Магія сцени. Литовські хроніки. 3 ч. ФОТО і ВІДЕО
МЕНІ ПОЩАСТИЛО. Час не стирає з пам'яті унікальні події. Тим більше, коли вони закарбовані у фото.
Вистава «Papir» чернігівського театру "AmaTea" стала головною і незабутньою творчою подією 2025-го року. Хоча уперше потрясла мене у липні 2024-го. Я не очікував в підвалі Чернігівського Художнього музею побачити театральне дійство такого образного, метафоричного рівня…
І поступово вистава стала частиною мого творчого життя…
Тому пропозиція поїхати на 8-го Міжнародний театральний фестивалі для дітей та молоді Assitej Lithuania / Lietuvos Asitežas» у литовський Панявежис з цим творчим доробком я прийняв, як несподівану життєву удачу.
НОСІЙ КУЛЬТУРИ
Але далека дорога випадала не лише, як фотографу , якого за красиве фотоОко беруть у поїздку через три кордони. Комусь із трупи треба було перти велику і довгу сумку з театральними розбірними алюмінієвими декораціями для нашої вистави. Тим більше, сам ту сумку пошив за вихідні, згадавши коронну професію своєї юності - кравця
.
Декорації досить складні у з’єднанні та зі своїми особливостями. Я мав встигнути скласти їх перед виставою, що і зробив один раз самостійно в Чернігові. Тому не так лякало транспортування ноші (були ще й валіза , рюкзак і невід’ємний фотоапарат), а й час , за який мені вдасться скласти декорації у Панявежисі перед виставою.
Отже «носієм культури» має бути не лише, той хто тягає декорації у сумці.
Німецькі вчені мужі навіть слово вигадали - культуртрегер — людина, яка поширює знання, цінності, традиції та звичаї певної культури, як просвітитель. Тепер я збагатив це значення і перенесенням театральних алюмінієвих декорацій
.
ПЕРЕД ВИПРОБОВУВАННЯМ СЦЕНОЮ
Але всіх нас хвилювало ОДНЕ: чи буде у нас можливість здійснити кілька прогонів – репетицій на сцені. Адже досі колектив грав виставу лише в підземеллі Чернігівського художнього музею. До того ж на виїзд до Литви відбулася заміна звукорежисера. Та й театральне освітлення сцени з акцентами і переміщенням героїв, це - не 2-3 ліхтарі в підвальному залі музею.
На нашу радість в Панявежисі уже наступного дня ми дізналися, що у театрі, у день нашої вистави, сцена буде вільна цілий день! Значить повинні встигнути. Ще й керівник Панявежиського театру ляльок на колесах заспокоїв - нам допоможуть.
ТАЄМНИЦЯ ЧЕРВОНОГО ВАГОНЧИКА
… Як тільки наш театр Panevėžio lėlių vežimo teatras уранці відкривався, ми стартували з готелю, прихопивши, крім декорацій, і валізки, які з’являться на сцені під час вистави. Добре, що дорога займала аж… 7 хвилин пішки
.
Центральний вхід біля «червоного вагончика», який ми уже запримітили наступного дня після приїзду, нас уже чекав.
Треба сказати, що цей Паневежский театр ляльок на колесах заснований у 1986 році – це єдиний такий театр у Європі, який щоліта на конях їде на гастролі маленькими містами і селами Литви…
Компактні зал і сцена, зручні і затишні. Працівники одразу нам допомогли - приносили все, що нам було потрібно для монтажу декорацій. Ми їх складали, як мені здалося, дещо довше, ніж удома. Адже доводилося дорізати паперові декорації, хоча більшість, я уже віз із Чернігова в сумці.
НАПРУЖЕНІ РЕПЕТИЦІЇ
Час до початку вистави танув, як вершкове масло на розпеченій сковорідці. Наші перевдягаються у сценічні костюми. Перший прогон вистави , яку десятки разів грали на репетиціях. Але тут – сцена. Зовсім інший простір. Сиджу в залі і, долаючи нервове напруження, намагаюсь фотографувати .
Моє завдання, за замислом режисера Олени Росстальної, дивитися, як «Papir» виглядає з глядацької зали. Деякі неспівпадіння, коли на сцені йде гра світла й тіні при народженні лялькового героя вистави. Невеличкі проколи із затримкою виведенням музичного супроводу. Не зовсім виразні акценти освітлення в завершальній сцені. Треба скоригувати…
… Другий прогон трошки скорочуємо. Тільки основні епізоди. Встигаємо… Короткі акценти - аналізуємо помилки.
…Удвох мчимо за обідом для нас. Швидко перехоплюю. Іншим – контейнери в театр. Повертаємося.
ДЕ ТИ, СПОКІЙНЕ СЕРЦЕ?
Нарешті, за годину до початку вистави, Олена Росстальна дає відбій. Розслабитися, відпочити по можливості. Ми спускаємося в фойє театру – треба приготувати столи, де глядачі виготовлятимуть з паперу фігурки людей.
У мене не вистачає терпіння, хочеться швидше розставити столи, розгорнути складні стільці, покласти папір… Відсуваю з грудей фотоапарат і починаю тягати столи. Мені допомагають працівники театру.
