій Бакуринський, Михайло Іскрицький та Дмитро Дорошенко.

17 березня (за новим стилем) в Києві створюється Українська Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським. Від Чернігівщини до її складу увійшли Ілля Шраг, Микола Рубісов, Гаврило Одинець, Софія Русова. У квітні був створений її виконавчий орган – Мала Рада, а помічником Михайла Грушевського став чернігівець Микола Шраг.

Складні відносини між Центральною Радою та Тимчасовим урядом відобразилися у Першому Універсалі, ухваленому в червні 1917 року. Цим урочистим актом проголошувалася автономія України. А вже 20 листопада 1917 року Третій Універсал проголосив створення Української Народної Республіки.

Ще наприкінці березня на губернських виборчих зборах був обраний губернський виконавчий комітет. Його головою став Ілля Шраг. В той же час з’являються й ради робітничих, селянських та солдатських депутатів, посилюється профспілковий та селянський рух. Відбуваються численні з’їзди.

Після Жовтневого перевороту у Петрограді активізувалися більшовики й в Україні. 25 грудня 1917 року на Першому Всеукраїнському з’їзді Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів не порозумівшись із селянством, яке здебільшого підтримувало Центральну Раду, більшовики, що становили меншість з’їзду, залишають Київ. Вони перебираються до Харкова, де створюють радянський уряд України.

Ще 18 грудня почалося збройне протистояння між військами Центральної Ради та збройними загонами більшовиків. У складних умовах підписання Брест-Литовського миру задля уникнення більшовицької загрози Центральна Рада Четвертим Універсалом від 22 січня 1918 року проголосила незалежність України.

Проте, розпочата у грудні 1917 року більшовицька агресія тривала. Військові формування під орудою чернігівця Володимира Антонова-Овсієнко, що складалися з чотирьох армійських груп, рухалися на Київ. 19 січня 1918 року без жодного пострілу був зайнятий Чернігів.

У другій половині січня до Ніжина прибув штаб сотника армії УНР Федора Тимченка. Він марно намагався підняти ніжинський гарнізон на оборону Крут. Проігнорували захист стратегічно важливої станції гарнізон Козельця та стрільці 5-го корпусу, який перебував на Чернігівщині. Таким чином, 29 січня до Крут прибули курінь Юнацької Військової школи та студентська сотня.

Серед старшин, що керували обороною, був Аверкій Гончаренко, уродженець села Дащенки Варвинського району. У цьому бою йшли один на одного й два прапорщики-чернігівці – на боці більшовиків Олексій Соколовський, а у студентському курені – Олександр Митаревський. Бій тривав до 9 години вечора.

Захоплений 8 лютого 1918 року загонами Муравйова Київ, був звільнений військами Центральної Ради 1 березня. За Берестейським миром в Україну увійшли німецькі та австрійські війська, які, з одного боку, призупинили наступ більшовиків, а з другого – почали вилучати та вивозити продовольство. 29 квітня в Києві зібрався Всеукраїнський хліборобський конгрес, на якому гетьманом України був обраний Павло Скоропадський. Ставши до влади, він ліквідував Українську Народну Республіку, проголосивши створення Української Держави.

На початку травня 1918 року був сформований кабінет міністрів на чолі з Федором Лизогубом, уродженцом містечка Седнів під Черніговом. До його складу увійшли наші земляки Ігор Кістяківський (державний секретар, міністр внутрішніх справ), Микола Василенко (спочатку очолив уряд, а потім міністр освіти) та Володимир Науменко (міністр освіти – листопад 1918 р.), підпис якого стоїть під наказом Скоропадського про створення Української академії наук.

Проти німців, які все частіше здобували продовольство шляхом грабунків та терору, виступили партизанські з’єднання. На Чернігівщині їх очолив прибулий за завданням радянського уряду України уродженець села Володькова Дівиця Ніжинського району Микола Кропивянський (підполковник, повний Георгіївський кавалер). У Ніжині спалахнуло повстання, яке було придушене. Проте, з початком революції в Німеччині більшовики активізували свої дії. Ще у вересні 1918 року в нейтральній зоні були сформовані дві українські дивізії. Одну з них очолив Кропивянський. До її складу увійшли чотири полки – Богунський (командир – Микола Щорс), Новгород-Сіверський (Тимофій Черняк), Таращанський та Ніжинський. А в Україні формувалося червоне козацтво на чолі ще з одним нашим земляком Віталієм Примаковим.

В умовах поразки німецьких військ гетьман Скоропадський оголошує про федерацію з майбутньою небільшовицькою Росією, що викликало велике обурення в українських колах. 13 листопада 1918 року Український Національний Союз утворив Директорію УНР, яку згодом очолив Симон Петлюра. Вже через місяць гетьман зрікся влади. 26 грудня 1918 року був сформований уряд – Рада народних міністрів. До його складу увійшов Ісаак Мазепа, уродженець села Костобобрів Семенівського району (міністр внутрішніх справ, з серпня 1919 року очолив уряд).

Поразка Троїстого союзу у війні призвела до розвалу Австро-Угорської імперії, що спричинило рух до об’єднання українських земель, які входили до її складу. 13 листопада була проголошена Західно-Українська Народна Республіка на чолі з Євгеном Петрушевичем. Відразу ж почалися перемовини про злуку з Наддніпрянською Україною. Передвступна угода була підписана у Фастові 1 грудня 1918 року.

21 січня 1919 року відбулося зібрання представників урядів ЗУНР та УНР. Делегацію ЗУНР очолював полковник Дмитро Вітовський. 22 січня 1919 року, в річницю Четвертого Універсалу, на засіданні Трудового Конгресу урочисто був проголошений Акт Соборності: “Однині воєдино зливаються частини України”. Тоді ж був прийнятий Закон про визнання 22 січня святом.

Через наступ більшовиків робота Трудового Конгресу була припинена, а Україна через деякий час була знов розірвана між протиборчими сторонами.