Встигаємо. За двадцять хвилин до вистави – усе готове. Заходжу у червоний вагончик театру, який видно з вулиці. Там, виявляється, кафе. Працівники пропонують каву чи чай. Відмовляюся. Треба вийти на вулицю і подихати. Дихаю прохолодним, аж густим, травневим повітрям Панявежиса.
ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ з ЛЕГЕНДИ
За чверть години до початку з’являються перші глядачі. І починає обертатися навколо своєї осі вішалка, з якої починається театральна чарівна атмосфера.
Впізнаю організаторів 8-го Міжнародного театральний фестивалю Assitej Lithuania / Lietuvos Asitežas - знаю по кількох виставах. Це жінки, які зробили так, щоб театри для дітей та молоді Європи назавжди полюбили Литву і Панявежис .
Починаємо. Олена Росстальна розповідає англійською, що Молодіжний драматичний театр «AmaTea» покаже виставу «Папір», де персонажі не говорять. Дійство відбувається від музику. Це історія про маленьку людину у великому світі. А глядачі побачать легенду про
Біруте Баневічюте, яка дещо знає і українською перекладає на литовську для юних глядачів. Їх я не фотографую, як заведено в Європі, а тільки руки і тих , хто просить їх зробити знімок. Тому переважають дорослі.
І раптом - лункий і дзвінкоголосий короткий удар камертона . Тиша. Глядачі за столом починають за акторкою легенду ТВОРЕННЯ світу з паперу. Мовчки.
ДУМАЮ - ТРІУМФ!
Бачу, як шурхотить папір. Катя показує, як треба поетапно робити фігурку людини. І діти, і дорослі , спостерігаючи за руками майстрині, повторюють її рухи. Тулуб. Руки. Голова. Як легенда про творення світу. І кожен – творець.
Коли фігурки готові. Наші актори мовчки показують всі віднятися і піднятися до глядацької зали.
Саму виставу переказувати не буду, вона є у короткому відео, яке зняв тоді.
Скажу одне: був вражений захопленням і увагою глядачів у залі. Вистава справляла враження, як на мене, коли бачив не тільки вперше, а й у наступні рази.
Тих огріхів по освітленню і звуку, які траплялися на репетиціях, уже не було. Я сам дивився заворожено, спостерігаючи за диханням залу.
ПІДНЕСЕННЯ
Останній акорд на сцені. Глядачі піднімаються. Рушають за акторами і спускаються до столів у фойє, де на них чекає папір. Розбирають свої недороблені фігурки. Творення людини продовжується. Фігуркам роблять вбрання.
Захоплююся витвором Біруте Баневічюте. Вона зробила балерину. Біруте була і назавжди залишиться балериною - бо це її творче бачення світу.
Литовській дівчинці, яка не знайшла свою фігурку і розстроїлася, роблять гуртом нову паперову ляльку і вдягають.
І ось знов, через годину після початку, лунає дзвінких удар чарівної палички по камертону. Він сповіщає про закінчення вистави «Papir»! Оплески! Глядачі цього інтерактивного дійства діляться враженнями і дякують чернігівським акторам.
А колектив театру Panevėžio lėlių vežimo teatras гостинно пригощає нас пакетом вечірніх бутербродів і пляшкою безалкогольного червоного вина (!).
І ми уже в готелі разом, уп’ятьох, ділимося і переживаємо усі емоції нашої вистави.
«На майдані пил спадає, замовкає річ. Вечір. Ніч».
ПРОЩАННЯ... з НАДІЄЮ
…. А в останній повний день перебування у нас, театру "AmaTea", Панявежисі, ми зустрічаємося з друзями, захоплюємося іншими виставами.
Не забуваються слова розповіді про те, що в Литві існує державна театральна програма для учнів шкіл і, напевне, дитсадків. Діти мають відвідувати театральні вистави певну кількість разів. Бо театр і мистецтво вчать добру, художнім образам, мисленню і сприяють пізнанню світу.
Дякую організаторам 8-го Міжнародного театральний фестивалю Assitej Lithuania / Lietuvos Asitežas . І сподіваюся колись знову принести на своїх плечах частину реквізиту НОВОЇ ВИСТАВИ театру «AmaTea» з Olena Rosstalna . А заодно - ознайомитися з новими віяннями в сучасному театрі для дітей і молоді.
Дякую всім друзям, хто створював і втілював виставу "Papir". Це - Катерина Янчук, Катерина Кашперова, Дарина Ворон та Ілля Гергуль (композитор).
А ще - не втрачаю надію, що інші фестивалі Європи захочуть побачити виставу чернігівців про вічне, про любов і ненависть, які ходять поруч, висловлені засобами театрального мистецтва. Погоджуюся бути «носієм культури», щоб порадувати країни , які сповідують гуманізм.
Владислав САВЕНОК
Фото і відео автора
| Версія для друку Відправити по e-mail Зв`язатися в чаті |
| Переглядів : 527 |































Додати коментар: